Курсова робота «Міжнародний кредит та його роль в економіці», 2011 рік

З предмету Гроші та кредит · додано 16.04.2012 14:25 · від Tina · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ.3 1. Теоретичні основи міжнародного кредиту.5 1.1. Сутність, функції та роль міжнародного кредиту.5 1.2. Класифікація міжнародного кредиту.9 1.3. Механізм кредитування на міжнародному рівні.17 Висновки за розділом 1.24 2.сучасний стан та перспективи розвитку міжнародного кредиту в україні.26 2.1. Міжнародні валютно-кредитні організації та їх співробітництво з Україною.26 2.2. Перспективи розвитку співпраці з міжнародними валютними фондами.43 Висновки за розділом 2.49 Висновки.52 Перелік посилань.57 Додатки.63

Висновок

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що міжнародний кредит займає значне місце в розвитку держави. Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний із наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотків. Міжнародний кредит зародився у XIV – XV ст. на зорі капіталістичного способу виробництва, особливо після освоєння морських шляхів з Європи на Ближній і Середній Схід, а пізніше - в Америку й Індію.

Міжнародний кредит пов’язаний з усією сукупністю економічних законів ринку, він бере участь у кругообороті капіталу на всіх його стадіях.

Джерелами міжнародного кредиту є: тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообороту частина капіталу у грошовій формі; грошові нагромадження держави та приватного сектора, мобілізовані банками.

Принципи міжнародного кредиту виражають його зв'язок з економічними законами ринку і використовуються для досягнення поточних і стратегічних завдань суб'єктів ринку та держави. Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій у сфері зовнішньоекономічних зв'язків, що відображають специфіку руху міжнародного позичкового капіталу.

За наявності великої кількості форм та видів міжнародного кредиту в найбільш загальних рисах можна класифікувати за кількома головними ознаками: залежно від суб’єктів кредитних відносин, за джерелами, за призначенням, за видами, за валютою позики, за термінами, з точки зору кредитного забезпечення, з точки зору техніки надання, за методами надання, за характером і способом сплати відсотків, в залежності від кількості кредиторів тощо.

Міжнародний кредит виконує наступні функції:

 перерозподіл капіталів між країнами з метою забезпечення розширеного відтворення;

 економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків за допомогою розвитку безготівкових платежів в різних валютах;

 посилення концентрації і централізації капіталу.

За допомогою виконання взаємопов’язаних функцій міжнародний кредит грає двояку роль: позитивну і негативну. Позитивна роль міжнародного кредиту полягає у прискоренні розвитку виробничих сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення та його розширення. Міжнародний кредит грає роль пов’язуючої ланки та передавального механізму, що впливають на зовнішньоекономічні відносини і в решті решт на відтворення. Будучи продуктом зростання виробництва, міжнародний кредит одночасно є необхідною умовою і каталізатором розвитку ринкової економіки. Він сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку.

Як специфічний вид міжнародного кредитування виділяють факторинг та форфейтинг.

У зв’язку з наявністю різноманітних видів міжнародного кредиту на практиці застосовують різні механізми здійснення міжнародних кредитних операцій: механізм приватних міжнародних позик, механізм Експортних та фінансових міжнародних кредитів, відкриття кредитних ліній для іноземних постачальників, механізм акцептно-рембурсного кредитування, механізм факторингу, форфейтування, механізм кредитування на компенсаційних засадах, механізм револьверного кредитування.

Інституційна структура міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин включає різноманітні міжнародні організації. Особливе місце у структурі світового ринку позичкових капіталів посідають міждержавні банки та валютні фонди.

Міжнародні валютно-кредитні організації — це організації, які створені державами-членами і отримують кошти безпосередньо від країн-членів. У них є спільна мета — розвиток співробітництва та забезпечення цілісності, а також стабілізація складної світової економічної ситуації. Міжнародні фінансові організації безпосередньо займаються регулюванням світових фінансових і валютних ринків.

Виникнення міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання (в тому числі виникненням транснаціональних корпорацій), розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки.

До основних міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій належать:

Група Світового банку;

 Міжнародний валютний фонд (МВФ);

 Банк міжнародних розрахунків (БМР);

 Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Ці інститути надають країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.

Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов'язана з фінансуванням із метою розвитку.

Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями розпочалося у червні 1992 року, з прийняттям Закону України № 2402-ХІІ «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій (БАГІ)».

Відповідно до Закону усі питання, що стосуються вступу України до цих міжнародних фінансових організацій, вирішує Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України здійснює всі фінансові операції, а Національний банк України виступає як банк-депозитарій МБРР.

Після вступу України до МВФ та Світового банку, неодмінно зростав такий показник, як обсяг державного боргу: зовнішнього і внутрішнього. Зрозуміло, що надмірна зовнішня заборгованість України міжнародним фінансовим організаціям та приватним банкам обмежує державний суверенітет та економічну незалежність країни. Це пояснюється тим, що задля виділення конче необхідних для України кредитів, МФО, зокрема МВФ, СБ висувають багато вимог і рекомендацій, які інколи є досить сумнівними з точки зору доцільності їх дотримання в Україні.

Фінансова система Україна має певний запас міцності щодо дотримання її безпечного рівня. Проте враховуючи відносну слабкість фінансової системи України існує гостра необхідність у постійному відстеженні основних змін макроекономічних показників, що мають прямий вплив на фінансову безпеку в сфері управління зовнішнім державним боргом. Одним з механізмів обмеження зовнішніх запозичень є встановлення граничних розмірів державного боргу, які згідно з Бюджетним кодексом України мають визначатися в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для нейтралізації загроз економічній безпеці України пропонується запровадити наступні стратегічні заходи щодо оптимізації взаємовідносин з МФО задля дотримання національних інтересів України:

а) в рамках співробітництва з МВФ слід посилити увагу на питання щодо здійснення щорічних консультацій відносно стану валютного регулювання в Україні, впровадження статистичних та фінансових стандартів та отримання технічної допомоги. Існує думка, що в разі відмови співробітництва з МВФ, Україна відповідно погіршить відносини з іншими міжнародними. Але за умов дотримання Україною своїх зовнішніх зобов’язань, тенденції до поступового скорочення зовнішнього боргу та ефективного його обслуговування, загального зростання української економіки, (які і є головними показниками, за якими керуються в переговорах з українською стороною інші міжнародні фінансові організації) на нашу думку, такі припущення не є дійсними. На практиці це було підтверджено Польщею, Чехією, які достроково погасили свої борги, внаслідок чого це мало негативного впливу на співробітництво зі СБ, а також на розвиток економіки. Отже враховуючи сьогоднішні темпи економічного розвитку та стабільність фінансової системи, зокрема розмір золотовалютних резервів України, співробітництво з МВФ має реалізовуватись на безкредитній основі, виключаючи залучення коштів.

б) у співробітництві зі СБ, слід змінити стратегію співпраці, а саме переорієнтувати напрями залучення коштів із підтримання рівня поточного споживання (системних проектів) на структурну та інноваційну перебудову виробничого потенціалу національної економіки. Насамперед, слід зробити акцент на необхідність залучення коштів для фінансування проектів у високотехнологічних галузях української економіки, а саме інвестування у створення в Україні сучасних виробництв із високою додатковою вартістю.

в) Кредитування проектів з боку ЄБРР має здійснюватися через українські комерційні банки (сьогодні таким виступають «Аваль», «Форум») минаючи гарантійні зобов’язання Національного банку України.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?