Курсова робота «Економічна система Грузії», 2011 рік

З предмету Міжнародна економіка · додано 25.02.2012 15:06 · від Леся · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 1. Історія та економіка Грузії до встановлення радянської влади 2. Економічна ситуація в Грузії в ХХ столітті 3. Сучасний стан економіки країни Висновки

Висновок

Грузія – промислово-аграрна країна, що розвивається. Основні галузі промисловості: сталеплавильна, авіаційна, машинобудівна, електромоторна, текстильна, хімічна, винна. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний. Головні морські порти: Батумі, Поті. Головний аеропорт країни – Тбілісі. Завдяки географічному положенню між Європейською Росією і Азією територія Грузії має важливе транзитне значення, особливо для виходу сусідніх Азербайджану і Вірменії до Чорного моря.

Історія Грузії охоплює тривалий період часу, починаючи з пам'яток Аббевільської Культури і закінчуючи подіями сучасності. Піком розквіту став час правління цариці Тамари, яку назвали Великою (1184-1210). Протягом тривалого періоду після Золотого століття Грузія була під монгольським, перським і турецьким пануванням, лише періодично здобуваючи незалежність. Поступове відродження Грузії почалося після об'єднання Картлійского і Кахетинського царств. У 1783 році між Росією і Грузією був підписаний Георгіївський трактат – договір про перехід Грузії під протекторат Російської імперії. У період з 1801 по 1864 рік грузинські царства і князівства увійшли до складу Російської імперії, в складі якої пробули до 1918 року, коли було утворено першу грузинську демократичну державу – Грузинську Демократичну Республіку. 25 лютого 1921 р. Грузинська Демократична Республіка була ліквідована частинами червоної армії. У березні 1991 року Верховна Рада Грузії прийняла Декларацію про незалежність.

Після розпаду СРСР Грузія успадкувала проблеми з внутрішніми автономіями. В останні роки свого існування московська комуністична верхівка заохочувала сепаратиські настрої в автономіях союзних республік, і підтримувала оформлення квазі-державних установ за прямої участі російських військових і спецслужбових кадрів, що протистояли республіканському центру.

У 1992-1993 роках напруга переросла в збройне протистояння. За участі російських найманців і російської зброї в протистоянні Грузія втратила контроль над більшою частиною Абхазії та Південної Осетії, грузинські державні установи на цих територіях були згорнуті, а сепаратиські режими заохочували прийняття громадянами російського громадянства. До 2008 конфлікти тут перебували в замороженій стадії. У вересні 2008 р. Грузія за допомогою збройних сил спробувала відновити свій суверенітет над непідконтрольною частиною Південної Осетії, але у відповідь отримала повноцінне вторгнення російських військ 58-ї армії і приданих формувань авіації і флоту на свою територію. 26 серпня 2008 р. Росія одноосібно визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії.

У складі СРСР економіка Грузії швидкими темпами індустріалізувався. У період між 1913 і 1975 роками національний дохід країни зріс майже в 90 разів. Національний дохід на душу населення в 1970-ті роки становив 3/4 середнього загальносоюзного рівня. За радянських часів Грузія мала розвинену промисловість, спеціалізуючись на виробництві продовольства, чавуну, вугілля, сталевих труб, нафтопродуктів, добрив, верстатів, локомотивів, складанні літаків. До розпаду СРСР зовнішньоторгівельний оборот Грузії перевищував вироблений економічний продукт. Основу грузинського експорту становили харчові продукти і сільськогосподарська продукція, основу імпорту – енергетичні ресурси і споживчі товари. Після виходу Грузії зі складу СРСР її економіка практично розвалилася. Цьому процесу сприяла зовнішня і внутрішня політична нестабільність. Криза була підсилена тим, що в 1992 р. президент Грузії З. Гамсахурдіа ввів заборону на торгівлю Грузії з Росією. Вже в 1992 р. обсяг грузинського промислового виробництва скоротився на 40%.

До середини 1994 р. криза охопила всі галузі. Лісове господарство та будівництво майже припинили роботу, а інші галузі знизили обсяг своєї продукції до рівня 1960-х років. Виробнича та транспортна інфраструктури руйнувалися, а нова грошова одиниця знецінилася. Інфляція склала близько 9000% на рік, а безробіття досягло 20%. Середня реальна зарплата зменшилася приблизно в 10 разів, йшла масова еміграція населення до Росії (в основному) і в країни Євросоюзу, всього з країни виїхало понад 1 млн осіб, а перекази трудових мігрантів до Грузії стали основним джерелом мобільних грошових ресурсів і способом підтримки рівня споживання.

Сумарне падіння ВВП Грузії (на 72%) за період рецесії було найбільшим серед республік колишнього СРСР.

