Отже, наведені в курсовій роботі визначення поняття права приводять до висновку, що вони поки досить далекі від досконалості. Таким чином, остаточно не сформувавшись, повністю задовольнивши потреби державно-правової теорії і практики поняття права, не може служити ефективним засобом, або шляхом подолання негативних наслідків суперечності уявлень про право.

Незважаючи на це, більшість вчених не вважають це проблемою і притримуються загальновизнаного поняття права, та визнають систему та структуру права як засновану на уявленні про справедливість міру свободи й рівності, що відображає потреби суспільного розвитку, яка у своїй основі склалася в процесі повторюваних суспільних відносин і визнається й охороняється державою.

Система права - це внутрішня структура права, що складається з

взаємопов'язаних норм, інститутів і галузей права. Вона володіє своїми рисами:

- її первинним елементом виступають норми права;

- Її елементи не суперечливі, внутрішньо погоджені, взаємопов'язані, що

надає їй цілісність і єдність;

- вона обумовлена соціально-економічними, політичними, релігійними, культурними, історичними факторами;

- має об'єктивний характер.