Для виконання завдань і функцій держава повинна мати у своєму розпорядженні достатню кількість коштів, тобто мобілізувати необхідні фінансові ресурси для забезпечення фінансової діяльності. Державні доходи являють собою сукупність надходжень у грошовій формі до державних фондів коштів для подальшого їх використання з метою реалізації завдань і функцій держави. Доцільно зауважити, що не слід плутати поняття державних доходів та фінансових ресурсів держави, оскільки останні є значно ширшим поняттям, що включає у себе доходи не лише держави, а й усіх фізичних та юридичних осіб України, що отримують доходи на території України і за її межами та володіють певним майном на праві власності.

Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона використовує для покриття власних видатків. Таке використання відбувається внаслідок переходу до державної власності у вигляді різних видів платежів. Враховуючи значення таких платежів, держава закріпила на рівні Конституції України (ст. 92), що виключно законами встановлюються система оподаткування, податки і збори, порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Відповідно до ст. 142 Конституції України та ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" власні доходи мають територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах, якими розпоряджаються відповідні органи місцевого самоврядування.

Державні доходи являють собою сукупність надходжень у грошовій формі до державних фондів коштів для подальшого їх використання з метою реалізації завдань і функцій держави. Доцільно зауважити, що не слід плутати поняття державних доходів та фінансових ресурсів держави, оскільки останні є значно ширшим поняттям, що включає у себе доходи не лише держави, а й усіх фізичних та юридичних осіб України, що отримують доходи на території України і за її межами та володіють певним майном на праві власності.

У свою чергу доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Вони посідають центральне місце у системі доходів держави. За Бюджетним кодексом України, доходи бюджету поділяються на податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом та трансферти. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі; неподатковими надходженнями - доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

З метою запобігання негативним наслідкам виконання доходів бюджету, по-перше, їх моніторинг має здійснюватись на усіх стадіях бюджетного процесу із застосуванням аналізу, аудиту й проведення постійного контролю за справлянням податків, зборів і обов’язкових платежів та мобілізацією доходів бюджету відповідно до визначених планових передбачень на бюджетний рік. По-друге, негативні наслідки у виконанні доходів бюджету, встановлені у процесі моніторингу, потре-бують внесення необхідних змін до чинного законодавства з метою запобігання їх розвитку у поточному та наступних роках. Для цього треба своєчасно готувати зміни до чинного законодавства в напрямку своєчасного реагування на стан виконання (невиконання) бюджету й здійснення правового регулювання і стимулювання мобілізації податків, зборів та обов’язкових платежів, що сприятиме забезпеченню балансу бюджету і недопущенню виникнення бюджетної заборгованості. По-третє, своєчасне реагування на стан виконання доходів бюджету, їх формування у поточному році дасть можливість підготувати ефективну, ґрунтовну базу для планування показників податків, зборів і обов’язкових платежів на наступний рік і не допустити недоліків минулих років у наступних бюджетних процесах.

Досягнення балансу бюджету – головна мета і вимога бюджетного процесу. Тому виконання планових показників доходів бюджету як основи його розвитку має відстежуватися на стадіях виконання, звітування і постійно контролюватися з використанням державно-правових методів контролю з регулювання потоків державних фінансових ресурсів.

Необхідно переглянути склад місцевих податків і зборів із метою посилення їхньої фіскальної ролі, віднести до місцевих окремі загальнодержавні податки і збори, які в даний час є закріпленими за місцевими бюджетами. Самостійність місцевих бюджетів, а отже, і фінансова незалежність органів місцевого самоврядування повинна бути підкріплена наданням їм права самостійного встановлення місцевих податків і зборів.

Значного розширення потребують повноваження місцевих органів влади щодо встановлення місцевих податків і зборів з урахування зарубіжного досвіду. Основними місцевими податками мають стати майнові податки, податок на землю та податок з доходів фізичних осіб.

Звертаючись до реформування бюджетних відносин, зазначимо, що розширення переліку місцевих податків і зборів має здійснюватись також за рахунок запровадження податків із цільовим використанням отриманих коштів. Необхідно також надати більш широке коло повноважень місцевим органам самоврядування при розподілі фінансових ресурсів на потребу регіону.

