Дипломна робота «Управління акціонерним товариством», 2008 рік

З предмету Менеджмент організації · додано 14.11.2011 14:55 · від Оксана · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 РОЗДІЛ 1. Історія становлення інституту управління в акціонерних товариствах 6 1.1. Перші акціонерні товариства на території Європи. Мета їх створення 6 1.2. Органи управління у перших акціонерних товариствах 18 РОЗДІЛ 2. Управління акціонерним товариством 29 2.1. Поняття управління акціонерним товариством та відмежування від суміжних понять 29 2.2. Моделі управління акціонерним товариством 34 РОЗДІЛ 3. Органи управління акцонерним товариством 45 3.1. Загальна характеристика органів управління акціонерним товариством 45 3.2. Загальні збори акціонерного товариства 46 3.3. Наглядова рада акціонерного товариства. Корпоративний секретар як новела 62 3.4. Виконавчий орган акціонерного товариства 77 3.5. Досвід європейських держав в корпоративному управлінні 83 Висновки та пропозиції 92 Список використаної літератури 97

Висновок

Дослідження проблеми управління акціонерними товариства в Україні та вивчення закордонного досвіду корпоративного управління дозволило зробити наступні висновки.

Акціонерні товариства (АТ) виникли у пе-ріод первісного накопичення капіталу і набули значного поширення в епоху домоно-полістичного капіталізму. Домінуючою формою капіталістичних підприємств і головною формою капіталістичних монополій вони стали у сучасний період.

Попередниками сучасних акціонернихтовариств можна вважати англійську Ост-Індійську компанію (1600 р.); голландську Ост-Індійську компанію (1602 р.), французьку «Компані дез Енд оксіданталь». Однак до 30-х років XIX ст. акціонерні товариства були відносно рідкісним явищем. Основною формою капіталістичних підприємств були такі, що належали приватним особам.

Нині акціонерні товариства є основною організаційно-правовою формою капіталістичних підприємств та монополій у всіх сферах економіки розвинених країн. На сучасному етапі розвитку капіталізму АТ є не лише формою централізації вільних капіталів, а й засобом мобілізації збережень населення для перетворення їх у капітал. Цьому сприяє емісія дрібних акцій, а також розподіл акцій серед своїх робітників і службовців.

Управління акціонерним товариством визначається як діяльність органів управління товариства, направлена на збереження організаційної єдності товариства та досягнення цілей його утворення, яка здійснюється відповідно до законодавства, статуту, внутрішніх документів. Особливістю управління акціонерним товариством є те, що право на управління в ньому кореспондується з правом власності на акцію, яка, в свою чергу надає її власнику певні корпоративні права. Відносини з управління акціонерним товариством є частиною корпоративних відносин і належать до немайнових корпоративних відносин. Основною функцією управління акціонерним товариством є забезпечення узгодженості та координації діяльності органів акціонерного товариства для досягнення мети його створення.

Світова практика корпоративного управління виробила дві схеми управління товариством, які відрізняються підходом країн до здійснення функції нагляду у товаристві. На рівні ЄС не закріплено єдиної схеми управління товариством, а передбачена можливість обирати схему управління державами – членами ЄС відповідно до традицій корпоративного права кожної з них.

У сучасному корпоративному праві можна спостерігати декілька тенденцій, основною з яких є зближення двох схем управління товариством. Для обох схем характерним є звуження компетенції загальних зборів і розширення повноважень виконавчих органів, впровадження альтернативних загальним зборами методів прийняття рішень, розвиток методу судового захисту прав акціонерів. Одночасно зберігаються певні відмінності у регулюванні корпоративних відносин, зокрема, у країнах з трирівневою системою управління товариством у більшій мірі регулюється на законодавчому рівні порівняно з країнами з дворівневою схемою, де значне місце займає корпоративні акти та судове регулювання. До того ж, у дворівневій схемі управління товариством більш незалежним у своїй діяльності є виконавчій орган, який за трирівневої схеми контролюється окрім загальних зборів ще і спостережною (наглядовою) радою.

Для України на сьогодні при реформуванні корпоративного права є важливим не тільки врахувати загальні тенденції розвитку корпоративного права, а й можливість забезпечення ефективного функціонування запозичених інститутів. Так, значне звуження повноважень загальних зборів можливо лише у країнах, де розвинуті альтернативні засоби захисту прав та інтересів акціонерів – інститут похідних позовів, дискваліфікація директорів, майнова відповідальність.

