Дипломна робота «Представництво прокурора в цивільному процесі», 2006 рік

З предмету Право · додано 08.11.2011 08:53 · від alex · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ РОЗДІЛ 1. Розділ 1 Поняття представництва прокурора в цивільному процесі 1.1. Завдання представництва прокурора в цивільному процесі 1.2. Форми представництва прокурора в цивільному процесі РОЗДІЛ 2. Правосуб'єктність прокурора у судах першої інстанції 2.1. Звернення прокурора до суду першої інстанції із заявою на захист прав, свобод та інтересів громадянина, державних або суспільних інтересів 2.2. Вступ прокурора у цивільний процес з метою підтримання позову й подання висновків у справі РОЗДІЛ 3. Участь прокурора при перегляді судових рішень у цивільних справах 3.1. Участь прокурора у провадженні цивільних справ апеляційною інстанцією 3.2. Участь прокурора у провадженні цивільних справ касаційною інстанцією Висновки Список використаних джерел

Висновок

У даній дипломній роботі проаналізовано участь прокурора у цивільному процесі України. Вважаю, що завдання, поставлені в межах даної теми, виконані. Підсумовуюче розглянуте, можна зробити наступні висновки:

1. Розвиток представництва прокурора у цивільному судочинстві відбиває історію становлення національного цивільного процесу й участі в ньому прокурора - від нагляду за законністю цивільного судочинства через участь у розгляді судом справ до представництва в суді інтересів громадянина або державних чи суспільних інтересів.

Конституцією України передбачається новий підхід до визначення процесуального становища прокурора в цивільному процесі в умовах сьогодення. Звертаючись до суду із заявою про захист прав і свобод громадян, державних і суспільних інтересів, прокуратура реалізовує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дійових засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та правопорядку. Прокурор - особливий суб'єкт цивільного процесу, і його участь у цивільному судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом (п. 2 ст. 121 Конституції України, ч. 2 ст. 45 ЦПК, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, участь прокурора у цивільному процесі є необхідною для захисту прав та свобод громадян, інтересів держави, дотримання законності в суспільстві, злагодженого функціонування державного механізму в умовах властивого демократії поділу влади.

2. Визначаючи правову природу представництва прокурора в цивільному судочинстві, необхідно виходити з сутності прокуратури як органу, який здійснює функцію охорони закону, державно - правових відносин. Вступаючи у процес, прокурор стає його учасником і підпорядковується тим правилам, які регулюють процесуальну діяльність усіх суб'єктів цивільного процесуального права. Але цей факт є внутрішнім стосовно того, що прокурор перш за все - представник держави, який виконує правозахисну функцію.

3. Однак не можна ототожнювати статус прокурора зі статусом представника сторони. Відносини між представником і довірителем засновані на договорі доручення або трудовому договорі. Представник для виконання своїх обов'язків наділяється відповідними повноваженнями й не може виходити за межі цих повноважень, якщо не одержить на це спеціального дозволу. Зовсім інше місце посідає прокурор. Завдання прокурора при розгляді цивільних справ - дотримання при вирішенні спорів прав і законних інтересів громадян, держави, винесення судом законних та обґрунтованих рішень, правильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Він бере участь у розгляді справ судами як представник держави й виступає гарантом законності при здійсненні судочинства.

2. Прокурор не може бути стороною у справі, тому він повинен у позовній заяві зазначити ту особу, інтереси, якої представлятиме. Проте ст. 119 ЦПК такої вимоги до позовної заяви не висуває. Цю прогалину у процесуальному законодавстві необхідно заповнити, що фактично передбачено й Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99, у якому, зокрема, зазначено, що прокурор обґрунтовує у своїй позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави або в чому є загроза порушенням цих інтересів, а як позивача повинен вказати конкретний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

3. Одним із пріоритетних напрямів розвитку представництва прокурора в цивільному судочинству вбачається пряме надання йому права ініціювати в суді процес при порушенні прав і законних інтересів необмеженого кола осіб чи масового інтересу (наприклад, при порушенні екологічного законодавства, масовому порушенні прав споживачів тощо).

