Курсова робота «Прийняття організаційних управлінських рішень на підприємстві», 2008 рік

З предмету ЗЕД · додано 05.10.2011 10:43 · від Ирина · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 6 Розділ 1. Теоретичні основи та сутність управлінських рішень. 1.1. Сутність і характерні риси управлінських рішень, їх класифікація 10 1.2. Організаційні управлінські рішення, програмовані та непрограмовані рішення 15 1.3. Підходи до прийняття рішень, фактори, що визначають якість та ефективність управлінських рішень 18 1.4. Аналіз управлінських рішень 24 Розділ 2. Аналіз прийняття організаційних управлінських рішень на підприємстві. 2.1. Етапи прийняття організаційних рішень на підприємстві ТОВ «Дніпроспецмонтаж» 30 2.2. Аналіз та вдосконалення методів прийняття організаційних рішень на підприємстві 36 Висновки 40 Список використаних джерел 44

Висновок

Управлінське рішення - це результат вибору суб’єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

Управлінські рішення спрямовані на розв’язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються:

- невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов,

- недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення,

- необхідністю вирішення в обмежений час.

Рішення має сенс тоді, існують альтернативи вибору і визначено мету цього вибору, тому що безцільний вибір чи відсутність альтернатив не може привести до рішення, як його розуміють у теорії менеджменту.

Рішення не мають чіткої і строгої класифікації. Різні автори класифікують їх по різних ознаках і в залежності від галузі і часу їхнього застосування. Неправильно думати, начебто всяке рішення можна втиснути в одну оцінку класифікації. Сама наявність класифікації допомагає досліднику чи менеджеру розуміти різноманіття нюансів, ціни чи важливості цієї економічної категорії.

До рішень, які приймаються в умовах ризику, відносяться такі, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного результата відома. Імовірність визначається як ступінь можливості здійснення даної події і вимірюється від 0 до 7, або у відсотках. Сума ймовірностей всіх альтернатив складає одиницю (100%). В умовах визначеності існує лише одна альтернатива.

Імовірності поділяються на дві категорії: об'єктивні та суб'єктивні.

Об'єктивна імовірність заснована на інформації за певний минулий період. Однак у багатьох випадках менеджер не має інформації про попередній період і повинен розраховувати лише на свою особисту оцінку ситуації, тобто у цьому випадку використовується показник суб'єктивної імовірністі. Таким чином, здатність давати імовірнісну оцінку ситуації заснована на наявності неповної, але достовірної інформації, а також на досвіді, інтуїції, розумових здібностях керівника. Цілком зрозуміло, що навіть при наявності імовірнісних оцінок можливих альтернатив менеджер ризикує.

Необхідність прийняття рішень в умовах ризику приводить до необхідності розрахунку математичного сподівання.

1. Ухвалення та виконання управлінських рішень - найголовніший оціночний критерій керівних здібностей. Прийняття рішень – це процес, завдяки якому обирається лінія поведінки як вирішення певної проблеми.

Ухвалення управлінського рішення - це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них. Відсутність вибору ускладнює процес ухвалення рішення.

Програмовані рішення базуються на звичці, заведеному порядкові або процедурній політиці і ухвалюються за типових обставин. Це результат послідовних кроків (заходів чи дій), що сприяють вирішенню проблеми. Коли виникають проблеми або ситуації, для яких програмоване рішення непридатне або невідоме, то керівники або особи, від яких залежить ухвалення рішення, повинні звернутися до непрограмованого.

Компроміс - нейтральне чи тимчасове вирішення проблеми, що умовно задовольняє на даному етапі всі сторони, які приймають участь у конфлікті.

2. Всі управлінські рішення мають на меті сприяти досягненню організаційних цілей і знайти найкращий вихід з конкретної ситуації. Рішення вважається організаційним, коли його приймає керівник або особа, яка відповідальна за його розробку та ухвалення, з метою виконання посадових обов'язків. Це спричиняє наявність типових ситуацій і потребує розробки стандартних, типових, шаблонних рішень в межах кожної управлінської функції.

3. Рішення можуть ухвалюватись як однією людиною, так і групою осіб. Існує три відомих методи групового ухвалення рішень:

1) колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення;

2) номінальний груповий спосіб;

3) метод "дельфі".

4. При прийнятті управлінських рішень враховується фактор ризику - рівня визначеності, з яким прогнозується результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації:

• повна інформація:

• неповна інформація чи така, що швидко змінюється;

• повна невизначеність.

Своєчасність управлінського рішення означає, що прийняте рішення не повинне не відставати, ні випереджати потреби і задачі соціально-економічної системи. Передчасно прийняте рішення не знаходить підготовленого ґрунту для його реалізації і розвитку і може дати імпульси для розвитку негативних тенденцій. Спізнілі рішення не менш шкідливі для суспільства, вони не сприяють рішенню вже «перезрілих» задач і ще більш збільшують і без того хворобливі процеси.

Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення повинне охоплювати весь керований об’єкт, усі сфери його діяльності, усі напрямки розвитку. У найбільш загальній формі управлінське рішення повинне охоплювати:

а) мета функціонування і розвитку системи,

б) кошти і ресурси, використовувані для досягнення цих цілей,

в) основні шляхи і способи досягнення цілей,

г) терміни досягнення цілей,

д) порядок взаємодії між підрозділами і виконавцями,

е) організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення.

Виділяють такі найпоширеніші суб’єктивні недоліки рішень: упередженість, підміну дійсного бажаним, перестрахування, половинчастість, егоцентризм.

Упередженість рішення виникає в результаті інертності мислення, коли оцінюється не існуюча на даний момент ситуація, а аналогічна, що мала місце раніше. Упередженість може бути і наслідком симпатії або антипатії керівника.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?