Курсова робота «Право притулку», 2008 рік

З предмету Право · додано 05.05.2011 19:49 · від Денис · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. Розділ 1: Загально-теоретичні засади розвитку інституту притулку 1.2. Виникнення і розвиток інституту притулку Розділ 2: Конституційно-правове регулювання інституту притулку в Україні 2.2. Правовий статус біженців в Україні 2.3. Міжнародне співробітництво України у сфері захисту біженців Розділ 3: Проблеми правового регулювання інституту притулку та шляхи їх подолання. Висновки Використана література

Висновок

Право притулку - це право держави дозволити в'їзд і проживання на своїй території громадянинові, переслідуваного у своїй країні зазвичай за політичні і інші права. Право притулку включає і право невидачі цього обличчя переслідуючого його державі (вітчизняна держава або держава постійного місця проживання). Надання притулку є невід'ємним правом держави і не може розглядатися як порушення суверенних прав іншої держави. Воно регулюється внутрішньодержавними актами і міжнародними договорами. Обов'язковою умовою при вирішенні питання про надання притулку являється подання заяви зацікавленої особи. Особи, що отримали притулки, по їх правовому положенню часто прирівнюються до апатридів (особам, що не мають громадянства). Якщо людина, отримавши притулок, залишається громадянином своєї держави, він втрачає право на дипломатичний захист з боку своєї держави і не користується договірними пільгами.

Міжнародне право забороняє надавати притулок особам, що звинувачуються в скоюванні міжнародних злочинів (злочини проти світу, військові злочини, злочини проти людяності, геноцид та ін.), а також обвинуваченим в скоюванні кримінальних злочинів, видача (екстрадиція) яких передбачена багатосторонніми угодами про боротьбу з рабством, работоргівлею, незаконним поширенням наркотиків, фальшивомонетництвом і ін., а також двосторонніми угодами окремих держав.

Які тенденції розвитку цього інституту? Конвенція про статус біженців 1951 року (Стаття 1А(2)) з поправками, внесеними Протоколом 1967 року, визначає біженця як будь-яку особу, яка "в силу цілком обгрунтованих побоювань стала жертвою переслідувань за ознакою раси, віросповідання, громадянства, приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань і що знаходиться поза країною своєї цивільної приналежності і не може користуватися захистом цієї країни або не охочого користуватися таким захистом внаслідок побоювань; чи, не маючи певного громадянства і знаходячись поза країною свого колишнього звичайного місця проживання., що не може або не бажаючого повернутися в неї внаслідок таких побоювань".

Проблема біженців залишається важливою не тільки міжнародною, а й національною проблемою. Водночас Україна як правова держава і член ряду міжнародних організацій має виконувати свої зобов’язання із забезпечення основних прав біженців, у тому числі політичних. Не можна звужувати поняття біженця в національному законодавстві, оскільки цим самим ми робимо крок назад щодо правильного розуміння суті проблеми. Слід продовжити вдосконалення національного законодавства щодо визначення поняття політичних біженців в Україні і нарешті надати йому належне правове регулювання, враховуючи при цьому особливості регулювання питання міжнародними нормативними актами.

Коментар модератора

45 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?