Аналізуючи шляхи вдосконалення діяльності Пенсійного фонду ми можемо підвести підсумок:

Нова страхова пенсійна система, будучи залежною від багатьох складових та показників соціально-економічного розвитку, зокрема від стану ринку праці, рівня і динаміки заробітної плати, дієвості соціальної, податкової, банківської, цінової та інших складових політики держави, потребує вдосконалення. Для цього необхідно реформувати структуру і зміст моделі пенсійної системи. Вагомий внесок у процес реформування пенсійної системи зробив Світовий банк, який понад 10 років тому розробив трирівневу модель.

Незважаючи на це багато організаційно-економічних та науково-теоретичних питань цієї теми потребують подальшого дослідження. Досі залишаються нерозв’язаними проблеми, пов’язані зі становищем і розвитком теоретичних основ функціонування механізму загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Недостатньо досліджені роль пенсійного страхування як інституту й механізму соціального захисту непрацездатного населення, соціально-економічна сутність пенсійної системи. Потребує вдосконалення механізм підвищення заробітної плати як основи збільшення пенсійних внесків. Підлягають опрацюванню напрями запровадження накопичувальної пенсійної системи й удосконалення управління системою пенсійного страхування. Не досить чітко окреслені межі пенсійного забезпечення в рамках рівнів моделі пенсійної системи.

Ураховуючи стрімке підвищення мінімального розміру пенсії, сьогодні, поруч з проблемою наповнення Пенсійного фонду, гостро постало питання підвищення розміру заробітної плати як основи сплати страхових внесків. Важливим завданням щодо подальшого розвитку пенсійної системи є запровадження цілісної системи звітності, фінансового обліку та державного контролю у сфері соціального страхування. Це сприятиме підвищенню фінансової стабільності пенсійної системи. Важливим кроком щодо вдосконалення системи пенсійного страхування є поліпшення коефіцієнта залежності пенсійної системи шляхом зменшення чисельності пенсіонерів або збільшення платників до Пенсійного фонду.

Пенсійна система в сучасному суспільстві відіграє значну соціальну та економічну роль, тому що її надійність є запорукою соціальної та економічної стабільності. Через те що пенсійні системи в багатьох країнах світу не забезпечують виконання свого завдання, йде активна робота щодо розв’язання проблем реформування систем фінансового забезпечення людей похилого віку.

В Україні зареєстровано 99 недержавних пенсійних фондів. По їх кількості Україна в числі лідерів, тому зараз стоїть питання їх якісного наповнення.

На нашу думку, стоїть завдання створення високого рівня довіри до національної системи недержавного пенсійного забезпечення з боку суспільства, підвищення зацікавленості роботодавців, забезпечення професійного управління активами НПФ, створення умов для становлення НПФ як вагомого інвестиційного ресурсу.

Необхідно сприяти підвищенню ефективності роботи недержавних пенсійних фондів шляхом розширення спектру фінансових інструментів, підсилення рівня державного нагляду, зокрема, здійснення консолідованого нагляду з встановленням реальних власників, відстеження операцій з пов'язаними особами в межах фінансових груп, запровадження системи обміну інформацією з іншими регуляторами, прискорення прийняття відповідних законопроектів.

На сьогодні проблемами для ринку недержавного пенсійного забезпечення є вузький набір фінансових інструментів, мала кількість середньо- і довгострокових державних цінних паперів, відсутність закону "Про акціонерні товариства", неможливість працювати з привабливими ЦП нерезидентів. Приватизацію слід повернути з фіскальної направленості до інвестиційної моделі. Система рейтингування у світі визначає добровільне рейтингування для емітента і обов'язкове для придбання інвесторами, що дає можливість конкурувати рейтинговим агентствам. Важливим фактором є прозорість роботи недержавних пенсійних фондів. В цьому напрямку стоїть завдання переходу ринку на міжнародні стандарти звітності, стандарти оцінки чистих активів шляхом оцінки одиниці пенсійного внеску, публічність оцінки, підвищення повноважень і відповідальності банків-зберігачів, досягнення однакового оподаткування всієї інфраструктури.