Дипломна робота «Транскордонна торгівля та її місце у зовнішній торгівлі України», 2009 рік

З предмету Економіка · додано 03.06.2011 12:54 · від Лина · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ і. Теоретичні основи транскордонного співробітництва як складової міжнародної торгівлі 6 1.1. Сутнісні характеристики транскордонної торгівлі як форми транскордонного співробітництва 6 1.2. Теоретико-методологічні засади транскордонного співробітництва як предмету теорії ТКС 10 1.3. Правові аспекти транскордонного співробітництва в Україні 17 Висновки до розділу і 27 Розділ іі. Роль транскордонного співробітництва в зовнішньоекономічній діяльності україни 29 2.1. Структурний аналіз та особливості організації єврорегіонів Європи та України 29 2.2. Особливості транскордонної торгівлі в рамках існуючих єврорегіонів 39 2.3. Чинники розвитку транскордонного співробітництва у прикордонних регіонах України, Польщі та Білорусії 45 Висновки до розділу іі 52 Розділ ііі. Напрями активізації транскордонної торгівлі україни 54 3.1. Шляхи покращення транскордонної торгівлі України товарами в рамках українсько-польських та українсько-російських єврорегіонів 54 3.2. Перспективи посилення транскордонної торгівлі України послугами на прикладі Закарпатської області 62 3.3. Шляхи вдосконалення єврорегіональної співпраці України зі своїми партнерами з країн ЄС 64 Висновки до розділу ііі 77 Висновки 80 Список використаних джерел 85 Додатки 90

Висновок

В умовах глобалізації та регіоналізації світової економіки важливе значення набувають процеси підвищення ролі регіонів держав у вирішенні проблем покращення якості життя населення. У багатьох випадках виникає необхідність об’єднання зусиль окремих територіальних громад для реалізації транснаціональних програм, стратегій розвитку європейського континенту чи держави. Особлива увага приділяється транскордонним проблемам, вирішення яких в останні роки стали значно ефективнішими, бо базуються на рекомендаціях Ради Європи та Європейського Союзу, що спільно вироблені і представлені у різноманітних Конвенціях, Хартіях та інших нормативних документах. У країнах Західної та Центрально-Східної Європи значний розвиток як у науково-методологічному так і у практичному аспектах отримали міжтериторіальне та транскордонне співробітництво, досвід якого дуже важливий для регіонів України.

Прикордонні регіони, що є периферійними у кожній державі, здатні стимулювати транснаціональний економічний розвиток і вишукувати прогресивні шляхи вирішення проблем, які виникають у зв’язку з їх розміщенням. В основі транскордонної співпраці лежить намагання створити якісні умови проживання населення по обидві сторони кордону, ліквідувати ознаки периферійності, наявності кордону, забезпечити необхідну людині свободу, без якої не можлива реалізація її творчого потенціалу і, таким чином, закласти основу для створення локального життєвого простору, який може трактуватися як своєрідна і самобутня багатофункціональна урбанізована територія. Культурна самобутність регіонів, що визначається їх історією, традиціями, мовами, а також вірністю їх жителів своєму регіону, вносить важливий вклад у регіональну згуртованість та стимулювання економічного прогресу.

Роль транскордонного співробітництва багатогранна. Передусім воно є чинником інтеграційного процесу, що сприяє досягненню вільного руху товарів, людей та капіталів через кордон. По-друге, транскордонне співробітництв сприяє мобілізації місцевих ресурсів та їх ефективному використанню з метою підвищення життєвого рівня населення прикордонних територій. Воно зумовлює можливість об’єднання зусиль для вирішення спільних проблем у транскордонному регіоні, у тому числі для вирішення питань національної безпеки. По-четверте, транскордонне співробітництво відіграє важливу роль як "полігон" для випробовування та адаптації європейського законодавства, інструментарію підвищення ролі регіонів, адаптації механізмів фінансової підтримки. Ця роль поширюється на всі види міжнародного співробітництва регіонів.

Впровадити інститут міжтериторіального та транскордонного співробітництва Україна намагається шляхом його трансплантації з більш розвинутого економічного середовища у менш розвинуте. Це дозволило обґрунтувати процеси формування інституту транскордонного співробітництва в Україні та виділити наступні його етапи: 1. Створення законодавчого середовища. 2. Інституційне забезпечення ТКС (основні та допоміжні структури). 3. Формування громадянського суспільства в контексті розвитку ТКС (поінформованість населення та залучення до активної співпраці громадян). 4. Формування регіональної політики розвитку транскордонного співробітництва.

