Курсова робота «Договір позики та позички», 2010 рік

З предмету Право · додано 18.03.2012 10:48 · від Илона · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Етапи розвитку наукових поглядів щодо договорів позики Та позички 6 1.1. Історичний аспекти договорів позики та позички 6 1.2. Сучасні основи цивільно-правового регулювання договорів позики та позички 9 2. Загальна характеристика договорів позики та позички 13 2.1. Предмет, форма, істотні умови та сторони договору позики та позички 13 2.2. Права, обов’язки та особливості відповідальність сторін договорів позики та позички 19 2.3. Характерні ознаки та відмінності договорів позики та позички 25 2.4. Припинення договорів позики та позички 28 Висновки 31 Список використаних джерел 35

Висновок

Договір позики - це договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК).

Хоча визначення договору позики у ЦК 2003 р. (гл.71) залишилося тим самим, що і в ЦК 1963 р., однак введено значну кількість новел, що стосуються форми договору, процентів за ним, обов’язку позичальника повернути суму позики тощо.

Характеристики договору:

1) реальний - він визнається укладеним у момент передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками;

2) односторонній - позикодавцю належить право вимагати повернення предмета позики, він не несе за договором будь-яких обов’язків. Позичальник зобов’язаний повернути борг, він не має будь-яких вимог щодо позикодавця;

3) може бути як безоплатним (договір безпроцентної позики), так і оплатним (якщо у договорі передбачене стягнення процентів за договором позики).

Договір позики може бути як строковим (передбачає конкретний строк повернення отриманої позичальником позики), так і безстроковим (якщо строк виконання позичальником зобов’язання не визначений або визначений моментом вимоги позикодавця). Якщо договором не встановлений строк повернення позики або він визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором.

Згідно зі ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Недотримання необхідної письмової форми не може бути підставою для визнання договору недійсним, але має наслідком позбавлення сторін права у разі спору посилатися на підтвердження договору на показання свідків.

Спеціально урегульоване у ст.1048 ЦК стягнення процентів за договором позики. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів передбачаються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики передбачається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, встановлених договором. Якщо договором не передбачений строк повернення позики або він визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом ЗО днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалися, на його банківський рахунок (ст.1049 ЦК).

Якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначеної родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 ЦК, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі ст. 1051 ЦК позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (частина 1 статті 827 Цивільного кодексу України).

Договір позички є також, як і договір дарування, безоплатним. Безоплатність може випливати з суті взаємовідносин сторін. Зокрема, це виражається в певних діях, особливо якщо і раніше вони мали безоплатний характер.

Закон ставить вимогу щодо письмової форми договору позички, укладеного з участю юридичних осіб. При цьому не має значення правовий статус іншого контрагента. Ним може бути як фізична, так і юридична особа.

Договір позички будівлі або іншої капітальної споруди строком на один рік і більше укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір позички транспортного засобу за участі фізичної особи також укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Предметом договору майнового найму є індивідуально визначена неспоживча річ, тобто річ, яка зберігає первісний вигляд при неодноразовому використанні.

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Насамперед це стосується речей, вилучених з обороту.

Цивільний кодекс України визначив, що предметом договору оренди можуть бути майнові права. До них належать майнові права автора та суб’єкта авторського права, володільця об’єкта промислової власності, права на чужі речі.

За своєю природою позичкою опосередковуються відносини найму, тому до договору позички можуть застосовуватись положення, що регулюють договір найму та окремі його види. Це стосується предмету договору.

За договором найму наймодавцем можуть виступати фізичні, юридичні особи, уповноважені державою органи, адміністративно – територіальні утворення тощо. Незалежно від суб’єктного складу право укладати договір оренди має власник або особа – володілець майнових прав. Власник може уповноважити на укладення договору майнового найму іншу особу. В такому випадку повноваження повіреного будуть визначатися договором доручення. Право передавати майно у найм можуть особи, які володіють цим майном на праві довірчого управління, якщо це передбачено законом чи договором або на іншій законній підставі.

За договором позички позичкодавцем можуть виступати як фізична так і юридична особа, яка має відповідні повноваження щодо розпорядження річчю. Це стосується, насамперед, власника, а також осіб, які ним уповноважені. Певні обмеження встановлено для передачі речі у позичку для юридичних осіб – позичкодавців. Юридичні особи – суб’єкти підприємництва не можуть передавати речі у безоплатне користування своїм засновникам, учасникам, особам, які здійснюють управлінські або контрольні функції, керівникам.

Термін користування майном визначається сторонами в договорі найму. Строк може бути визначений періодом у часі або конкретною датою. Договір найму може бути укладений на невизначений строк. У такому разі припинення договору пов’язується з вимогою наймодавця або наймача. При цьому законом покладається обов’язок на сторону, з ініціативи якої договірні зв’язки припиняються, повідомити другу сторону про це не пізніше ніж за три місяці – щодо найму нерухомих речей та один місяць – у разі розірвання договору найму рухомих речей. В окремих випадках законом можуть бути встановлені максимальні строки договору найму для окремих видів майна. Відповідно до статті 831 Цивільного кодексу України, якщо сторони договору позички не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею. Тривалість користування річчю визначається її призначенням і потребою користувача. Позичкодавець може витребувати річ, якщо строк позички не визначений.

У разі розірвання договору позички сторона, з ініціативи якої припиняється договір позички, має повідомити другу сторону у термін не пізніше ніж за сім днів.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?