Курсова робота «Філософія та математика проблеми та деякі перспективи розвитку», 2008 рік

З предмету Філософія · додано 03.11.2011 14:39 · від наташа · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Характеристика основних проблем математики 6 2. Думка Ріхарда Дедекінда та визначений ним метод перерізів 10 3. Проблема існування математичного об’єкту 18 4. Перспективи розвитку математики 21 Висновки 29 Список використаної літератури 31

Висновок

Отже, як ми вже відзначали вище, принцип "перерізу" в його онтологічній проекції дозволяє говорити про реалізацію "Дедекіндового середовища", деякого роду умовності світу, подія становлення для якого, якщо, звичайно, така інтерпретація можлива, є становленням всього визначуваного тут різноманіття. Іншим прикладом подібного ж роду середовища можна назвати систему хімічних елементів, коли об'єктивні умови нуклеарного синтезу мають на увазі появу всієї даної сітки елементів притому, що, наприклад, для деякої зони фізичного простору їх присутність може бути обмежена лише наявністю водню і гелію. Альтернативою "Дедекіндовому середовищу" можуть бути контингентний умовні групи, наприклад, футбольна команда, для яких домінування символізму наявності над символізмом структури виражається в допущенні певної варіативної наявності; команда, що по волі судді втратила польового гравця, залишається тією ж самою командою. Для "Дедекіндових середовищ" символізм структури абсолютно повний, не допускаючи довільної зміни, а наші змінні можливості представлення таких середовищ не відбиваються на них самих, а відбиваються лише на самих наших можливостях, обмежених витягуваними з досвіду подібного пізнання операторами категоризації.

Перш за все, слід звернути увагу, що Р. Дедекинд об'єднує в загальний клас і чисельні величини, що слугують засобом початкового завдання, так і результати виконання над ними деяких операцій. При цьому самі засоби початкового завдання по відношенню результатів виконання операцій над ними в певних ситуаціях і певних межах можуть мінятися місцями, і в побудованій їм системі, як і в численні як такому, практично неможливо зрозуміти, що може виконувати початкову функцію, що може бути саме результатом виконання операцій над чимось. Швидше за все, тут можна думати про те, що в сенсі складності між операціями і їх результатами може існувати якась, кореляція, що не перетворюється на пряму залежність. Проте важливіше те, що складні операції, хоча це і не цілком коректно в математичному сенсі, можуть розглядатися як структури, елементами яких є прості операції або як структурні аналоги такого роду систем простих операцій.

У такому разі можливість служити ім'ям, що допускає його використання в подальшій синтетичній іменній структурі має бути надана тому, що може розумітися як результат більш елементарній операції.

Слід сказати і про значення для моделювання актуалізуючих позицій. Не можна відносно всякого натурального числа стверджувати, що воно виключене з безлічі дійсних чисел, або що нуль є абсолютним входженням для будь-якого можливого відліку. Сам собою принцип розуміння сутності як те, що досягається певним інструментарієм "перерізу" важко вважати джерелом здобуття наділеного абсолютністю змісту результату, хоч би в разі залежності характеру величини від типу числення. В такому разі сутність може стати безліччю і навіть комплексом різних результатів, кожен з яких визначений використанням специфічного в даному випадку засобу ототожнення.

Проте найважливіше посилання методу, застосованого Р. Дедекiндом в дослідженні світу стосунків величинних потужностей, полягає у вимозі введення комплексної моделі, для якої недопустимо відділення посилок і наслідків. Існують певного роду структури, в яких самі посилання вже стають дескрипторами наслідків, і інтегрованому вираженню і тих, і інших перешкоджає, по суті, лише недостатній розвиток когнітивної практики, що вживається в подібному визначенні. Таким чином, проблеми реальності і існування в математиці мають неоднозначне тлумачення у філософії. Питання про співвідношення понять і затверджень математики і довколишньої дійсності було освітлене з різних філософських позицій. А саме, з точки зору матеріалізму і суб'єктивного і об'єктивного ідеалізму, емпіризму і неопозитивизму. Кожна з вище перелічених філософських течій мали різні погляди на дозвіл поставленого питання.

Математичні проблеми не говорять про розвиток математики, вони «розташовані усередині» знання. Зміна типу репрезентації із зовнішнього на внутрішній неможлива безпосередньо унаслідок глибокої відмінності в принципах опису знання – відмінності, породженої різною адресацією описів. Ствердні вислови про майбутнє математики, що володіють деякою мірою невизначеності (історичні прогнози), не можуть бути безпосередньо переведені в математичні проблеми, які слід вирішувати. Проте неможливість прямої зміни типів репрезентації зовсім не означає, що між історичними і внутрішньо науковими прогнозами існує непереборна прірва і що історичні прогнози приречені залишитися незатребуваними можливостями, умови реалізації яких (пробудження поведінки рефлексії математичного співтовариства) настати не можуть.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?