З 1994 р. Грузія почала отримувати кредити Світового банку і МВФ. У 1994-1995 рр. за допомогою цих кредитів економічна ситуація в Грузії стабілізувалася. У 1995 р. уряд ухвалив заходи щодо виведення економіки з кризи: була знижена інфляція, майже всі позики МВФ були застосовані для стабілізації фінансів, структура економіки була приведена у відповідність до умов надання позик. У 1995 р. ВВП Грузії зріс на 2,4%, в 1996 р. - на 14%. Було зареєстровано понад 30 тис. приватних підприємств. До 1997 р. приватний сектор становив понад 50% ВВП.

У 1996 р. в Грузії почався економічний підйом. Зовнішнє фінансування зіграло значну роль у забезпеченні економічного зростання, а також у формуванні державної економічної політики та галузевої структури економіки. У той же час грузинська економіка продовжувала перебувати у кризовому стані, тримаючись на плаву в основному завдяки грантам і грошовим переказам з-за кордону.

В 1998 р. ВВП Грузії становив 36% від рівня 1990 р., обсяг промислової продукції – 16%, продукції сільського господарства – 63%, обсяг інвестицій – 14%, роздрібний товарообіг – 18,9%. Після російської економічної кризи 1998 р. темпи зростання економіки Грузії знизилися до декількох відсотків на рік через скорочення грузинського експорту в Росію.

З 2001 р. почалося досить динамічне зростання економіки Грузії, чинниками якого були внутрішнє споживання, деяке зростання експорту, зміцнення галузей, що не конкурують з імпортом, таких як будівництво, послуги, фінансове посередництво тощо, отримання транзитних доходів від транспортування енергоносіїв, економічний підйом в Росії. З 2003 р. відбулося значне прискорення темпів економічного зростання та припливу іноземних інвестицій у зв'язку з будівництвом у Грузії магістральних трубопроводів. Переважна частина іноземних інвестицій у 2002-2004 рр. концентрувалася у сфері транспорту і будівництва через прокладки в країні транзитних трубопроводів, динаміка інвестицій за межами транспорту та енергетики була млявою, а вкладення в промисловість залишалися вкрай низькими.

Після «революції троянд» 2003 року нове керівництво Грузії на чолі з президентом М. Саакашвілі змогло домовитися про значне збільшення іноземної допомоги. У 2004-2006 роках обсяг цієї допомоги становив приблизно $ 1,1 млрд (25% від ВВП Грузії 2004 р.)

Була проведена велика податкова реформа – з 20 податків залишилося 7.

У 2006 році ВВП виріс на 8,6%, а в 2007 році – на 12,4%. За даними на 2007 рік зростання ВВП в середньому за 5 років склало 9,7%. До 2007 року величина ВВП Грузії склала 65% від докризового рівня, обсяг виробництва доданої вартості в промисловості – 48% від докризового рівня, негативний торговельний баланс – 40% ВВП, дефіцит платіжного балансу – 20% ВВП. Дефіцит рахунку поточних операцій фінансувався в основному завдяки переказам емігрантів та іноземній допомозі. Великий негативний торговельний баланс свідчив про нестійкість економічного зростання.

На думку ряду економістів, грузинське «економічне диво» грунтувалося не на власному виробництві, а на зовнішніх вливаннях. У Грузії не було вирішено ряд основних проблем розвитку країни: створення продуктивного бізнесу, розширення числа робочих місць у приватному секторі економіки, повернення людей, які виїхали з країни, відновлення рівня освіти і науки, досягнутого за радянських часів.

У жовтні 2008 року західні країни оголосили про виділення Грузії $ 4,55 млрд фінансової допомоги протягом 2008-2010 років, з яких 2,5 млрд – довгострокова низькопроцентна позика, а 2 млрд – грант. За підсумками 2008 року ВВП збільшився на 2,1%, приплив прямих іноземних інвестицій зменшився на 22% (до $ 1,56 млрд).

За підсумками 2009 року ВВП опустився всього на 3,8%, що було не значнимим зниженням порівняно з іншими країнами, зокрема: Україна – 14,8%, Росія – 7,8%, Вірменія – 14,2%. Причому помітна частина цього падіння пов'язана з наслідками Російсько-Грузинської війни. Промислове виробництво за той же рік зменшилося на 8,5%, приплив прямих іноземних інвестицій скоротився в два рази (до $ 658 млн).

Вже в 2010 році зростання ВВП Грузії склав 6,4%, що є високим показником у світі.

Індекс економічної свободи Грузії становить 70.4, тобто країна займає 29 місце в рейтингу 2011 року. За індексом розвитку людського потенціалу Грузія займає 75 місце в світі. Очікувана тривалість життя при народженні – 73,7 років; середня тривалість навчання – 13,1 років. За індексом легкості ведення бізнесу Грузія знаходиться на 16 місці (2012 р.) та на 17 місці (2011 р.). За показником глобального індексу конкурентоспроможності за 2011-2012 роки Грузія посіла 88 місце в світі.

Коментар модератора

50 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали