Дипломна робота «Етнополітичні конфлікти в державах СНД», 2009 рік

З предмету Політика, політологія · додано 16.02.2011 20:48 · від Яна · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ3 Розділ 1 Концептуальні підходи до визначення сутності конфліктів та теоретичне визначення етнополітичних конфліктів 9 1.1. Концептуальні підходи до визначення сутності конфліктів 1.2. Сутність й основні причини етнополітичних конфліктів 1.3. Технології врегулювання етнополітичних конфліктів Розділ 2 Етнополітичні конфлікти на території росії 25 2.1. Етнополітичні конфлікти на Північному Кавказі 2.2. Осетино-інгушський конфлікт: жовтень-листопад 1992 року 2.3. Чеченська криза 2.4. Способи врегулювання конфліктів на Північному Кавказі Розділ 3 Розповсюдження конфліктів на території криму 48 3.1. Передумови та причини конфліктів в Криму 3.2. Стадії конфлікту 3.3. Перспективи розвитку Висновки 67 Списки використаних джерел і літератури 70

Висновок

Етнополітичні конфлікти є дуже актуальними в наш час на території Росії і України. В Україні етнополітичні конфлікти зосереджені на Кримському півострові.

Крим був ключовим пунктом для затвердження Росії на берегах Чорного моря. У 1954 році Крим був переданий вирішенням Президії Верховної ради СРСР із складу Росії до складу України, але на той момент цей акт переслідував лише єкономічні цілі. Оскільки передача була здійснена в межах єдиної радянської держави, вона не вабила спочатку яких-небудь серйозних змін в житті населення. Порт Севастополь був головною базою Чорноморського флоту. На території півострова розташовувалися найважливіші військові об'єкти.А після розпаду СРСР, коли Крим відійшов до України, Москва залишилась без досить важливого регіону, добутого до того ж в минулому дуже дорогою ціною.

На даний момент можна припустити, що Росія буде конфліктувати з Україною через Крим, але для цього повинні бути особливі обставини, а саме, якщо Україна сама спровокує Росію на конфлікт.Моя власна думка-конфлікту не буде.

Останнім часом США впритул зацікавилася Кримом. Вони намірені відкрити своє представництво в Сімферополі. Амбіції США відносно Криму підтверджуються також підписаною українсько-американською хартією про стратегічну співпрацю. Американський посол виразив радість від завершення переговорів і підписання держсекретарем Сполучених Штатів Кондолізою Райс і міністром закордонних справ України Володимиром Огризко українсько-американської Хартії про стратегічне партнерство. Хартія передбачає безумовне визнання суверенітету України, її інтеграцію в НАТО, збільшення присутності США в Криму і інші види співпраці.

На фоні цих подій кримчани стали активно готуватися до захисту автономних прав півострова, а також до віддзеркалення американської загрози. Місцеві комуністи кваліфікували плани США облаштувати в Криму казарми для мешкання американських солдатів, і зараз є очевидним, що такі плани є, і до того ж вони підтримуються президентом України Віктором Ющенко.

Татари Криму були насильницькі переселені в 1944 році комуністичним керівництвом СРСР з території однієї республіки (РРФСР) в іншу (УЗБССР) в межах однієї союзної держави. А в кінці 80-х років почалося масове повернення татар до Криму з Середньої Азії, і це поклало початок процесам, націленим на створення на півдні України потужного мусульманського анклава з реальною перспективою виникнення в майбутньому на території Кримського півострова кримсько-татарської національної держави.

Саме з початком переселення татар на Кримський півострів, вони почали беззаконно завойовувати землі, чинити безлад, продавати завойовані землі, та переходити на інші, що триває і по сьогодення.

Таку поведінку кримських татар підтримує влада України, а саме президент України Віктор Ющенко, бо він намагається таким чином створити керований конфлікт, з тим щоб, «повісивши всіх собак» на керівників республіки, замінити їх своїми ставлениками. Саме з цієї причини Ющенко ніколи не стане союзником місцевої влади в її боротьбі з кримсько-татарським екстремізмом.

Що стосується Північного Кавказу, він завжди був джерелом напруженості, конфлікти там лише загасали, щоб через якийсь час розгорітися з новою силою. Особлива небезпека для цілісності Росії виникала з тієї обставини, що деякі російські політики не тільки не зауважують назріваючої небезпеки на Північному Кавказі, але й сприяють розвитку подій саме в цьому напрямку. Основні невдачі державної політики на Північному Кавказі викликані методами керування. Нерідко, підтримуючи міжнаціональні протистояння, місцеві влади не тільки зберігають свої привілеї, посади, але й використають нестабільність ситуації для вибивання додаткових засобів з федерального бюджету, які потім витрачаються найчастіше не по цільовому призначенню. Як уже було сказано, згубну роль грає історично сформований у кавказькій політиці стереотип про те, що горці поважають силу, тому керування справами на Кавказі здійснюється, як правило, військово-адміністративними методами. Однак люди на силу частіше відповідають силою, а на дружбу- дружбою. Необхідно в корені змінити підходи до кавказької політики.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?