Дипломна робота «Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні», 2010 рік

З предмету Право · додано 08.08.2012 09:06 · від vside · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів 9 Вступ 10 Розділ 1. Ґенеза та сучасний стан правового регулювання іноземних інвестицій в Україні 15 1.1. Історичний огляд процесу правового регулювання іноземних інвестицій 15 1.2. Проблемні аспекти правового регулювання іноземних інвестицій в Україні на сучасному етапі 21 1.3. Світовий досвід правового регулювання іноземних інвестицій 26 Висновки до розділу 1 32 Розділ 2. Загальна характеристика іноземного інвестування та його правова регламентація 34 2.1. Поняття, об’єкти, види та форми іноземних інвестицій 34 2.2. Правовий режим іноземних інвестицій 45 2.3. Правовий статус іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями 48 Висновки до розділу 2 54 Розділ 3. Правове забезпечення реалізації іноземних інвестицій 67 3.1. Реєстрація іноземних інвестицій 56 3.2. Здійснення іноземних інвестицій на основі інвестиційних договорів 58 3.3. Державно-правові гарантії захисту іноземних інвестицій 70 Висновки до розділу 3 75 Розділ 4. Напрями та шляхи вдосконалення правового регулювання іноземних інвестицій в Україні 77 Висновки до розділу 4 88 Загальні висновки 90 Список використаних джерел 98 Додаток А. Класифікація інвестиційних договорів 108 Додаток Б. Капітальні іноземні інвестиції в економіку України за період 2002-2009 рр 109

Висновок

Отже, в даній роботі здійснено дослідження правового регулювання іноземних інвестицій, внаслідок чого вдалося виконати всі заплановані завдання.

В результаті дослідження винесені такі пропозиції та висновки:

Формування в Україні соціально орієнтованої економіки зумовлене обсягами і якістю внутрішніх та іноземних інвестицій, а також ефективністю інвестиційної діяльності в цілому. Оцінюючи зміни, що відбулися за роки існування суверенної України, можна дійти висновку, що інвестиційна сфера стає одним з основних чинників як для суб’єктів господарювання, так і для держави, що регулює та фіксує в правовій формі зміни, які відбуваються в даній сфері. Світовий досвід свідчить, що правовий режим інвестиційної діяльності визначається насамперед принципами і характером взаємовідносин держави з інвесторами на національній території.

У сучасних економічних умовах, які характеризуються запровадженням ринкових відносин з одночасним зберіганням державою їх соціальної орієнтації, значна увага приділяється розвитку інвестиційної діяльності та вдосконаленню ефективності її правового регулювання. Це зумовлено тим, що структурна перебудова та вдосконалення всіх форм господарювання залежать від обсягів інвестицій, їх якості, ефективності інвестиційного процесу та інвестиційного клімату в державі. Оскільки метою здійснення інвестицій є отримання прибутку або досягнення соціально ефекту, то інвестиційна діяльність має важливий соціально-економічний аспект. А тому виникає проблема створення ефективного інвестиційного ринку та правового механізму його функціонування.

Потреба правового регулювання інвестиційних відносин зумовила виникнення і розвиток інвестиційного законодавства і становлення інвестиційного права. Практичне значення інвестиційного права полягає в тому, що інвестиційна діяльність має великі перспективи, а отже, основи інвестиційного права повинні знати не тільки юристи, а й економісти, фінансисти, менеджери та інші категорії фахівців. Мати загальне уявлення про правові основи інвестиційної діяльності повинні практично всі громадяни, оскільки вони тією чи іншою мірою або є інвесторами, або можуть бути потенційними інвесторами в майбутньому.

Можна вважати, що до 1986 року залучення іноземних інвестицій в економіку тогочасної України не здійснювалося. Якісно новий етап у їх залученні фактично розпочався з прийняттям рішення Політбюро ЦК КПРС від 19.08.1986 р. «Про можливість створення спільних підприємств». Це рішення було пов’язане зі спільними Постановами ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 19.08.1986 р. «Про заходи щодо вдосконалення управління зовнішньоекономічними зв'язками» та «Про заходи щодо вдосконалення управління економічним та науково-технічним співробітництвом із соціалістичними країнами». І саме ці постанови започаткували перехід до здійснення реформ у сфері зовнішньоекономічної діяльності в СРСР.

При сучасному, постійно прогресуючому, рівні інтеграції світової господарчої діяльності інвестиційна активність та економічний ріст у багатьох країнах, не тільки тих, що розвиваються, але й розвинених, підтримується та посилюється участю іноземного інвестиційного капіталу.

