Курсова робота «Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України»

З предмету Політична економіка · додано 17.12.2011 09:28 · від Руслана · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. 1. Верховна Рада України - як єдиний орган законодавчої влади в Україні. 1.1. Загальна характеристика українського парламенту. 1.2. Повноваження Верховної Ради. 2. Дострокове припинення повноважень українського парламенту. 2.1. Процедура дострокового припинення повноважень ВРУ 2.2. Законодавче закріплення дострокового припинення повноважень українського парламенту 3. Практика припинень повноважень Верховної Ради України 3.1. Дострокове припинення повноважень парламенту, українські реалії 3.2. Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України: проблеми та перспективи Висновки. Список використаних джерел.

Висновок

Таким чином, у становленні парламентаризму майже кожної країни одним із найскладніших, найтриваліших і найважчих є встановлення певної системи, порядку в роботі її парламенту. Це зумовлено багатьма факторами: змістом і формами його роботи, складом та структурою, статусом й навіть особистими рисами парламентаріїв тощо.

Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі зазначених вище загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому властиві і певні національні особливості. Вони обумовлені не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України. Важливе значення тут мають також історичні передумови і традиції становлення українського парламентаризму.

Верховна Рада України є за своєю правовою природою органом державної влади в Україні, органом загальнонародного представництва, якому Український народ – громадяни України всіх національностей, делегує шляхом виборів до Верховної Ради України владу, єдиним джерелом якого він є. Це випливає з положень ч. 2 ст. 5 Конституції України та Рішення КСУ від 5 жовтня 2005 р. № 6-рп/2005 [1].

У цьому контексті важливими є два основні питання. По-перше, влада народу України є безперервною, оскільки Конституція України наділила владними правами народ – як суб’єкт, і визначила форми здійснення цієї влади. На доктринальному рівні серед форм здійснення влади народу виділяються: 1) форма державної влади, сутність якої полягає в прийнятті актів (здійсненні дій), які мають державну обов’язкову силу. Державна влада здійснюється безпосередньо народом або органами державної влади; 2) форма громадської влади як об’єднань, користуючись якими громадяни України мають можливість брати участь в управлінні державними справами, тобто реалізовувати однойменне право, закріплене ч. 1 ст. 38 Конституції України.

По-друге, конституційні права і свободи в Україні гарантуються державою. А це означає, що держава зобов’язана забезпечувати реалізацію, охорону та захист конституційних прав і свобод постійно, безперервно.

І в цьому аспекті недотримання принципу безперервності функціонування Верховної Ради України є порушенням насамперед конституційних прав і свобод. Верховна Рада України здійснює повноваження лише у межах її предметної компетенції (ст. 85, інші статті Конституції України, що її доповнюють і конкретизують) у формі пленарних засідань, діяльності її Комітетів і народних депутатів України.

Будь-які втручання законодавчої влади, її органів і народних депутатів України у сферу конституційної діяльності інших гілок та органів державної влади, вчинені за межами предметної компетенції Верховної Ради України, є неконституційними та означають узурпацію влади (ст. 5 Конституції України). Подібні втручання законодавчої влади, її органів і народних депутатів України порушують конституційний правопорядок та передбачають конституційну відповідальність з боку парламенту, його органів і народних депутатів.

Стаття 85 Конституції України не передбачає в межах предметної компетенції парламенту права народних депутатів України, крім права ініціювання процедури імпічменту (пункт десятий частини першої), звертатись до судового контролю за указами Президента України, ухваленими в межах його виключних повноважень.

Як зазначив Конституційний Суд у Рішенні від 17 жовтня 2002 р. №17-рп/2002, «реалізація повноважень Верховної Ради України уможливлена наявністю повноважень народних депутатів України». Отже, Конституція України визначає предметну компетенцію не тільки Верховної Ради України, але і її органів та народних депутатів України, які є лише організаційно-правовими формами її діяльності.

Ніяких правових аргументів, які підтверджували б належність питань, викладених у зазначених конституційних поданнях народних депутатів України, до предметної компетенції Верховної Ради України в даних конституційних поданнях не наводилися.

Отже, конституційні подання щодо конституційності указів Президента про дострокове припинення повноважень парламенту засвідчили, що народні депутати діють за межами предметної компетенції парламенту, їх подання не могли бути предметом розгляду Конституційним Судом України. Цілком очевидно, що провадження у цих справах було відкрито Конституційним Судом України лише з причин неабиякого тиску на певних суддів. Суд повинен був відмовити у відкритті провадження у даних справах за відсутністю компетентного конституційного подання.

А оскільки народні депутати та Верховна Рада України не мають права контролю за актами Президента України (як, наприклад, Президент України щодо актів Кабінету Міністрів України), то народні депутати України могли максимум вимагати від Конституційного Суду дати тлумачення тих норм Конституції України, які з їх точки зору є спірними. І тоді у разі виявлення у процесі тлумачення певних норм неконституційності відповідних норм Указу Президента, вони могли бути скасовані (як, наприклад, у справі про звільнення судді з адміністративної посади).

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали