Курсова робота «Суспільний прогрес та його періодизація», 2010 рік

З предмету Політична економіка · додано 19.04.2012 15:57 · від Стелла · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

ст. Вступ 3 1.Технологічні способи виробництва – етапи людської цивілізації 5 2.Соціальні підходи до розвитку людського суспільства 14 3. Механізм цивілізаційного та формаційного підходів до вивчення суспільного прогресу. 21 Висновки 31 Список використаної літератури 35

Висновок

Суспільний прогрес – складний процес, тому його осмислення привело до виникнення різних підходів, теорій, що так чи інакше пояснюють історію виникнення і розвитку суспільства. Рівень розвитку людини як провідної продуктивної сили суспільства є важливим критерієм і найбільш загальним показником суспільного прогресу.

Внаслідок суспільного прогресу здійснюється поступальний рух людства від менш розвинутих до більш розвинутих суспільних форм. Суспільний прогрес існує об'єктивно, незважаючи на наявність в ньому серйозних протиріч (економічні негаразди, міжнаціональна напруженість, економічна криза тощо). Прогрес також буває двох типів - прогрес антагоністичного суспільства, який є тимчасовим і досягається в результаті утиску експлуататорських класів і прогрес неантагоністичного суспільства, який є постійним і досягається рівномірно всіма класами та групами суспільства. Але у представників економічної, соціологічної, історичної науки немає єдності у визначенні критеріїв періодизації розвитку суспільства, а, отже, й у виділенні основних етапів суспільного прогресу.

Об'єктивною причиною суспільного прогресу є саме характер суспільства як життєдіяльного організму. Основним його критерієм є розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, НТП.

Одним із критеріїв виділення етапів історичного розвитку є рівень індустріалізації економіки. Відповідно до нього виділяють такі етапи в історії розвитку суспільного виробництва: доіндустріальний, індустріальний, постіндустріальний. В основі критерію — рівень розвитку продуктивних сил, засобів виробництва і зміст праці. Ручна праця характеризує доіндустріальний етап, машинна — індустріальну стадію, автоматизація виробництва, інноваційний тип розвитку виробничих сил — постіндустріальний етап.

Наука виділяє два основні підходи до розвитку суспільства: формаційний і цивілізаційний. Методології формаційного підходу в сучасній історичній науці якоюсь мірою протистоїть методологія цивілізаційного підходу. Цивілізаційний підхід має ряд сильних сторін, але також він має і слабкі сторони. Обидва підходи — формаційний і цивілізаційний — дають можливість розглянути історичний процес під різними точками зору.

З погляду формаційного підходу, засновником якого є К. Маркс, людство в своєму історичному розвитку проходить п'ять основних стадій — формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну. Зміна суспільно-економічних формацій є основними щаблями суспільного прогресу. Кожному новому щаблю технологічного розвитку даного типу продуктивних сил відповідає свій щабель модифікації виробничих та інших економічних відносин. Кожному якісно новому типу продуктивних сил відповідає якісно новий тип виробничих відносин, нова економічна формація і нова економічна система. Велике значення у структурі продуктивних сил посідають знаряддя праці, бо, як вказував Енгельс, епохи відрізняються одна від одної тим, як виробляють і якими знаряддями праці.

Матеріалістична концепція історії, що базується на формаційному підході, впродовж останні 80 років була пануючою в історичній науці України. Сильна сторона цієї концепції полягає у тому, що на основі певних критеріїв вона створює чітку пояснювальну модель всього історичного розвитку. Історія людства постає як об'єктивний, закономірний, поступальний процес.

Різні підходи до періодизації суспільно-економічного розвитку збагачують економічну теорію, уявлення про поступальний природноісторичний процес еволюції людського суспільства. Узагальнення досвіду соціально-економічної трансформації висунуло тепер на перший план цивілізаційну теорію суспільного розвитку, яка розглядає еволюцію як зміну цивілізацій.

Цивілізаційна теорія стверджує пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Об'єктивною основою процесу розмивання чинників, що утворюють класи, виступає технологічна революція, яка у постіндустріальних країнах спричинила формування нової соціальної структури. Цивілізаційна теорія характеризується усвідомленням цілісності та взаємозалежності сучасного світу. Глобалізація проблем, які поставили людство на рівень виживання, інтенсифікація економічних, політичних, культурних зв'язків між народами, сприяє добору найефективніших форм власності, механізмів господарювання, формуванню єдиної планетарної цивілізації. Нове світоглядне розуміння цивілізаційного процесу, джерелом розвитку якого є не тільки раціональні, а й духовно-ірраціональні чинники, відкриває перспективу побудови нових моделей і перспектив розвитку технологічного процесу – повороту від технократизму як принципу самоорганізації європейського суспільства до ідеології реального гуманізму з перспективою виживання людства. Саме тому участь у глобалізації для України є безальтернативним варіантом вибору подальшого шляху, який пов’язаний з серйозними викликами — технологічними, економічними, соціальними, цивілізаційними.

Сучасна економічна наука спирається на цивілізаційний підхід, виходить з того, що визначальним фактором розвитку економіки і суспільства є технологія, технологічний спосіб виробництва. Аналіз його стану дає можливість чітко визначити сфери найбільшої віддачі та рентабельності соціальних та фінансових інвестицій, які мають забезпечувати реалізацію структурних змін в економіці.

Ключового значення в сучасних умовах набувають соціальні фактори економічного розвитку. Тому, формуючи політику економічного зростання, важливо забезпечити її відповідність критеріям економічної і соціальної доцільності. Забезпечення економічного, а разом з ним і соціального, розвитку потребує орієнтації всіх суспільних процесів на людину з її потребами щодо духовного, фізичного вдосконалення та забезпечення матеріального достатку на прийнятному рівні. Саме воно має визначати стратегію соціально-економічного розвитку за напрямом формування соціально орієнтованої ринкової економіки, хоча це потребує руйнування традиційних поглядів на співвідношення економічного й соціального аспектів розвитку і становлення нової інституційної системи в суспільстві.

Завершення історичного терену, єдиною кінцевою метою якого є багатство, загрожує нам загибеллю суспільства, бо такий терен містить елементи свого власного знищення. Сьогодні існує нагальна необхідність системного аналізу глобальних цивілізаційних тенденцій, які так чи інакше будуть формувати у недалекому майбутньому економіку вже не прискореного економічного зростання, а прискореного, випереджаючого відновлення природних і людських ресурсів. Одна лише гонитва за багатством не є кінцеве призначення людства, якщо тільки прогрес залишиться законом для майбутнього, яким він був для минулого. А час, що пройшов з настання цивілізації, - це нікчемна частка часу, прожитого людством, нікчемна частка часу, який йому ще належить прожити.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?