Курсова робота «Торгівля людьми», 2009 рік

З предмету Право · додано 05.10.2011 14:19 · від Валерия · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Розділ I. Соціальна обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми. 1.1. Історико-правовий аналіз норм міжнародного права по торгівлі людьми. 1.2. Поняття та види торгівлі людьми Розділ II. Кримінально-правова характеристика торгівлі людьми. 2.1. Об’єкт та об’єктивна сторона злочину згідно з чинним законодавством України. 2.2. Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину згідно з чинним законодавством України 2.3. Особливості кваліфікації злочину

Висновок

Згідно з офіційною інформацією, наведеної в Концепції Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006 – 2010 роки, у світі щороку від двох до чотирьох мільйонів осіб стають жертвами торгівлі людьми. Особливо це стосується жінок та дітей. В останні роки спостерігається поширення такого явища, як торгівля дітьми, з метою їх використання для примусової праці, жебракування, сексуальної експлуатації, поширення наркотиків та інших форм злочинної діяльності. Збільшується і кількість випадків торгівлі чоловіками з метою експлуатації праці.

Тому протидія торгівлі людьми та нелегальній міграції цілком обґрунтовано виступає важливим напрямом сучасної кримінально-правової політики.

Торгівля людьми є багатогранним складним явищем, котре не може претендувати на роль нового для суспільства феномену, оскільки має вікову історію. Суспільство протягом свого розвитку змінювало ставлення до торгівлі людьми від досить ліберального до вкрай негативного. Давні джерела зафіксували жорстоку боротьбу з цим явищем та формування традицій визнання його злочином у слов’янських народів. Отже, визнання торгівлі людьми злочином має досить серйозне історичне підґрунтя.

Разом за тим, підписання міжнародних угод та, зокрема, Протоколу про попередження та запобігання торгівлі людьми, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, а також Конвенції Ради Європи про протидію торгівлі людьми стимулює країни до закріплення у національних законодавствах єдиного уніфікованого визначення торгівлі людьми.

В цілому, нова редакція статті 149 КК України є свідченням того, що Україною було дотримано міжнародні зобов’язання щодо криміналізації торгівлі людьми, а вітчизняне законодавство стало ближче до європейського. І хоча ця редакція дещо порушує традиційні для нашого законодавства правила формулювання норм Особливої частини КК України, вона ж більш досконалою та життєздатною, ніж попередня.

Україна намагається якомога активніше залучатися у процес міжнародного співробітництва у сфері боротьби з торгівлею людьми, а також до загальної боротьби з міжнародною організованою злочинністю. Слід зазначити, що Україна (як на міжнародному, так і на національному рівні) застосовує багатовекторний підхід до проблеми боротьби з торгівлею жінками.

Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з торгівлею людьми проводилося на наступних трьох основних рівнях: 1) у рамках участі України в діяльності різноманітних міжнародних організаціях; 2) у рамках виконання зобов’язань за універсальними багатосторонніми договорами у сфері захисту прав людини, окремі положення яких стосуються боротьби з торгівлею людьми (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року, а також Конвенція про права дитини 1989 року); 3) у рамках двосторонніх та багатосторонніх локальних та регіональних міжнародних договорів, спрямованих на боротьбу з міжнародною злочинністю. Але є певна недосконалість міжнародного співробітництва, що ускладнює розслідування справ за ст..149 КК України. Особи, які засуджуються в Україні, зазвичай, є вербувальниками. Вони є найслабшою ланкою в механізмі торгівлі. Інші учасники злочинної групи знаходяться за межами України, тому переважна більшість кримінальних справ потребує направлення клопотань до іноземних держав про надання правової допомоги. Оперативні контакти із закордонними колегами можуть бути лише на офіційному рівні. Відповіді на міжнародні доручення приходять із запізненням, крім того часто вони є формальними, тому й не можуть бути доказом. Тому продовжувати строки судового розгляду справ задля очікування відповідей на міжнародні доручення в більшості випадків не має сенсу. Особливо складно вести розслідування справ, коли потерпілих вивозять до країни, з якої немає міжнародної угоди про співробітництво. У цьому випадку відділи боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, відповіді на запити практично не одержують. Таким чином, щоб прискорити обмін інформацією в рамках кримінальних розслідувань та взаємну правову допомогу, безпосередні контакти компетентних правоохоронних органів мають стати інтегральною складовою частиною розробки правових інструментів і угод про співробітництво правоохоронних і судових структур. Потрібно активізувати співробітництво та обмін інформацією стосовно процедур та каналів співробітництва правоохоронних і судових структур між центральними установами та іншими компетентними органами.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?