На сьогодні в Україні такі інститути впровадженні Законом України «Про акціонерні товариства».

Попри численні недоліки Закону «Про акціонерні товариства» Україна зробила один з найважливіших кроків у галузі становлення національної системи корпоративного управління, який поклав край безвідповідальній тиранії менеджменту та наблизив національне корпоративне законодавство до загальноприйнятої у світі моделі.

До органів управління акціонерних товариств в Україні відносяться загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган. Ревізійна комісія, як орган, що здійснює тільки контрольні функції, є контролюючим органом акціонерного товариства. Властивості загальних зборів як вищого органу управління мають проявляються в тому, що їх компетенції віднесені найважливіші питання діяльності товариства (збільшення та зменшення статутного капіталу, внесення змін до статуту товариства, обрання та відкликання наглядової ради, формування виконавчого органу, припинення акціонерного товариства, тощо).

Виконавчий орган акціонерного товариства керує поточною діяльністю товариства. Але управління компанією і контроль за дотриманням інтересів акціонерів – це безперервний процес, здійснювати який не можливо раз на рік. Тому, в перервах між проведенням загальних зборів акціонерів наглядова рада покликана представляти інтереси акціонерів та контролювати діяльність правління.

Наглядова рада є тим органом, який визначає стратегічну політику товариства та здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу.

У країнах Європейського союзу фундамент якісного корпоративного управління закладений вже давно, і зараз цим питанням переймаються як інституції ЄС, так і численні неурядові організації.

Зарубіжні корпорації використовують наступні принципи корпоративного управління, що сприяють забезпеченню максимальної відкритості і справедливості процесу корпоративного управління стосовно всіх учасників корпоративних відносин:

- звітність, що передбачає підзвітність членів ради директорів і менеджменту корпорації акціонерам;

- відкритість щодо інформованості акціонерів з питань стану справ в корпорації і способу дії адміністративної команди;

- нагляд, який забезпечує як можливість аналізу радою директорів ефективності діяльності менеджерів, так і аналогічну можливість інвесторів здійснювати нагляд за діяльністю правління;

- прозорість для інвесторів з точки зору одержання достовірної інформації про ринок і компанії, з якими вони співпрацюють;

- справедливість компанії по відношенню до всіх акціонерів, як вітчизняних так і зарубіжних;

- методика голосування (технології, підрахунок голосів, матеріали для акціонерів за дорученням) повинна реалізувати активну участь акціонерів в діяльності корпорації;

- кодекси принципів, що регламентують взаємовідносини з акціонерами, повинні носити обов’язковий характер як для директора, так і для менеджменту корпорацій;

- стратегічне планування, що зумовлює превалювання стратегічних інтересів в діяльності корпорації для забезпечення росту акціонерної вартості.

На відміну від зарубіжних корпорацій, що відкрито заявляють про свою філософію і принципи, впровадження корпоративного менеджменту на українських підприємствах супроводжується інформаційною закритістю і непрозорістю, небажанням афішувати свою місію і стратегію розвитку.

Ця ситуація зумовлюється нестабільністю зовнішнього середовища, що породжує невпевненість у реакції акціонерів і інвесторів у випадку порушення термінів виконання зобов’язань, але, з іншої сторони, викликає сумніви у потенціальних акціонерів і інвесторів з точки зору доцільності вкладень капіталу і інвестицій.

Сьогодні українське законодавство ще не достатньо окреслює сферу відносин, де може існувати корпоративне управління, проте певні розробки у сфері принципів корпоративного управління на національному рівні вже існують. Вдосконалення прийнятого Закону України «Про акціонерні товариства» на основі більш глибокого дослідження світового досвіду в цьому питанні має стати наступним етапом розробки національного кодексу принципів корпоративного управління з перспективою запровадження його в дію на рівні окремих корпоративних суб'єктів. Це має сприяти розвиткові та вдосконаленню як внутрішньої, так і зовнішньої сфери корпоративних відносин, більш активному залученню фінансових ресурсів (у тому числі іноземних інвестицій), і відповідно – зростанню довіри до вітчизняних корпоративних суб'єктів на міжнародному рівні.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?