Дипломна робота «Геоекологічні проблеми Волинського полісся», 2010 рік

З предмету Екологія · додано 20.03.2012 08:12 · від Илона · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 I.Наукові підходи геоекологіних проблем Поліського району. 6 1.1. Історія формування геоекологічного напрямку регіонів 6 1.2. Напрямки геоекологічних досліджень рівнинних територій 10 1.3. Методи та методика геоекологічного аналізу Поліського району 15 II.Природні умови та господарська діяльність Поліського району як чинники впливу на його екологічний стан 24 2.1. Умови рельєфу 24 2.2. Геолого-тектонічні чинники 39 2.3. Гідрокліматичні умови 52 2.4. Грунтово-рослинний покрив 65 2.5. Діяльність людини 72 III.Геоекологічні проблеми Поліського району. 77 3.1. Геоморфологічні проблеми 77 3.2. Гідроекологічні проблеми. 79 3.3. Агроекологічні проблеми(міліорація,ерозія,повторне заболочування,замулення річок) 83 3.4. Біоекологічні проблеми 89 3.5. Медико-гееографічні проблеми 92 IV.Шляхи вирішення геоекологічних проблем Волинського Полісся 94 Висновки 98 Список використаних джерел 103

Висновок

Волинська область – одна з 25 областей Радянської України, утворена 4 грудня 1939 р.

Площа області – 20,2 тис. км кв., що становить 3,3% території УРСР, густота населення (48 чол. на 1 км кв) менша від середньої по республіці (76 чол. на 1 км кв.), що пояснюється складністю використання природних умов. Проте освоєння цієї території почалось давно, саме тут виникли одні з найстаріших міст України (Володимир-Волинський, наприклад, згадується в літописах під 988 p., Луцьк – під 1085 р. Турійськ – під 1097 p., Камінь-Каширський – під 1196 p.).

Крайня західна точка області – с. Забужжя Любомльського району (23°45' східної довготи), східна – с. Липне Ківерцівського району (26°05' східної довготи), південна – с. Піски Горохівського району (50°18' північної широти) і північна – с. Мукошин Любешівського району (51°54' північної широти).

Волинська область межує на півдні з Львівською областю, на сході з Ровенською, на півночі з Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою, на заході (по р. Західний Буг) з Польською Народною Республікою.

Ландшафти області належать до двох типів: поліського, з перевагою боліт, луків, дубово-соснових і дрібнолистих лісів та лісостепового, з поширенням в доісторичному минулому лучних степів та дубово-грабових лісів, а в наш час переважно орних земель.

Волинська область має рівнинну поверхню, середня висота якої 195 м н. р. м., отже, дещо вища від середньої висоти рівнинної частини республіки в цілому. Найвища точка поверхні Волині досягає 292 м н. р. м. і розташована на півдні області, недалеко від с. Бужани Горохівського району; найнижча її точка – в долині р. Прип'ять, біля устя р. Стохід і піднімається на 139 м н. р. м., отже, відносна різниця у висотах між південним і північним краєм області становить 150 м. Віддаль між цими двома крайніми за висотою точками дорівнює по прямій 180 км, отже похил поверхні області на перший погляд може здатися досить значним (близько 0,8 м на 1 км віддалі). Насправді похили поверхні області різноманітні і, як правило, значно менші від вказаної величини. Особливо незначні похили поверхні спостерігаються в її поліській частині, де максимальні відносні висоти не перевищують 60 м, а здебільшого не досягають 30 м. Тільки в південній, лісостеповій частині області відносні висоти становлять 100 м, що створює порівняно значні похили поверхні, особливо між ріками та їх місцевими вододілами. Від величини похилів поверхні залежить швидкість стікання дощових вод, швидкість течії води в річках, а чим більша швидкість течії, тим більша ерозійна (розмиваюча) здатність водних потоків. Отже, південна, лісостепова частина області має сприятливі природні передумови для поширення ерозії.

Незважаючи на рівнинність поверхні області, через її територію проходить частина Головного Європейського вододілу, що ділить басейни рік Чорного і Балтійського морів, а саме Прип'яті і Західного Бугу. Цей вододіл входить у межі області з Львівщини між селами Шпиколоси і Дружкопіль і простягається дуже звивистою лінією на села Печихвости, Рачин, Садів до висоти 286 м, звідки повертає на північний захід (на села Бійницю, Овадне, Мосир і Олеськ, а далі – на Любомль, Полапи, Забужжя, Шацьк і Мельники). Вододіл дуже плоский, невиразний, у багатьох місцях проходить через болота, що вказує на його молоде формування, яке почалося тільки після відступу дніпровського зледеніння.

