Курсова робота «Рівень життя населення та механізм його регулювання», 2009 рік

З предмету Мікроекономіка · додано 05.03.2011 12:44 · від Люда · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ с. 3-5 Розділ І. Теоретичні підходи до вивчення рівня життя населення та механізмів його регулювання 1.1. Соціально-економічна сутність поняття «рівень життя населення» с. 5-8 1.2. Якісні та кількісні індикатори рівня життя населення с. 8-15 1.3. Сутність механізму державного регулювання рівня життя населення с. 15-18 Розділ ІІ. Аналіз рівня життя населення в Україні 2.1. Тенденції рівня життя населення в Україні с. 19-23 2.2. Взаємозалежність рівня життя населення та стану економіки України с. 23-26 2.3. Специфіка механізму державного регулювання рівня життя населення в Україні с. 26-29 Розділ ІІІ. Шляхи підвищення удосконалення рівня життя населення 3.1. Розширення напрямів підвищення рівня життя населення с. 30-33 3.2. Удосконалення механізму регулювання стандартів рівня життя населення с. 33-35 Висновки с. 36-38 Список використаної літератури с. 39-41

Висновок

Отже, виконаного дослідження можна зробити такі основні висновки і рекомендації:

1. Перехід від централізованої економіки до системи, заснованої на ліберальних ринкових засадах, потребує докорінного реформування існуючих та запровадження принципово нових механізмів регулювання життєвого рівня населення. Цей процес повинен спиратись на належне науково-методологічне забезпечення розмежування функцій і механізмів державного і ринкового регулювання рівня життя різних суспільних верств і населення в цілому.

2. “Рівень життя населення” є системоутворюючою категорією, що відображає сукупність відносин і умов, які визначають життя, працю, побут і інтелектуально-культурний розвиток людей, характеризує досягнуту в суспільстві на певний проміжок часу ступінь задоволення різноманітних потреб населення, включаючи реальні економічні джерела та соціально-правові гарантії забезпечення життєдіяльності населення. Вона також є багаторівневою категорією, у структурі якої можна виділити три рівні: 1) інтегрований; 2) соціально-диференційований; 3) особисто персоніфікований (або сімейний). За своїм змістом категорія “рівень життя” є більш широкою, ніж “добробут” і “якість життя”, оскільки крім останніх включає до свого складу і їх антиподи — такі рівневі прояви життя людини, як “малозабезпеченість”, “бідність” і “злидні”, що характеризуються різною глибиною недоспоживання життєвих благ порівняно з потребами відтворення.

3. Своєрідність категорії “рівень життя населення” полягає у тому, що вона не може бути охарактеризована якимось одним показником, а розкривається їх системою, що характеризує досягнутий рівень реальних доходів та майнової забезпеченості населення, споживання матеріальних благ, культурних і побутових послуг, ступінь забезпечення населення належними умовами у виробництві і побуті, сферах фізичного, духовного та соціального розвитку, розкриває якісні характеристики життєвого рівня, рівень існуючих суспільно-правових гарантій населення, а також надійність забезпечення політичних свобод і прав громадян у суспільстві.

4. У дослідженні життєвого рівня населення важливе місце належить малозабезпеченості. Вона включає щонайменше три рівні недоспоживання: бідність, злидні та фізіологічне виживання. Кожному з цих рівнів відповідає власний індикатор, що визначає межу переходу одного стану недоспоживання до іншого, а саме — мінімальний споживчий бюджет (межа малозабезпеченості), прожитковий мінімум (межа злиденності) і фізіологічний мінімум (межа фізіологічного виживання).

5. Найважливішим індикатором, що характеризує життєвий рівень населення, є мiнiмальний споживчий бюджет. Він дозволяє визначити величину вартості тієї межі рівня споживання, за якою відбувається його перехід від рiвня середньої забезпеченості до стану малозабезпеченості. Особливо важливе значення МСБ полягає у можливості його використання для оцінки вартісних критеріїв диференціації населення за рівнем особистого споживання і майнового стану. В період економічної кризи в полі зору держави повинен постійно знаходитись такий показник, як вартість прожиткового мінімуму — базовий індикатор досягнення межі соціально небезпечної бідності.

6. Основним визначальним чинником життєвого рівня населення є ситуація, що складається в економіці країни. Деструктивний вплив інфляції на економіку проявляється у тому, що вона ламає вартісні пропорції, спотворює базу, на якій здійснюються розрахунки макроекономічних показників, генерує і поглиблює нееквівалентний характер економічних відносин, призводить до порушення принципу соціальної справедливості в процесі розподілу суспільного продукту. Деякий час в умовах інфляції і кризового скорочення виробництва рівень життя може підтримуватись за рахунок компенсаторів та латентних механізмів гальмування процесів поглиблення бідності.

7. Погіршення життєвого рівня найбільш масштабно проявляється у маргіналізації населення. Її характерною ознакою є те, що існування маргіналів відбувається за межею бідності або межами, що окреслюють інші численні соціальні периферії. Класифікація маргінальних груп може бути проведена на основі їх об’єднання за найхарактернішими для них спільними ознаками: 1) за економічною (передусім рівнем сукупних доходів); 2) за ознаками антисуспільного способу життя та протиправними способами забезпечення життєвих потреб; 3) за ознаками, які свідчать про набуття особою особливого статусу “соціального мігранта” або “суспільного декласанта”; 4) за проявами межових (полюсних) демографічно-фізіологічних ознак.

8. Важливим механізмом регулювання рівня життя населення є механізм оподаткування доходів громадян. Його ефективне функціонування вимагає від держави максимально повного врахування реальних економічних можливостей різних соціальних верств населення. Найбільш небезпечними явищами у податковій сфері є прояви посилення фіскального тиску на малозабезпечені верстви населення. Це нагально потребує забезпечення ефективного функціонування низки цільових механізмів, спрямованих на реалізацію принципу соціальної справедливості та інфляційної нейтральності у сфері оподаткування доходів громадян.

9. Накопичені проблеми у сфері регулювання величини мінімальної заробітної плати мають вирішуватись у контексті загальної соціальної економічної політики держави шляхом посилення її ролі щодо недопущення нееквівалентності, що виникає у відносинах між представниками найманої праці і роботодавцями. При цьому значним резервом безінфляційного збільшення рівня мінімальної заробітної плати має реалізація заходів, спрямованих на скорочення виробничих витрат та підвищення продуктивності праці.

На мою думку, реалізація запропонованих заходів дозволить стабілізувати рівень життя населення, попередити посилення соціальної напруги в країні і у подальшому забезпечить гармонійний розвиток економічних відносин на етапі ринкової трансформації України.

Коментар модератора

Статистична база за 2008 рік

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?