Курсова робота «Вугільна промисловість та проблеми її розвитку в Україні», 2009 рік

З предмету РПС · додано 14.03.2011 23:50 · від Евгения · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1 Господарське значення вугільної промисловості 6 1.1. Місце вугільної промисловості у світовому паливно-енергетичному балансі 6 1.2. Роль вугільної галузі у забезпеченні енергетичної безпеки України 9 Висновки до розділу 13 Розділ 2 Вугільна промисловість – стратегічна галузь економіки України 14 2.1. Розміщення вугільної промисловості України 14 2.2. Сучасна економічна характеристика вугільних басейнів України 17 Висновки до розділу 19 Розділ 3 Проблеми та перспективи розвитку вугільної галузі України 20 3.1. Основні проблеми вугільної галузі України 20 3.2. Глобалізація ринку вугілля та місце України в цьому процесі 27 3.3. Першочергові завдання розвитку вугільної галузі 29 Висновки до розділу 33 Висновки 35 Список використаної літератури 39 Додатки 41

Висновок

Вугільна галузь є основною галуззю народного господарства яка забезпечує відносну енергетичну безпеку України, зважаючи на підвищення цін на газ, крім того вона забезпечує сировиною металургію та інші галузі

В Україні видобувають усі марки вугілля: коксівне, антрацит, газове, довгополуменеве. Найбільшим басейном в Україні є Донбас із запасами 240 млрд.т. В Україні вугілля видобувається також у Львівсько Волинському та Дніпровському басейнах, проте поклади тут невеликі.

Частка вугілля в загальному обсязі органічного палива в надрах України складає 95%.

За геологічними запасами викопного вугілля Україна посідає перше місце в Європі й восьме місце у світі. Розвідані запаси вугілля в Україні складають 34,0 млрд. т у. п. або близько 50 млрд. т (станом на 1998 р.). Прогнозні запаси – близько 120 млрд. т. У структурі балансових запасів представлені всі марки від вугілля бурого до високометаморфізованих антрацитів.

Проте складні умови видобутку, низький технічний рівень, висока зношеність основних фондів, низька продуктивність праці призвели до занепаду вугільної промисловості. Зменшуються обсяги видобутку, зростають об’єми імпорту. Головними причинами кризи у вугледобувній промисловості є великий знос основних фондів, недостатній обсяг капіталовкладень і інвестицій, зростання заборгованості перед бюджетом по заробітній платі, по регресним позовам, бартеризація розрахунків, повільні темпи реструктуризації галузі.

Однією з причин кризи є також недостатній розвиток приватизаційних процесів у вугільній галузі.

Сьогодні при вирішенні багатьох проблем, зокрема й у вугільній промисловості, необхідно підходити з іншого боку, вишукуючи причину цих проблем, особливо з наукової точки зору.

Зараз вкрай необхідно переходити до сучасного обладнання, машин, устаткування. Використовувати електроніку, а не людське життя, яке підставляється під удар у цих важких геологічних умовах, в яких сьогодні працює вугільна галузь (на великих глибинах, у високій загазованості, температурі тощо). Якщо кошти підуть на фінансування науки, на переобладнання вугільних підприємств і підприємств сучасною технікою, економічна та соціальна ситуації у вугільних регіонах покращаться.

Звідси випливає необхідність прийняття низки законів, які стосуються окремих ланок діяльності вугільної промисловості України, зокрема Закону України „Про вугільну промисловість” (за планом законотворчої та нормативно-правової роботи Міністерства вугільної промисловості України на 2008 р. більшість з них будуть прийняті у грудні поточного року). Це необхідно зробити якомога скоріше, оскільки, по-перше, проекти відповідних законів були прийняти до розгляду ще у 2005 р., по-друге, в умовах вступу України до СОТ потрібно адаптувати законодавство до норм цієї організації, щоб стати її повноправним членом.

Таким чином, для якісного та ефективного розвитку вугільної галузі необхідно:

- забезпечити координацію та взаємозв’язок стратегій національної безпеки та енергетичної політики; усунення енергетичних загроз національній безпеці визначити як пріоритетні напрями енергетичної політики;

- розробити науково обґрунтовану методику визначення стійкості вуглевидобувних виробничих систем на національному та регіональному рівнях, яка має визначати систему критеріїв оцінки процесів виходу з кризи й розвитку антикризового керування; дослідження взаємозв'язку стійкості, ризиків й економічної безпеки функціонування системи вугільних підприємств;

- розробити методичні підходи до оцінки стійкості підприємств за економічними показниками;

- розробити економіко-математичні моделі стійкості розвитку системи вуглевидобувних підприємств в умовах екологічних і соціальних обмежень;

- у системі енергетичної безпеки забезпечити відстеження ризиків, пов’язаних із процесами глобалізації, а на цій підставі забезпечити запровадження та регулювання державної політики щодо їх попередження, мінімізації та подолання;

- визначити ризики і загрози вугільних підприємств на різних рівнях управління;

- на засадах держзамовлення забезпечити проведення наукових досліджень з упровадження новітніх наукових розробок у виробництво вугільної продукції та обладнання, що його обслуговує;

- розробити та реалізувати програми економічного розвитку вугільних регіонів України на короткострокову й довгострокову перспективи з використанням методології ефективного керування стійкістю системи вугільних підприємств;

- перенести Міністерство вугільної промисловості до одного з регіонів, де видобувається вугілля, що дозволить залучати до роботи міністерства більш досвідчених у цій галузі кадрів;

- прийняти Закон про державну підтримку, де повинні бути вказані чіткі адресні напрями й об’єкти фінансування, що враховують регіональні рекомендації й особливості, а не тільки досвід інших держав;

- на державному рівні зобов’язати вирішувати соціальні питання, що виникають після закриття шахти, обласні державні адміністрації, а не виконкоми районних рад, які не мають достатніх для цього коштів;

- підвищити обсяги фінансування з держбюджету розвитку портової інфраструктури (перебудувати споруди причалів і порти, провести днопоглиблюючі роботи), що дозволить Україні приймати у своїх портах багатотонажні судна, що, у свою чергу, знизить ціну вугілля, яке транспортується;

- впровадити промислове виробництво синтетичного газу та нафти з вугілля, розробляти промислові відходи;

- розробити підходи до оцінки безпеки роботи підприємства з позиції оцінки ризику;

- впровадити комплексну та збалансовану інвестиційну оцінку шахтного фонду;

- удосконалити на державному рівні механізм передачі соціальних об’єктів закритої шахти (житлових і нежитлових об’єктів, комунікацій, відходів промислового характеру) на баланс міста;

- проводити моніторинг безпеки праці на вуглевидобувних підприємствах;

- впровадити ефективні форми взаємодії органів нагляду і власників шахт, особливо „копанок”, які будуть направлені на підвищення рівня безпеки праці шахтарів і дотримання всіх соціальних прав робітників;

- удосконалити нормативно-правову базу, що регулює видачу ліцензій і дозволів на виконання видобувних робіт, пов’язаних із підвищеною небезпекою;

- розробити типове положення про корпоративну культуру вугільних підприємств;

- розробити стратегію ефективного використання й розвитку трудового потенціалу у вугільній галузі;

- розробляти прогнози з потенційного використання вугільних підприємств.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?