Волинській області притаманні деякі риси природи, якими вона відрізняється від інших областей України. Вона має найбільші в республіці площі боліт і заболочених лук, які займають понад 350 тис. га, що становить майже 18% території. Велика площа припадає на перегнійно-карбонатні грунти, або «поліські чорноземи» (41,5 тис. га), які відзначаються високою природною родючістю. Нарешті, у Волинській області багато джерел з напірними висхідними водами. Майже всі карстові озера живляться такими джерелами; деякі з них мають великий дебіт, як наприклад, джерело біля с. Оконськ Маневицького району, описане П.А. Тутковським.

Ліси області, переважно дубово-соснові, соснові і березово-осикові, вкривають понад 25% її території. Проте, коли взяти до уваги, що майже усі вони зосереджені в поліській частині області, то стане очевидним, що розподіл лісової площі по території області дуже нерівномірний.

Західна частина Волинського Полісся - один із небагатьох регіонів України, де забруднення довкілля не викликає великого занепокоєння. Але результати регіональних досліджень сукупного антропогенного впливу та слабка буферна здатність поліських ландшафтних систем свідчать, що ці висновки недостатньо обгрунтовані.

Сільськогосподарський вплив.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва з середини 60-х років супроводжувалась зростанням хімізації та збільшенням розорювання земель, що призвело до помітних змін властивостей грунтів. З початку 90-х років цей вплив значно зменшився, але прояви негативних процесів - надмірна розораність, забруднення грунтів пестицидами, нітритами, вітрова ерозія – є і тепер.

Інтенсивний осушувально-меліоративний вплив почався у середині 60-х років. З початку століття на Волинському Поліссі заболоченість зменшилась у 10 разів, що спричинило дегуміфікацію мінеральних грунтів, вітрову і водну ерозію, пересихання малих рік, зменшення популяцій болотної флори і фауни. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, у 1997 р. площа осушених земель становила 416,6 тис.га, з них 76,8% сільськогосподарських угідь, близько 7% яких знаходиться у незадовільному стані. Інтенсивний меліоративний вплив спостерігається на 50% території, де, за даними Волинського обласного управління осушувальних систем, частка осушених земель становить близько 30% загальної площі, а щільність меліоративних каналів - 1,1-1,3 км/км2. Основний спосіб осушення – гончарний дренаж, який не забезпечує оптимального водно-повіфтряного режиму. А найбільш ефективні осушувально-зволожувальні системи займають третю частину осушуваних площ. Спостерігається тенденція до збільшення частки осушених земель, що використовуються під сіножаті та багаторічні трави, особливо у північних геосистемах, де під ріллю використовується лише 3 частина осушених земель.

Інтенсивний осушувально-меліоративний вплив почався у середині 60-х років. З початку століття на Волинському Поліссі заболоченість зменшилась у 10 разів, що спричинило дегуміфікацію мінеральних грунтів, вітрову і водну ерозію, пересихання малих рік, зменшення популяцій болотної флори і фауни. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, у 1997 р. площа осушених земель становила 416,6 тис.га, з них 76,8% сільськогосподарських угідь, близько 7% яких знаходиться у незадовільному стані. Інтенсивний меліоративний вплив спостерігається на 50% території, де, за даними Волинського обласного управління осушувальних систем, частка осушених земель становить близько 30% загальної площі, а щільність меліоративних каналів - 1,1-1,3 км/км2. Основний спосіб осушення – гончарний дренаж, який не забезпечує оптимального водно-повіфтряного режиму. А найбільш ефективні осушувально-зволожувальні системи займають третю частину осушуваних площ. Спостерігається тенденція до збільшення частки осушених земель, що використовуються під сіножаті та багаторічні трави, особливо у північних геосистемах, де під ріллю використовується лише 3 частина осушених земель.

Основною причиною радіаційного забруднення західної частини Волинського Полісся є “захiдний слiд” радiоактивних опадiв, внаслідок аварiї на ЧАЕС, що залишився в Маневицькому, Любешiвському та Камiнь-Каширському адміністративних районах.

Заходи щодо зменшення антропогенного впливу у західній частині Волинського Полісся зводяться до нормування навантажень на ландшафтні системи та формування політики збалансованого еколого-економічного розвитку з врахуванням специфіки даного регіону, котра повинна бути індивідуальною і одночасно близькою до загальної концепції сталого розвитку України.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?