Курсова робота «Судоустрій та право української Козацької держави періоду Гетьманщини (17-18 ст.)», 2011 рік

З предмету Право · додано 20.02.2012 20:01 · від Леді Ді · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Судоустрій української Козацької держави періоду Гетьманщини (17-18 ст.) 5 2. Право періоду Національно-визвольної війни 1648–1657 рр. 14 3. Право України в другій половині XVII–ХVIII ст. 18 Висновок 29 Список використаних джерел 32

Висновок

Визвольна війна 1648–1654рр. – одна з найяскравіших сторінок в історії українського народу. У ході війни Україна позбавилася польсько-шляхетського соціального, національного та релігійного поневолення.

Визвольна війна поклала початок третьому етапові формування української державності, підвалиною її відродження стала військово-адміністративна система, що склалася в Запорізькій Січі. Організуючою силою Визвольної війни, головним творцем незалежної України було козацтво.

Українська Гетьманська держава створювалася на основі ідеології української національної думки, що виходила не тільки з розуміння необхідності створення власної держави, але й усвідомлення здібностей та можливостей українського народу створити таку державу. Звідси спроба Богдана Хмельницького синтезувати ідеї козацьких традицій з соборністю Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Основою відродженої української державності стала республіканська форма правління.

Створення в роки Визвольної війни 1648–1654рр. Української Гетьманської держави є незаперечним історичним фактом, який було юридично підтверджено Зборівським договором 1649р., Білоцерківським договором 1651 р., Березневими статтями 1654р.

Значні зміни відбулися в суспільному ладі. Український народ здобував не тільки національну, а й особисту волю. На століття було поховано ідею кріпосного права, але повністю ліквідувати соціальний гніт не вдалося, оскільки суспільство в даний історичний проміжок часу не було підготовлене до цього.

Характер республіканської державності зумовив і сутність правової системи України, яка була необхідним елементом державності. Основою цієї системи було звичаєве право та гетьманські універсали. На деякий час було призупинено дію III Статуту 1588р. та обмежено дію магдебурзького права.

Паралельно з державними органами формується своєрідна судова система, основою судочинства в якій був давній принцип – "де три козаки, два третього судять ".

Визвольна війна 1648– 1654рр. закінчилась входженням України під протекторат Московської держави. Правове становище України в її стосунках з Москвою було регламентоване Березневими статтями 1654р., в яких Україна презентувалась як незалежна самостійна держава.

Після приєднання до Московської держави Україна досить довго розвивається як самостійна, незалежна держава. В той же час царизм розпочинає цілеспрямований наступ на "права та вольності"українського народу. Спочатку в українських містах запроваджується посада воєводи, створюється Малоросійський приказ, а згодом царські урядовці починають прямо втручатись у вибори гетьмана, полковника і сотників. На початку XVIII cт. цей наступ стає відкритим: зруйнування Запорізької Січі (1709p.), утворення Малоросійської колегії (1722–1727рр.), заборона обрання гетьмана.

У70– 80-х роках XVIII ст. в результаті політики царського уряду, спрямованої на скасування будь-якого місцевого самоврядування, в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство (1774р.), зруйнована Запорізька Січ (1775р.), скасований полковий, військовий та адміністративно-територіальний устрій (1783p.), закріпачено селянство (1783p.).

У 90-хроках XVIII ст. до складу Російської імперії ввійшла Правобережна Україна (Київщина, Брацлавщина, Волинь). Західноукраїнські ж землі, Північна Буковина і Закарпаття, залишилися під владою Австро-Угорщини.

Але й у XVIII ст., в час, коли українські землі все більш підпадають під зверхність іноземних держав, не припиняється розвиток окремих елементів української державності. Опираючись на давні демократичні традиції, розвивається місцеве самоврядування.

Продовжуються пошуки оптимальної правової системи. З цієї причини тільки в XVIII ст. були три спроби кодифікації права в Україні. У1760– 1763роках проводиться дійова судова реформа.

Головними причинами втрати Україною своєї незалежності були чвари в середовищі панівної верстви і, особливо, підступність політики Московської держави (пізніше Російської імперії) щодо України. Укладаючи договір 1654року, Україна була незалежною самостійною державою. Московська держава та її спадкоємиця – Російська імперія, порушуючи, ламаючи та знищуючи договір, почала розглядати Україну, як сукупність звичайних адміністративних одиниць.

Приклад договору 1654року доводить неможливість входження України в будь-які об'єднання з іншими державами без абсолютної гарантії відсутності імперських структур, хай і оновлених, а також вимагає беззастережного несприйняття умов, що обмежують державну самостійність України.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали