Курсова робота «Арабо–Ізраїльський конфлікт : причини, суть, наслідки», 2009 рік

З предмету Історія · додано 23.05.2012 12:07 · від Марина · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 2 Розділ І. Причини розгортання конфлікту 4 Розділ ІІ.Арабо-ізраїльські війни 8 Розділ ІІІ. Арабо-ізраїльський конфлікт в нових умовах ядерних відносин 21 Висновок 31 Список літератури 34 - 35

Висновок

У ході війни Ізраїль не лише відстояв своє право на існування, але й захопив частину арабських палестинських територій, встановивши загалом контроль над 78% території Палестині. Лінія припинення вогню отримала назву «Зелена лінія». Сектор Газу було окуповано Єгиптом, Західний беріг річки Йордан – Трансіорданією. Втраті Ізраїлю у війні – близько 6400 чоловік (1% від загального населення). Втраті арабів оцінюються від 5000 до 15000 чоловік. Близько 711000 палестинців, що складає приблизно половину загального населення, стали біженцями.

Найбільша поразка у всій цій історії дісталася на долю Великобританії. Проанглійський режим Нурі Саїда в Іраку ліг, він сам і король Іраку, Фейсал, булі убиті і розтерзані натовпом. Колишні англійські клієнти - на зразок Кувейту - стали в основному орієнтуватися на США. Престиж Насера в арабському світі злетів до небес. Він почавши складні маневрі по створенню Об'єднаної Арабської Республіки. Сірія увійшла до цього об'єднання, але ненадовго. Під гаслом "Нафта арабів - арабам!" Насер почавши політичне настання на Саудівську Аравію.

Він вважав, що нафта повинна належати не тій країні, де вона географічно знаходиться, а тій, де живуть більшість людей, що говорять арабський. А оскільки Єгипет саме такою країною і був, то логічно було абсолютно незаперечно, що нафта повинна належати Єгипту. Насер взагалі любив такі вирази як "логічно незаперечно".

Ізраїль - який чинив опір рішенню ООН про відведення військ до березня 1957 року - все ж таки пішов на передвоєнну межу, вимовивши єдину умову - що на межі стоятимуть війська ООН. Рейди з Гази припинилися, як по чарівництву. Президент Єгипту Насер не хотів відволікатися на "місцеві проблеми".

Арабсько-ізраїльський конфлікт впродовж багатьох десятиліть залишається однією з найбільш вибухонебезпечних серед близькосхідних "гарячих точок", ескалація подій навколо якої може в будь-який момент призвести до нової регіональної війни, а також істотно вплинути на систему міжнародних відносин в цілому. Незважаючи на численні зусилля міжнародних посередників та різноманітні плани мирного врегулювання, на даний час досягнення повномасштабного миру між Ізраїлем та його арабськими сусідами залишається довгостроковою перспективою. Більше того, враховуючи загальну дестабілізацію ситуації на Близькому Сході після війни у Лівані 2006 р., стабільне зростання ворожості між ізраїльською й палестинською сторонами, а також наявність достатнього потенціалу для блискавичної ескалації конфлікту між Ізраїлем та Сирією, або Ізраїлем та Іраном, можна з великою долею ймовірності прогнозувати подальше загострення арабсько-ізраїльської конфронтації. Можна затято й довго сперечатися щодо правомірності існування Ізраїлю у тих чи інших кордонах, про майже шістдесятирічну неможливість (чи небажання) проголошення держави Палестина та поділ Єрусалиму, але заперечення самого права на існування Ізраїлю зводить нанівець усі можливості коли-небудь домовитися про щось взагалі. Пам`ятаємо, що перша арабо-ізраїльська війна (14 жовтня 13.01.1948 — липень 1949) почалася незабаром після проголошення євреями незалежної держави; Ізраїль було атаковано об'єднаними арабськими силами. Ізраїльтяни розбили їх і анексували територію, що раніше займала 75% площі Палестини під протекторатом Англії. Лише визнання Ізраїлю арабським світом є відправною точкою початку всіх подальших домовленостей між усіма зацікавленими сторонами. Зазначена проблема є, безумовно, актуальною для України. Неврегульованість близькосхідного конфлікту, перш за все, створює значні ускладнення на шляху нормального розвитку торговельно-економічних відносин нашої держави з країнами регіону, оскільки кожна з конфліктуючих сторін намагається заручитися підтримкою своїх позицій з боку України. У свою чергу, наша країна зацікавлена в розвитку стабільних економічних і політичних відносин як з арабськими державами, так і з Ізраїлем. Крім того, у нинішньому взаємопов'язаному світі загострення конфронтації у будь-якому регіоні, а тим більше на Близькому Сході, являє собою не тільки економічну, але й стратегічну небезпеку для інших держав. Головні пріоритети політики США на Близькому Сході й проблеми щодо їхньої реалізації мають бути з необхідністю враховані українськими політиками та експертами за опрацювання зовнішньополітичного курсу нашої держави у близькосхідному регіоні.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?