Комбінації перелічених прав з урахуванням того, що ними володіють різні фізичні та юридичні особи, можуть бути різноманітними. Саме це є основою різноманітності видів приватної форми власності.

Основними функціями відносин власності є визначення цільової спрямованості виробництва; характеру розподілу, обміну і споживання його результатів і доходів; формування суспільної форми праці; реалізації і узгодження системи економічних інтересів різних господарських суб’єктів; визначення всього суспільного устрою виробництва, соціальної ієрархії, становища людини в суспільстві, системи її соціальних і моральних цінностей.

Іншими словами, власність − це ті відносини, з яких виростає вся економічна, соціальна і політична структура суспільства. Саме це і визначає власність як соціально-економічну основу функціонування господарської системи.

Зміни у формах та сутності власності багато в чому модифікують усю структуру суспільно-економічних відносин. На новому витку суспільного прогресу має відбутися не просто заперечення приватної власності, а діалектичне подолання відносин власності взагалі. Ці відносини мають поступитися місцем принципово іншим системоутворюючим структурам.

Однак сьогодні для країн з перехідною економікою нагальним є формування багатоманітності форм власності та господарювання як основи реформування адміністративно-командної системи на шляху до соціальне орієнтованого ринкового господарства. Особлива роль при цьому належить процесам реформування, якісної трансформації монопольно-державної власності. Світовий досвід показує, що роздержавлення − це загальноекономічний процес.

Під час написання курсової роботи у першому розділі було досліджено власність її суть та структуру, також власність як категорію. Другий розділ включає в себе дослідження форм власності та особливості становлення різних форм власності.

У третьому розділі було досліджено особливості становлення інституту власника в Україні та основні тенденції розвитку відносин власності в Україні. Можна сказати, що реформування відносин власності відноситься до найбільш актуальних проблем України, що знаходиться в стані транзиції. Вирішення питань власності вимагає свого негайного рішення, що зумовило актуальність даного дослідження.

Становлення інтелектуальної власності − головна тенденція розвитку постіндустріального суспільства. Саме права інтелектуальної власності впевнено стають одними з найбільш вартісних елементів суспільного продукту, а відтак потребують максимального законодавчого захисту та підтримки з боку органів державної влади. І чим скоріше наше суспільство визнає цей незаперечний факт, тим більше в нас шансів стати соціально і економічно успішною державою, рівноправною в європейській та світовій спільноті.

Процес приватизації в Україні проходить в контексті переходу від адміністративно-командної економіки, яка являла собою тотальне одержавлення всіх сторін господарського життя, до економіки, заснованої на ринково-конкурентних засадах. Аналіз недоліків сертифікатного етапу приватизації, а також необхідність продовження цього процесу вимагає переходу до реалізації грошової концепції приватизації.

Тільки науково обгрунтована державна програма приватизації здатна розв’язати вузол проблем, пов’язаних з реформуванням відносин власності, що послужить виходу України з тривалої економічної кризи.