Дипломна робота «Імміграційна політика Канади», 2011 рік

З предмету Інше · додано 09.05.2012 22:50 · від vanilka · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. 3 Розділ i: стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження. 5 1.1. Історіографічний аналіз проблеми. 5 1.2. Аналіз джерельної бази. 8 Розділ ii: історія розвитку імміграційної політики Канади. 10 2.1. Історія розвитку імміграційної політики уряду. 10 2.2. Еволюція імміграційної політики.16 Розділ iii: імміграційне законодавство Канади. 26 3.1. Канадське імміграційне право.26 3.2. Правове регулювання імміграції в Канаді.33 3.3. Канадські імміграційні органи. 52 Розділ iv: канадська імміграційна практика на сучасному етапі. 66 4.1. Класифікація типів імміграції. 66 4.2. Реалізація імміграційного законодавства на практиці. 73 4.3. Імміграційна політика Канади та проблеми формування національної ідентичності, інтеграція іммігрантів у Канаді.79 Висновки.85 Список використаних джерел і літератури.87

Висновок

У сучасному світі склалась відносно невелика група високорозвинених країн, серед них і Канада, зі стійкою політичною системою, високими темпами інформаційно-технологічного розвитку, значним рівнем економічного та соціального благоустрою. Проте, основна маса країн перебувають у періоді індустріального, а то й перед індустріального розвитку; у таких суспільствах мають місце масова бідність, бурхливий приріст населення, нестабільність внутрішньополітичного життя. Якщо додати сюди ще й постійні міжетнічні конфлікти як всередині таких країн, так і з сусідніми державами, то багатьма жителями подібних регіонів єдиний вихід у покращенні свого життя вбачається у переселенні в розвинені країни.

У міжнародному масштабі Канада користується загальним визнанням, завдяки своїй високій компетентності і набутого нею багаторічного практичного досвіду у сфері міграції. Канада продовжує користуватися прекрасною репутацією серед потенційних іммігрантів у всьому світі. В опублікованому звіті канадської імміграційної служби відзначається, що Міністерство громадянства і імміграції Канади досягло і перевищило заплановані рівні імміграції.

Населення країни старіє; нове поповнення робочої сили стає усе більш малочисленним. В той же час країна стикається зі значною нестачею людських ресурсів на ринку праці у багатьох галузях і регіонах, в першу чергу в західній частині Канади. Імміграція відіграє ключову роль в задоволенні довгострокових і короткострокових потреб в людських ресурсах на ринку праці, притягаючи людей, що мають високий рівень компетенції у поєднанні з необхідним талантом, що покликане зробити підтримку економічному зростанню в сьогоденні і в майбутньому.

Незважаючи на успіх імміграційної політики, що відбивається в щорічному припливі приблизно чверті мільйона нових постійних жителів в Канаду, все ще є набагато більше осіб, бажаючих приїхати в цю країну. З урахуванням такої величезної кількості кандидатів на імміграцію завдання полягає в забезпеченні своєчасного розгляду заявок і максимальному задоволенні іммігрантів. Головним завданням Міністерства громадянства і імміграції Канади є розгляд у встановлені терміни заявок гостей і відвідувачів, студентів і працівників про дозвіл на в'їзд до Канади. Необхідно знайти шляхи, завдяки яким Міністерство громадянства і імміграції Канади зможе обробляти такі заявки ефективніше, своєчасно і оперативно. Важливо створити сприятливі умови для їх успішної інтеграції в економіку і канадське суспільство відразу після прибуття. Міністерство громадянства і імміграції повинне здійснювати спільну роботу із службою розміщення і облаштування нових іммігрантів покликаною надавати і удосконалювати послуги, передбачені для новоприбулих. Тому слід вивчити можливості удосконалення існуючого комплексу програм і послуг з розміщення і облаштування, включаючи ті з них, які забезпечуються в провінціях і місцевих співтовариствах, щоб краще допомагати іммігрантам на ранньому етапі їх розміщення і облаштування.

Наслідком цього виявилась зміна країн-джерел імміграції до Канади та різке збільшення числа вихідців з країн Третього світу у загальному імміграційному потоці і, отже, зростання у канадському суспільстві етнічних груп, що належать до так званих «видимих меншин». Наплив чималої кількості представників цієї групи на фоні зменшення сукупної чисельності англо- та франко-канадців мав своїм наслідком досить відчутну етнічну переструктуризацію канадського суспільства, якій притаманні наступні характерні риси:

а) новоприбулі привели до зменшення вживання офіційних мов у країні (третьою розмовною мовою в Канаді є китайська, яка у 1990-х рр. витіснила з цієї позиції італійську);

б) схильність іммігрантів оселятись у найбільших мегаполісах країни та у високорозвинених провінціях, в першу чергу Онтаріо, Британській Колумбії, Квебеку, привели до переваги етнічних груп з афро-азіатського регіону та Латинської Америки над вихідцями і нащадками з європейських країн та посилили дисбаланс у територіальне заселення країни, оскільки деякі регіони Канади залишились майже незайманими новоприбулими;

в) маючи явну чисельну перевагу над іншими етнічними групами у локальних ареалах розселення, сучасні іммігранти досить швидко вирівнюють своє економічне становище із місцевими жителями; маючи непогані стартові можливості, новоприбулі з часом витісняють зі свого ареалу місцевих жителів і, таким чином, змінюють фізичний та локальний генотип й географічний ландшафт певної місцевості.

Оскільки такі зміни, як правило, викликають певне занепокоєння збоку «чартерних груп» Канади, а до того ж імміграція має іманентну рису конфліктності, то федеральний уряд, прагнучи гармонізувати міжетнічні зв’язки, вдався до утвердження доктрини етнічного плюралізму у формі політики багатокультурності. Але так як дана політика є відповіддю на суспільні зміни в етнічній царині життя канадців, то її розглядають як відображення нової канадської соціальної реальності і як констатацію того факту, що Канада на сьогодні – це країна етнічних меншин, де вже навіть англо- та франко-канадці не мають значної чисельної переваги; а в таких містах, як Торонто і Ванкувер, англо-канадці вже навіть не є етнічною більшістю вже з 1980-х рр., хоча й продовжують ще бути «домінуючими» в економічній та політичній елітах.

Незважаючи на розвинену законодавчу базу і сучасну організаційну структуру з добротним регулярним фінансуванням, на практиці реалізація канадської імміграційної політики стикається з певними труднощами об'єктивного і суб'єктивного характеру. Особливе значення має регулююча функція держави : перегляд і відповідна модернізація правових імміграційних норм і правил з урахуванням потреб канадського суспільства, що міняються. Ця найважливіша сфера життєдіяльності - предмет серйозного наукового аналізу з боку наукових академічних кругів, парламентських слухань, конференцій, інших різних форумів широкої канадської громадськості і етнічних співтовариств. Тема імміграції присутня в засобах масової інформації, виступах канадських політиків.

Соціально-професійні щаблі, які займають сучасні іммігранти вже не визначаються сьогодні тільки етнічним походженням, як це було характерно для попередніх хвиль імміграції, коли іммігранти були недопредставлені у вищих ешелонах соціально-економічної ієрархії суспільства і перепредставлені у нижчих; а майже виключно стартовими можливостями серед самих іммігрантів, котрі, до речі, мають чималі кошти для вкладення в економіку приймаючої країни.

Проникнення сучасних іммігрантів у престижні галузі економіки і привнесення в країну мільярдних інвестицій (напр. 29 млрд. дол. у 1993 р.) змінює як природу і характер економічної зайнятості всередині країни, так і загальну спрямованість ведення зовнішньоторговельної політики.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?