Курсова робота «Державне регулювання в ринковій економіці», 2008 рік

З предмету Мікроекономіка · додано 25.03.2012 21:49 · від Олександр · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. 3 Розділ I. Державне регулювання ринкової економіки. 6 1.1. Економічна природа державного регулювання економіки. 6 1.2. Методи і форми державного регулювання. 14 Розділ II. Державне регулювання в Україні. 21 2.1. Взаємодія державного регулювання та окремого суб’єкта господарювання. 21 2.2. Вплив державного регулювання на підприємництво. 27 2.3. Державне регулювання в Україні як засіб становлення ринкової економіки 37 Розділ III. Індивідуальне завдання. 41 Список літератури. 61

Висновок

Генеральною метою державного регулювання економіки є стабільність національної економіки, пристосування її до зовнішніх умов, що змінюються. Крім того, на сучасному етапі саме від державної економічної політики залежить здоров'я приватного сектора економіки – основи ринкового господарства, а значить і всієї країни.

Аналізуючи вплив державного регулювання на мікро-, макро- та глобальному рівні можна зробити висновок, що воно недосконале та потребує багатьох змін на кожному з цих рівнів. На мікрорівні фірма не може стійко розвиватися у тих умовах, які створила для неї держава, це відображається на кількості фірм, які отримують прибуток, та якості їх виробів чи послуг. Стосовно макрорівня, з усіх господарюючих суб’єктів лише 3-5% займаються підприємницькою діяльність, це також говорить про рівень державного регулювання. Адже саме підприємницька діяльність є одним з індикаторів розвитку країни. Якщо ж розглядати державне регулювання на глобальному рівні, то слід зазначити, що завдяки йому держава може перейти до ринкової економіки, але на сучасному етапі країна має надто багато проблем і недоліків, які заважають цьому розвитку. Таким чином, однією з головних задач країни є покращення стану державного регулювання.

Можна виділити перспективи розвитку державного регулювання в Україні. Для реалізації власних стратегічних цілей економічного розвитку вона має активно використовувати всі демократичні важелі.

Законодавча влада країни формує і приймає відповідно до Конституції України закони, пакети правових актів, що регулюють систему ринкових відносин. Держава правовими методами досить жорстко регулює соціально-економічні процеси функціонування суспільства. Судова влада, в свою чергу, карає за порушення законів, тим самим попереджуючи про неприпустимість їх порушення, якщо насправді діє принцип неминучості покарання за протизаконні дії.

Державна влада має такі дійові механізми, як банківська і фінансова системи. Саме банки безпосередньо регулюють процеси грошового і кредитного обігу, здійснюють емісійну політику, прискорюють або стримують швидкість грошового обігу, визначають вартість і стійкість національної грошової одиниці, її курс щодо іноземних валют, можливості внутрішньої та зовнішньої конвертованості. Вони ж мають формувати та ефективно використовувати резервні валютні фонди, попереджуючи і регулюючи процеси інфляції. Банківська система регулює рівень і рух облікової ставки та плати за кредит у комерційних банках, тобто активно впливає на інвестиційну і структурну політику.

Фінансова система формування і використання коштів державного та місцевих бюджетів також є важливим механізмом державного економічного управління, зокрема розробки, здійснення та фінансування урядових програм загальнодержавного і регіонального рівнів, розв'язання соціальних проблем життя населення.

Банківська і валютно-фінансова політика має поширюватися на всі без винятку сфери людської діяльності, тобто аж ніяк не частково — чи то на державний, чи то на приватний сектор економіки. Це процеси загальноекономічного регулювання, що охоплюють життєдіяльність суспільства загалом. У своїх діях законодавча і виконавча влада має дотримуватися саме цього визначального принципу. Водночас економічна стратегія в умовах гострої кризи передбачає визначення поетапних пріоритетів, на яких має зосереджуватись держава щодо ресурсної підтримки і фінансово-кредитного впливу на випереджувальний розвиток сфер подолання товарного дефіциту. Це своєрідні точки випереджувального економічного розвитку, без яких економіку неможливо вивести із занепаду і оживити.

До системи державного регулювання залучаються й такі необхідні елементи, як дострокове прогнозування, програмування та індикативне планування. Саме вони визначають для кожного етапу стратегії відповідні пріоритети розвитку, можливі джерела інвестування і ресурсного забезпечення. Розробляючи державні цільові програми, потрібно виходити, з одного боку, з вибору справді життєво необхідної їх пріоритетності, а з іншого — з реальності їх виконання.

Державна економічна політика й управління розвитком ринкових відносин мають бути послідовними та цілеспрямованими. При цьому треба використовувати критерії кінцевої результативності здійснення ринкових реформ, показники темпів і обсягів економічного зростання валового національного продукту і доходу на душу населення, досягнення фінансової збалансованості та збалансованості внутрішнього товарного ринку, торговельно-економічні зв'язки зі світовою спільністю.

Такими шляхами і методами держава може створити необхідні економічні передумови для формування належного ринкового простору й активізації сучасного бізнесу.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?