На основі теоретичних узагальнень регіоналістики та регіональної економіки, врахування специфіки транскордонних регіонів та методології їх дослідження доцільно виокремити самостійний напрям – теорію транскордонного співробітництва, яка б вивчала закономірності та специфічні особливості розвитку суміжних прикордонних територій сусідніх держав – транскордонних регіонів; принципи, чинники та форми розвитку транскордонного співробітництва, розробляла науково-методичні засади формування регіональної політики розвитку транскордонного співробітництва.

Транскордонне співробітництво сприяє розширенню національних законодавчих рамок у отриманні благ з транскордонних ринків і формалізує відносини у транскордонному регіоні, залучаючи, крім громадян, і інші господарюючі суб’єкти та установи, тобто система забезпечення життєдіяльності населення прикордонного регіону виходить за національні межі.

Інституційне забезпечення транскордонного співробітництва включає міжнародні інституції, територіальні органи влади, агенції регіонального розвитку та єврорегіони. Суб’єктами транскордонного співробітництва є територіальні громади або органи влади, які безпосередньо його здійснюють, зокрема у формі єврорегіонів. Держава та центральні органи влади, укладаючи угоди про міжрегіональне та транскордонне співробітництво, підписуючи декларації та приєднуючись до конвенцій забезпечують нормативно-правове середовище для здійснення міжтериторіального та транскордонного співробітництва його суб’єктами та розробляють програми його підтримки. Міжнародні регіональні організації, агенції регіонального розвитку сприяють розвитку міжтериторіального та транскордонного співробітництва. Державне управління (координацію) у сфері транскордонного співробітництва здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції. Для загальної координації транскордонного співробітництва на державному рівні створена Міжвідомча комісія з питань розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів.

Єврорегіони – одна з організаційних форм транскордонних відносин, де у межах своєї компетенції та за згодою центральних державних органів – на базі спеціальних розширених повноважень на міжнародне співробітництво – місцеві органи влади прикордонних областей мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної, культурної та гуманітарної взаємодії, реалізувати конкретні транскордонні економічні проекти, вирішувати проблеми зайнятості, інфраструктури, екології. Єврорегіони можуть створюватися як юридична або не юридична особа, мають свою організаційну структуру та визначені джерела фінансування. У процесі формування єврорегіонів можна виділити наступні етапи розвитку співпраці: створення інформаційних центрів та правничих консультацій; розвиток співпраці у сфері культури; розвиток економічної співпраці, формування громадських організацій, що представляють територіальні громади для формалізації транскордонних відносин.

Перехід до вищої організаційної форми транскордонного співробітництва відбувається при необхідності більш тісної координації під час реалізації спільних проектів та полегшення доступу до фінансових програм ЄС. Фактично, "правила гри" для єврорегіонів розробляються в рамках Програм ЄС та Ради Європи, що базуються на реалізації загальноєвропейських пріоритетів.

Узагальнення діяльності єврорегіонів за участю областей України дозволило виділити загальні особливості: всі вони сприяють розвитку транскордонної співпраці між обласними органами влади (державною адміністрацією або радами). При цьому, органи управління нижчих ланок – район, селищна рада – фактично вилучені з системи транскордонного співробітництва. Доцільно було б використати схему єврорегіонів, яка базується на діяльності громадських організацій територіальних органів влади, асоціацій міст тощо; крім єврорегіону "Буг", всі створені центральними органами влади при відповідній ініціативі знизу; організаційні структури всіх єврорегіонів подібні, сформовані за однією схемою. У них відсутні підрозділи, метою яких є робота з населенням та сприяння залученню коштів для реалізації транскордонних проектів окремими організаціями, підприємствами; відсутні моніторингові комісії; поточну діяльність ведуть підрозділи органів влади, а не відокремлені структури. В той же час, єврорегіони за участю України застосували ряд особливих підходів – екоєврорегіон як модуль єврорегіону "Верхній Прут"; ввели поняття "партнера" єврорегіону; створили окремий фонд (Карпатський) підтримки транскордонного співробітництва зі своїми цілями та завданнями, які доповнюють закладені у "Карпатському єврорегіоні" тощо.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?