Слід зазначити, що жодний регіон світу не лібералізував регулювання прямих іноземних інвестицій, як країни Центральної і Східної Європи. Вони практично ліквідували законодавчі перепони для іноземних інвесторів, ліквідували вимоги щодо ліцензування, ввели заохочувальні стимули, надали інвестиційні гарантії і відчинили раніше заборонені галузі.

На сьогодні в Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних нормативно-правових актів, законів, постанов, указів, положень, інструкцій та інших. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності.

Інвестиції – це по-перше, речі, цінні папери, грошові кошти, результати інтелектуальної діяльності та майнові права. По-друге, ознакою іноземних інвестицій є їх вкладення в об’єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту. Таким чином, можна дати узагальнене визначення іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції – речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелектуальної діяльності, вкладені іноземним інвестором (у передбачених законом формах) в об’єкти інвестиційної діяльності на території України з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Суб’єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Закон поділяє суб’єктів на дві категорії – інвесторів та учасників, але вони можуть одночасно суміщати ці статуси.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України у видах, передбачених законом. Такими видами інвестицій є: конвертована валюта, цінні папери, валюта України за реінвестування, рухоме та нерухоме майно та пов’язані з ним майнові права, а також права інтелектуальної власності, права на здійснення господарської діяльності та ін.

Правові гарантії захисту іноземних інвестицій в інвестиційному законодавстві поділяються на:

– гарантії від зміни законодавства;

– гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їхніх посадових осіб;

– компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

– гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

– гарантії переказу доходів, прибутків та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями.

Аналіз функціонування економіки країн на початкових етапах постсоціалістичної стадії дає змогу узагальнити головні тенденції їхнього розвитку:

– спад виробництва, що є найважливішою закономірністю системної трансформації. Жодній з країн (за винятком Китаю) не вдалося його уникнути, незалежно від обраної стратегії розвитку і методів реалізації поточної економічної політики;

– скасування централізованого планування і нераціональних виробничих зв'язків;

– падіння централізованих капіталовкладень, особливо у важкій промисловості;

– демілітаризація економіки;

– скорочення традиційних регіональних зовнішньоекономічних зв'язків і їхнього переорієнтування на розвинені країни;

– збільшення імпорту і посилення неконкурентоспроможності технічно й економічно застарілої продукції багатьох вітчизняних галузей.

Необхідно підкреслити, що суспільна важливість інвестиційних відносин визначається тим, що вони є обов’язковою складовою будь-яких підприємницьких відносин, і в умовах ринкової економіки, фактично економічних відносин. У зв’язку з цим, вимоги до якості законодавчого регулювання в цій сфері, його відповідності вимогам часу є дуже високими, а правове поле вже досить об’ємне, розгалужене і вже піддається систематизації. Тому систематизація і власне кодифікація законодавства про інвестиційну діяльність, розробка і прийняття Інвестиційного кодексу України в цих умовах є радикальним засобом підвищення якості правового регулювання відповідних суспільних відносин.

При дослідженні правового поля іноземного інвестування нами було виділено чотири основні напрями вдосконалення господарського законодавства:

– удосконалення господарського законодавства щодо його змісту;

– удосконалення господарського законодавства щодо його правової форми;

– удосконалення господарського законодавства щодо його системи;

– удосконалення господарського законодавства в напрямі його гармонізації з найдосконалішими міжнародними стандартами регулювання відносин у сфері господарювання.

При здійсненні іноземного інвестування в підприємців досить часто виникає проблема подвійного оподаткування, оскільки отримані ними доходи можуть двічі обкладатися податком – як на території держави отримання доходів, так і на території держави, резидентами якої вони є. Усунення подвійного оподаткування може здійснюватися на підставі міжнародних угод, шляхом приведення в певну відповідність національних податкових законодавств.

Серед інших питань також важливими є питання пов’язані з:

– оподаткуванням – значне податкове навантаження, велика кількість податків, ускладненість їх адміністрування та податкових процедур, особливо процедури повернення податку на додану вартість, нестабільність податкового законодавства.

До поліпшення інвестиційного клімату могло б призвести звільнення інвестицій в основні фонди підприємств від оподаткування податком на прибуток, запровадження системи пільгового оподаткування залежно від обсягу та терміну дії іноземної інвестиції, розроблення й упровадження системи стимулювання іноземних інвесторів у промисловій сфері залежно від пріоритетності об’єкта інвестування, обсягу інвестиції і терміну її дії;

– відсутністю чіткої урядової позиції щодо економіко-правового режиму діяльності іноземних інвесторів. Тобто з одного боку, присутність в українському законодавстві поняття національного режиму інвестиційної діяльності, що не виключає згідно українських нормативних документів можливості застосування пільгового режиму або режиму найбільшого сприяння, декларування гарантій з боку держави відносно іноземних інвестицій, сталості та незмінності інвестиційних договірних відносин, що підкріплюється і конституційними нормами (ст. 59 Конституції України), а з іншого, – постійні зміни в законодавстві України, зокрема податковому, і тиск державних службовців, озброєних численними приписами, які інколи слабко узгоджуються із законодавчими актами та правовою логікою.