4. З питанням про підстави участі прокурора в цивільній справі пов'язані і проблеми визначення його процесуального статусу в суді під час її розгляду. На процесуальне становище прокурора значний вплив має організаційний принцип судочинства - здійснення правосуддя тільки судом. Це виключає можливість наділення прокурора владними повноваженнями в цивільному процесі. Він не може давати суду які - небудь вказівки, визначати будь - кого поведінку. Найбільш цілеспрямований вплив на формування правового статусу прокурора в суді мають функціональні принципи судочинства: диспозитивність, змагальність і рівноправність сторін. Отже, підтримуючи в суді заявлені позовні вимоги, прокурор є рівноправною стороною процесу. Проте він не перестає бути представником органу, який здійснює нагляд за дотриманням Конституції і виконанням чинних законів України.

5. Прокурор може вступити в уже розпочатий процес з ініціативи інших осіб, проте він має представляти в суді інтереси громадянина або держави, тобто інтереси позивача або третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо спору. Щоб вступити в процес, розпочатий з ініціативи інших осіб, прокурор має повідомити суд заявою і взяти участь у справі. Разом із тим закон не визначає порядку вступу прокурора у процес з власної ініціативи у випадках, якщо він не подав позовів в інтересах громадян чи держави. У зв'язку з цим ч. 6 ст. 130 розд. III необхідно, думаю, доповнити пунктом 10 такого змісту: «Суд в обов'язковому порядку повідомляє прокурора про розгляд справ за заявами, спір в яких зачіпає права й інтереси неповнолітніх, інвалідів І групи, недієздатних або частково недієздатних, безвісно відсутніх, за заявами про відшкодування збитків за рахунок Державного бюджету, про поновлення на роботі осіб, незаконно звільнених з підприємств (установ чи організацій) державної форми власності, про виселення без надання іншого житла».

6. Не витримує критики норма ч. З ст. 46 ЦПК, яка в імперативному порядку зазначає: якщо дієздатна особа, в інтересах якої порушено справу, не підтримує заявлені вимоги, суд залишає заяву без розгляду. Прокурор у процесі судочинства, представляючи інтереси громадянина від імені держави, повинен мати право наполягати на розгляді справи по суті з метою захисту громадянина від необдуманої відмови від позову, тим паче, коли така відмова викликана злочинними діяннями сторонніх осіб чи учасників процесу щодо нього чи близьких родичів.

7. З метою правильного і однакового застосування чинного процесуального законодавства, усунення розбіжностей у судовій і прокурорській практиці необхідно чітко визначити обсяг і межі повноважень прокурора при здійсненні ним функції представництва безпосередньо на стадіях перегляду судових рішень.

Законодавець чітко не зазначив у ЦПК право прокурора вносити апеляційні (касаційні) скарги, заяви на рішення у справах, у яких він не брав участі. Але, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 45 ЦПК, що він може здійснити представництво на будь-якій стадії цивільного процесу, та ч. 4 ст. 45, що прокурор, який не брав участь у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами має право ознайомитися з матеріалам справи в суді, можемо зробити висновок, що прокуророві належить право оскарження судових рішень в порядку статей 292 і 324 ЦПК у справах, участі в яких він не брав.

8. У зв'язку з наданням прокуророві права вимагати перегляду судових рішень незалежно від участі у справі виникає запитання: у всіх цивільно - правових спорах прокурору належить таке право чи лише у випадку, коли ухваленим судовим рішенням порушуються права громадян та інтереси держави, охоронювані законом? Вбачається, що правильним є друге. При реалізації права на апеляційне, касаційне оскарження судового рішення або на перегляд його за нововиявленими або винятковими обставинами прокурор повинен пояснити, у чому по даній справі полягає порушення правю громадян чи інтересів держави.

Коментар модератора

80 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?