Дипломна робота «Набуття права власності на новостворене нерухоме майно», 2012 рік

З предмету Право · додано 04.04.2012 23:20 · від Alinka · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ I. Поняття нерухомого майна, підстави та способи набуття, момент виникнення права власності на нього 1.1. Поняття та види нерухомого майна 7 1.2. Підстави та способи виникнення права власності на новостворене нерухоме майно 13 1.3. Момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно 24 Розділ II. Правове регулювання набуття особою права власності на новостворене нерухоме майно 2.1. Правове регулювання набуття земельної ділянки під забудову 41 2.2. Правове регулювання та порядок здійснення державної реєстрації права приватної власності на новостворене нерухоме майно 51 Висновки 70 Список використаних джерел та літератури 77

Висновок

На основі аналізу норм законодавства України, напрацювань юристів-теоретиків та практики, можна зробити наступні висновки:

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таке поняття є універсальним та містить в собі ознаки, які притаманні об’єкту при визначенні його «нерухомим майном».

Об’єкти нерухомості не можуть існувати без землі, а також їх переміщення неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення.

Керуючись універсальними нормами ЦК України можна виділити такі види нерухомого майна як: житлові будинки, будівлі та споруди.

Житловий будинок – це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Поняття будівля та споруда не визначені законодавством.

2. Реалізувати своє конституційне право на житло особа може наступними способами: шляхом самостійного будівництва, участі у житловому будівництві, отриманням кредиту на індивідуальне житлове будівництво чи здійсненням переобладнання, перепланування нежилого приміщення в жиле. Право приватної власності на новозбудоване майно виникає із законодавчо визначених юридичних фактів, які лише в своїй сукупності є правовою підставою набуття права приватної власності.

3. Право приватної власності на зведений у порядку індивідуального будівництва будинок виникає із законодавчо визначених фактів, які лише в своїй сукупності є правовою підставою набуття права приватної власності. Такими юридичними фактами є рішення відповідної Ради народних депутатів про відведення земельної ділянки під будівництво, введення житла в експлуатацію є юридичним фактом, що тягне за собою виникнення права власності на житло, а разом із тим може розглядатись і як підстава виникнення у власника права на житло, а саме акт про прийняття будинку в експлуатацію і рішення про реєстрацію будинковолодіння.

4. Основний акт цивільного законодавства України – ЦК – фактично визначив три моменти виникнення права власності на об’єкт новоствореного нерухомого майна: один, так би мовити, безумовний – момент завершення будівництва, та два випадки, які діють у разі якщо вони прямо передбачені законодавством – момент прийняття майна до експлуатації та момент його державної реєстрації.

Чинним на сьогодні законодавством для нерухомого майна передбачена як процедура його державної реєстрації, так і процедура прийняття майна в експлуатацію, а за законодавством підставою для реєстрації права власності на майно є акт прийому нерухомого майна до експлуатації.

Момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно не може пов’язуватись з його державною реєстрацією, адже сама реєстрація згідно з законодавством не є правовстановлюючим чинником, а є лише фактом визнання цього права з боку держави.

В законодавстві існує очевидна колізія, яка полягає, по-перше, у розбіжності в часі настання двох юридичних фактів, з якими законодавство пов’язує виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно. По-друге, щодо кваліфікації реєстрації права на майно як юридичного факту виникнення права власності на нього, що можна прослідкувати при застосуванні правових норм, що стосуються легалізації прав незавершеного чи самочинного будівництва, яка може здійснюватись за наступною схемою: спочатку здійснюється оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під уже збудоване нерухоме або отримання нотаріально посвідченої згоди землевласника (землекористувача) на здійснену забудову земельної ділянки, наступним кроком є підтвердження витрат забудовника на здійснення самочинного будівництва, далі здійснюється сплата штрафів за правопорушення у сфері містобудування, тоді здійснюється підтвердження відповідності збудованого об’єкта державним будівельним нормам, пожежним, санітарним та іншим правилам, наступним є підтвердження відсутності порушення прав інших осіб, далі повинно бути звернення до суду з позовом про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва, наступним кроком є введення об’єкта будівництва в експлуатацію, на закінчення здійснюється реєстрація права власності на об’єкт будівництва в органах БТІ на підставі рішення суду, яке є правовстановлюючим документом.

5. Право власності на землю – це система спеціальних правових норм, які закріплюють, регламентують і охороняють відносини власності на земельну ділянку. Для того щоб власник земельної ділянки міг реалізувати своє право на забудову, ділянка має бути належного цільового призначення і повинні дотримуватись всі передбаченні законодавством вимоги. Реалізація власником земельної ділянки права на забудову може здійснюватись самостійно, а також через укладання ним цивільно-правових договорів, в такому разі він виступає в якості замовника.

