Курсова робота «Правовідносини у сфері соціального забезпечення», 2007 рік

З предмету Соціальна робота · додано 21.05.2011 18:40 · від Ксения · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика соціально-забезпечувальних правовідносин. 5 1.1. Поняття, види та особливості соціально-забезпечувальних правовідносин. 5 1.2. Об’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин. 10 Розділ 2. Поняття та види суб’єктів правовідносин у сфері соціального захисту. 18 2.1. Державні органи та громадяни як суб’єкти правовідносин з соціального забезпечення. 18 2.2. Правові основи правовідносин в соціальній роботі 25 Висновки 32 Список використаної літератури 35

Висновок

Отже, правовідносини у сфері соціального забезпечення — це врегульовані нормами права фактичні відносини щодо надання грошових виплат, послуг, пільг, які виникають між відповідними органами і фізичними особами, що мають на них право, при настанні ситуації соціального ризику.

Правовідносини у сфері соціального забезпечення регулюються чинним законодавством (ст. 46, 92 Конституції України; ст. 1-7 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; ст. 1-5 «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»,та ін.), що характеризують предмет, метод, завдання даної галузі.

Розрізняють матеріальні, процедурні і процесуальні правовідносини в галузі соціального забезпечення.

Особливістю соціально забезпечувальних відносин є те, що для їх виникнення необхідний не один, а декілька фактів. Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що більшість правовідносин із соціального забезпечення виникають із складних юридичних складів: потреба особи у тих чи інших соціальних благах, які забезпечують її нормальну життєдіяльність, або необхідність у додаткових витратах, виникнення яких обумовлене настанням життєвих обставин, визнаних законом соціальне поважними.

Об’єкти правових відносин – це певні матеріальні та нематеріальні цінності, з приводу яких між суб’єктами виникають, змінюються або припиняються правові відносини. До них належать: пенсії, соціальні допомоги, соціальні пільги та соціальне обслуговування.

Суб’єкти правовідносин – це учасники правових відносин, які мають суб’єктивні права та здатні виконувати юридичні обов’язки. Суб’єктами правовідносин з соціального забезпечення виступають держава, основний гарант права соціального забезпечення, громадяни похилого віку, діти, інваліди, хворі, непрацездатні, сім’я, що знаходиться у важкій життєвій ситуації а також є один з державних органів, що зобов'язаний призначити і надати конкретний вид забезпечення.

Такими державними органами є Органи Пенсійного фонду, Комісія із встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України, Органи Міністерства праці та соціальної політики України, Органи пенсійного забезпечення Міноборони, Державного комітету в справах охорони Державного кордону України, Управління державної охорони, інших військових формувань, Державна служба зайнятості, Органи МОЗ України, Органи Міністерства освіти і науки України, тощо.

Соціальний працівник також є суб’єктом соціально-забезпечувальних правовідносин, тому що він підлягає соціальному забезпеченню із спеціальних фондів у зв'язку з настанням соціального випадку або виконанням певних професійних обов'язків.

Основним Законом, який регулює правове забезпечення соціальної роботи з дітьми та молоддю є Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю». В ньому дається визначення основним поняттям і категоріям соціальної роботи: соціальна робота з дітьми та молоддю, соціальне обслуговування, соціальний супровід, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальне інспектування, фахівець із соціальної роботи, волонтерський рух, соціальний менеджмент, супервізія.

Таким чином, законодавство України становить певну базу соціальної роботи, забезпечує її правовий статус, створює певні умови для регулювання системи соціального захисту, соціальної допомоги і соціальної підтримки населення.

Але в Україні немає закону, який би чітко визначав правове регулювання соціальної роботи у різних сферах суспільства : правове визначення поняття «соціальна робота» а іншого термінологічного апарату, соціальних гарантій, соціальних послуг, прав і обов’язків соціальних працівників, не з’ясовано суть відмінностей між суб’єктами права соціального забезпечення, недостатньо охарактеризовано особливості правового статусу окремих груп суб’єктів цієї галузі права.

Це означає, що система норм права соціального забезпечення потребує негайного реформування, а отже гіпотезу підтверджено.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?