Слід сформувати принаймні чітку та постійну урядову позицію з цього питання, що б законодавство було хоча б постійним, бо іноземних інвесторів приваблює насамперед стабільність, а вже потім пільги та інші сприятливі умови;

– відсутністю чіткої регламентації відшкодовування державою збитків, завданих інвестору в результаті інвестиційної діяльності. Компенсація, що сплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною і ефективною.

В даному випадку важлива наявність не декларативних заяв щодо готовності відшкодовування цих збитків у будь-який час, а конкретний підзаконний нормативний акт із поетапним переліком необхідних дій. Відсутність такого документа, у свою чергу, не сприяє активності іноземних інвесторів;

– необхідністю вжити певних організаційних заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б залучала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір. Такою структурою може бути спеціалізована державна компанія України з іноземних інвестицій. У структурі такої системи доцільно створити інформаційно-аналітичний банк даних з питань іноземного інвестування, який міститиме інформацію про підприємства та проекти, що потребують інвестицій, про інвесторів, спонсорів, виконавців проектів і проведення міжнародних тендерів;

– вимогою розроблення системи страхування та створення Національної акціонерної страхової компанії, сприянню діяльності інвестиційних компаній і фондів, трастових і холдингових компаній, аудиторських і консалтингових фірм, фондових бірж, лізингових компаній з організації лізингу сучасного устаткування та інших об'єктів раціональної інфраструктури. Усе перелічене сприятиме формуванню в Україні ринку інвестиційних проектів;

– необхідністю на державно-правовому рівні уточнити питання про концесії (визначення можливостей отримання прибутку іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видобування та експлуатації природних ресурсів);

– потребою якнайретельнішого обґрунтування системи валютного регулювання;

– необхідністю якомога скоріше в сфері приватизації майна державних підприємств іноземними інвесторами прийняття Закону «Про захист інвестицій та незмінність підсумків приватизації», проект якого вже розроблений.

Особливої актуальності набуває очевидна потреба в прискоренні і завершенні роботи законодавчих органів з підготовки необхідної правової бази, що регламентуватиме процес інвестування в економіку України, створенні кодифікованого правового документа, який буде регулювати інвестиційні відносини в окремих галузях господарства та бізнесу. Даний правовий акт повинен враховувати позитивний міжнародно-правовий досвід на основі здійснення процесів імплементації та адаптації міжнародного права у національну правову систему України.

Крім цього, з огляду на розкиданість заборон та обмежень щодо залучення іноземного капіталу до окремих видів діяльності по різних чинних українських законодавчих актах, що є незручним для іноземних інвесторів, а також повну відсутність відповідних заборон та обмежень стосовно регіонів України, вбачається за необхідне розробити та затвердити Верховною Радою України відповідний перелік, який би інформував потенційних іноземних інвесторів про те, в яких галузях і на яких територіях вони можуть діяти без будь-яких обмежень. На законодавчому рівні треба визначити заборони та обмеження діяльності будь-якого іноземного інвестора на території України. Виконавча влада має приймати конкретні рішення щодо адаптації умов на українському ринку капіталів саме для іноземних інвестицій із урахуванням концептуально визначених інвестиційних пріоритетів, чинних міжурядових та міжгалузевих угод тощо.

Необхідна ревізія законодавчої термінології, що торкається інвестиційних процесів. Наприклад, поняття інвестиційного договору в українському законодавстві є взагалі відсутнім. Більш того, гіпотетична присутність цього терміну навряд чи була б ефективною через явно недостатню конкретизацію в законі вихідного для всіх родинних понять терміну «інвестиції». Всебічне гарантування стабільності умов для будь-якого договору, предметом якого є вкладення активів може бути помилковим, оскільки це приведе до існування великого числа виключень із загального режиму правового регулювання іноземних інвестицій. А це, у свою чергу, суперечить вимозі однаковості і прозорості правового регулювання.

Доцільно закріпити принцип стабільності договірних умов тільки щодо окремих, чітко визначених видів договорів, виходячи з опосередкованої цими договорами діяльності. Критерієм такої діяльності, окрім чітко вираженої інвестиційної спрямованості, повинна бути її особлива суспільна важливість.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?