Дипломна робота «Активізація регулюючого потенціалу податкової системи в Україні», 2011 рік

З предмету Податки, податкова система · додано 11.04.2012 16:55 · від Alex · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 4 Розділ 1. Теоретико-методологічні засади регулюючого потенціалу податкової системи 8 1.1. Методологічний аспект регулюючого потенціалу податкової системи 8 1.2. Характеристика основних інструментів регулюючого потенціалу податкової системи 16 1.3. Теоретичні аспекти впливу податкової системи на формування і розподіл доходів суб’єктів господарювання 36 Розділ 2. Аналіз і оцінка ефективності регулюючого потенціалу податкової системи 43 2.1. Аналіз податкового навантаження на економіку та регулюючого впливу податкової системи 43 2.2. Вплив регулюючого потенціалу податкової системи на виконання Державного бюджету за доходами 52 2.3. Ефективність непрямого оподаткування, як складової регулюючого потенціалу податкової системи 61 Розділ 3. Напрями активізації регулюючого потенціалу податкової системи 68 3.1. Проблеми регулюючого потенціалу податкової системи України та шляхи їх вирішення 68 3.2. Реформування податкової системи України в умовх глобалізації та інтеграційних процесів 91 Висновки 101 Список використаних джерел 106 Додатки 112

Висновок

Наукове обґрунтування податкового регулювання соціально-економічних процесів провадилося з різних позицій: від формулювання принципів оподаткування та дослідження функцій податків до розробки конкретних заходів держави. Для вітчизняної фінансової науки характерним є формування пропозицій щодо регулюючої політики на основі досліджень регулюючої функції податків.

До сьогодні в Україні не до кінця вирішеною є проблема дефініції терміну «податкове регулювання», що значно обмежує коло досліджуваних питань. Виходячи з необхідності врахування мети та конкретних засобів впливу на діяльність суб’єктів господарювання і становище (в тому числі доходне) громадян, нами пропонується таке визначення: податкове регулювання – це сукупність заходів впливу держави на активність господарюючих суб’єктів та громадян, що застосовуються у процесі податкового перерозподілу створеного продукту з метою обмеження чи стимулювання розвитку відповідного напрямку діяльності та передбачають використання інструментів економічної і організаційно-управлінської дії;

Відповідно до дефініції, всі відомі інструменти податкового регулювання можна поділяти на економічні та організаційно-управлінські. При цьому економічні включають: податкові ставки, податкові пільги (в т.ч. амортизація), механізми податкового кредиту та податкових скидок. До організаційно-управлінських відносяться контролюючі заходи фіскальних служб, механізми застосування фінансових санкцій і штрафів;

Ефективність застосування інструментарію податкового регулювання соціально-економічних процесів піддається впливу відлагодженості податкової системи. У зв’язку з цим актуалізується питання дотримання принципів побудови останньої. Поєднання висновків різних науковців дозволяє відносити до складу найбільш актуальних на сучасному етапі такі принципи: стабільності податкової системи в цілому та окремих її елементів; доступності для розуміння; нейтральності; рівномірності податкового тиску; співвідношення рівня податкових вилучень з обсягами створеної вартості; гнучкості.

В різних країнах (зокрема, європейських) застосовуються подібні за своєю сутністю інструменти податкового регулювання соціально-економічних процесів, що спричинене історичними, географічними та економіко-глобалізаційними чинниками. Даний факт надає можливість використати надбання зарубіжного досвіду і в Україні, адаптувавши окремі його елементи до вітчизняних умов та врахувавши особливості розвитку національної економіки і специфіку обставин формування податкової системи нашої держави.

Передумовою посилення регуляторного потенціалу податкової системи України має стати реальне втілення принципів справедливості в оподаткуванні. Адже недооподаткування одних платників та переоподаткування інших, з яких би причин воно не було допущене, призводить до порушення конкурентних умов функціонування ринку та згортання ділової активності. Останнє зведе нанівець будь-які зусилля у питанні досягнення позитивних регулюючих ефектів податкового впливу на економіку та соціальні процеси у суспільстві.

Порушення принципів справедливості в оподаткуванні та відповідні негативні ефекти, в тому числі послаблення регулюючої дії, мають троїсту природу: виникають внаслідок недосконалої конфігурації податкової системи; спричинюються вадами конструкції окремих податків; утворюються в результаті неналежної організації та застосування недосконалих методів адміністрування податків.

З метою вдосконалення інструментарію податкового регулювання соціально-економічних процесів в Україні також доцільно здійснити модернізацію конструкції основних податків в Україні (на основі використання зарубіжного досвіду).

Пільги з ПДВ навіть після ввдення в дію вимого Податкового кодексу в Україні потребують оптимізації за кількістю та складом. Їх надмірність знижує регулюючу ефективність цього податку. Це спричинюється тим, що податкові стимули є відносними: вони справляють позитивну дію на суб’єктів, які виявилися у виграші в порівнянні з іншими учасниками ринку. Якщо перелік пільг надто широкий, то відносні стимули не спонукають капітал переливатися у сфери своєї дії, бо замало залишається інших сфер (донорів);

Незважаючи на зростання суми отриманих пільг з ПДВ протягом аналізованого періоду, позитивним є продовження тенденції до скорочення кількості отриманих пільг та чисельності пільговиків в Україні. Останнє свідчить про те, що зростання суми пільг частково сталося за рахунок нарощування обсягів бізнесової діяльності користувачами.