Плануючи будівництво нерухомості, особі необхідно перш за все отримати земельну ділянку у приватну власність або у користування. Право приватної власності на землю виникає на підставі трьох юридичних фактів: рішення органу державної влади про передачу земельної ділянки громадянинові у приватну власність, цивільно-правові угоди та успадкування земельної ділянки.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється на плановій основі, тобто відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання громадянином державного акта на право приватної власності на землю, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Наступним етапом, після отримання державного акта на право приватної власності на землю, є повідомлення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з відповідним «пакетом» документів.

Другим етапом є отримання вихідних даних на проектування, до яких належать: архітектурно-планувальне завдання; технічні умови щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури; завдання на проектування.

Після отримання всіх даних за проектом, забудовник може переходити до третього етапу – розроблення проектної документації. Проектні роботи виконуються на підставі договорів (контрактів), укладених між замовником та проектувальниками.

Під терміном «проект будівництва» слід розуміти проектну документацію об’єктів архітектури, розроблену для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, технічного переоснащення об’єктів виробничого призначення на таких стадіях проектування, як техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічний розрахунок, ескізний проект, проект, робочий проект.

При дво- і тристадійному проектуванні проекти будівництва затверджуються на стадії проект та робочий проект і схвалюються на стадії техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічний розрахунок та ескізний проект.

Перезатвердження проектів будівництва здійснюється у порядку, встановленому для їх затвердження.

Проекти будівництва, що реалізуються із залученням коштів

державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій

державної форми власності (крім випадків, передбачених законодавчими актами), затверджують:

Кабінет Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також інших органів державної влади – щодо об’єктів загальною кошторисною вартістю 100 млн. гривень і більше, надкатегорійних за метаном та небезпечних за раптовими викидами шахт, в яких проводяться роботи на глибині понад 800 метрів, незалежно від їх кошторисної вартості, а також щодо об’єктів, проекти будівництва яких реалізуються із залученням іноземних кредитів, що надані під державні гарантії.

За рішенням Кабінету Міністрів України право затверджувати проекти будівництва об’єктів загальною кошторисною вартістю 100 млн. гривень і більше на підставі обґрунтованого подання, погодженого з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Мінфіном, Мінрегіоном, може бути надано центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, а також іншим органам державної влади;

центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації та інші органи державної влади – щодо об’єктів загальною кошторисною вартістю від 30 до 100 млн. гривень;

підприємства, установи та організації державної форми власності – щодо об’єктів загальною кошторисною вартістю до 30 млн. гривень.

Перед затвердженням проектів будівництва у випадках, визначених статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проводиться їх експертиза.

Четвертим етапом є проведення комплексної державної експертизи, що регулюється Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 р. № 687-ХІV та постановою КМУ «Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи» від 11.04.2004 р. №483. Однак не всі проекти підлягають комплексній державній експертизі, про що зазначається в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 560 від 11 травня 2011 р.

Обов’язковій експертизі підлягають проекти будівництва

об’єктів, що:

належать до IV і V категорії складності, – щодо дотримання вимог до їх міцності, надійності та довговічності, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки;

споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, – щодо їх міцності, надійності та довговічності;

споруджуються із залученням коштів державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, – щодо кошторисної частини проекту будівництва.

За рішенням замовника будівництва може проводитися також експертиза інших проектів будівництва.

Відповідна проектна документація погоджується з місцевими органами містобудування й архітектури. За наявності позитивного висновку комплексної державної експертизи, а також рішення органу містобудування й архітектури про погодження проекту відбувається остаточне затвердження проекту. Після цього замовнику необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт. Забудовник повинен подати до інспекції держбудконтролю встановлений «пакет» документів, після чого завершальним етапом будівництва є складання архітектурно-технічного паспорта завершеного об’єкта будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію, що засвідчується свідоцтвом.

Для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно право володільцю необхідно звернутися до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває частина нерухомого мана або більша за площею його частина, та подати наступні документи: заяву; документи про право чини щодо такого об’єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права; документ про сплату державного мита.

Розгляд заяви та прийняття рішення про державну реєстрацію проводиться у 14-денний термін. Після цього державний реєстратор прав видає свідоцтво, що підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно та містить кадастровий номер. З цього моменту виникає право власності на новостворений об’єкт нерухомого майна.

П. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно – спеціальне законодавство, забороняє реєструвати право власності на незавершені об’єкти будівництва, а загальне законодавство, а саме ст. 331 ЦК України навпаки передбачає таку можливість, а тому, варто внести зміни до Тимчасового положення, або призупинити дію п. 1.6. Тимчасового положення.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?