Застосування податкових пільг з ПДВ буде ефективним лише за об’єктною ознакою (за товарними групами) та за умови розповсюдження на весь процес виробництва і обігу відповідних товарів (аж до кінцевого споживача). Надання ж пільг з цього податку за суб’єктною ознакою (організаціям) є елементом дискримінації інших учасників ринку у відносинах з покупцями продукції;

Звільнення від оподаткування ПДВ доцільно застосовувати в умовах наднизького платоспроможного попиту населення. За досягнення сталих тенденцій його зростання ефективніше використовувати знижені ставки податку на окремі товари, стимулюючи таким чином виробників до підвищення ефективності використання власного капіталу. Адже відомо, що відсутність податку призводить до переважно екстенсивних сценаріїв розвитку;

Запровадження диференціації ставок теж слід здійснювати за об’єктною, а не суб’єктною ознакою. Оподаткування за зниженими ставками окремих товарних груп забезпечує споживачам можливість розширення власного платоспроможного попиту (за умов конкурентного ринку). Виробники отримують прибутки на рівні середньої норми і галузь не програє у привабливості для інвестування. При цьому також не порушуються умови внутрішньогалузевої конкуренції, як могло б статися при диференціації ставок за суб’єктною ознакою;

Для України реальним є впровадження диференційованих ставок ПДВ за такими товарними групами: продукти харчування та медикаменти першої необхідності; друковані засоби масової інформації та книги (крім товарів освітнього призначення, на які доцільно зберегти чинне звільнення); предмети розкошу; інші товари та послуги. Щоб убезпечитися від надвисоких втрат бюджету за наслідками таких змін та запобігти різкому скороченню надходжень (особливо на ранніх стадіях впровадження рішення, коли суб’єкти ринку ще не відреагували на його стимулюючу дію), можна рекомендувати застосування знижених ставок до перших двох товарних груп, і стандартної – до четвертої групи. Третя ж група може оподатковуватися за підвищеною ставкою, частково покриваючи втрати держави від застосування знижених. Необхідно встановлення такого рівня ставок: по першій товарній групі – 11%, по другій – 12%, по третій – 32-33%, по четвертій – 20%;

Диференціація ставок ПДВ в Україні є необхідною і з огляду на її соціальний ефект, що полягатиме у перенесенні податкового тягаря на багатших громадян, які і формують попит на предмети розкошу. Таким чином держава зробить реальний крок до забезпечення участі надвисоких доходів у податковому перерозподілі.

При застосуванні індивідуальних акцизів в Україні важливо не допустити порушення умов ринкової конкуренції. Це означає неприйнятність використання галузевих пільг, орієнтованих на виробника, а не споживача. Останні призводять до деякої консервації структури економіки та дестимулюють технічне і технологічне оновлення виробництва.

Серед прямих податків найпотужнішими інструментами регулювання соціально-економічних процесів у сучасності відрізняються податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб

Відміна низки пільг з податку на прибуток в Україні у 2011.р. не справила негативного впливу на економіку, що свідчить про їх необґрунтоване запровадження. Після скасування пільг кількість збиткових підприємств продовжувала скорочуватися, обсяги виробництва продукції не зменшилися, адже відмінені пільги не мали ні інвестиційного, ні інноваційного спрямування.

Значним недоліком Податкового кодексу є повна відсутність інвестиційних податкових скидок та кредитів, широко практикованих у регулюванні економічної активності в розвинених країнах.

Регулюючий потенціал податку на прибуток підприємств в Україні послаблюється повною відсутністю градації ставок податку залежно від організаційно-правових форм та обсягів оборотів підприємств (існує лише незначна диференціація за видами економічної діяльності та статусом відповідно до територіальної приналежності платників (стосовно нерезидентів)).

Загальні регулюючі ефекти оподаткування можуть як посилюватися, так і послаблюватися внаслідок організаційно-управлінської дії. Держава сприяє посиленню прояву регулюючої функції податків, справляючи морально-етичний та каральний вплив на недобросовісних платників через підсистему адміністрування податків. Поряд з цим, через суб’єктивність управління як такого окремі механізми чи інструменти адміністративного впливу за певних умов можуть спричинювати негативні ефекти, які протидіють максимізації суспільної корисності згаданої функції.

Подоланню негативних ефектів організаційно-управлінської дії оподаткування в Україні можуть слугувати такі заходи: унормованість використання методичних прийомів здійснення податкових перевірок; розмежування покарань за помилки та навмисні дії по ухиленню від оподаткування; подовження термінів подання податкових декларацій і розрахунків; запровадження механізму короткочасного перенесення термінів погашення податкових зобов’язань за обґрунтованим зверненням платника; збалансування юридичної відповідальності платників податків і контролюючих служб.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?