Дипломна робота «Пенсійний фонд України як фінансовий інститут», 2010 рік

З предмету Економіка · додано 11.01.2011 23:52 · від Palach · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні та організаційні засади діяльності пенсійного фонду україни 6 1.1. Завдання, генезис та роль Пенсійного фонду України в системі державного пенсійного страхування 6 1.2. Організаційно-правові основи діяльності Пенсійного фонду України 22 Висновки до розділу 1 35 Розділ 2. Аналіз функціонування пенсійного фонду україни в умовах трансформації економіки україни 37 2.1. Планування та прогнозування бюджету Пенсійного фонду України 37 2.2. Оцінка виконання бюджету Пенсійного фонду України за доходами і видатками 47 2.3. Контрольно-аналітична діяльність органів Пенсійного фонду України за повнотою формування та цільовим використанням коштів 60 Висновки до розділу 2 70 Розділ 3. Напрямки вдосконалення діяльності територіальних органів пенсійного фонду україни у контексті світового досвіду 72 3.1. Світовий досвід діяльності пенсійних фондів 72 3.2. Удосконалення діяльності органів Пенсійного фонду України 90 Висновки до розділу 3 99 Висновки та пропозиції 101 Список використаних джерел 105

Висновок

Пріоритетним завданням соціальної політики в Україні є підвищення рівня життя громадян на основі зростання економічного потенціалу. Стратегічним завданням держави є підвищення матеріального добробуту і створення фактичних умов життя людей, забезпечення зайнятості населення; гарантування конституційних прав громадян на працю, соціальний захист, освіту, охорону здоров’я, житло; переорієнтація соціальної політики на сім’ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що призначаються сім’ї; надання підтримки соціально найвразливішим верствам населення; поліпшення демографічної ситуації тощо. Пенсійна реформа, що розпочалася в 2004 році із запровадженням Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, передбачає: суттєве збільшення доходів осіб пенсійного віку, забезпечення максимальної залежності пенсійних виплат від персоніфікованих страхових внесків застрахованих осіб; посилення стимулів до праці та детінізації заробітної плати і зайнятості, а також заохочення застрахованих осіб до заощаджень на старість; диверсифікацію джерел фінансування пенсій шляхом поєднання внесків на соціальне страхування та обов’язкових і добровільних накопичувань. В Україні система пенсійного страхування складається з трьох рівнів. Перший рівень – солідарна система пенсійного страхування, що базується на засадах субсидування та здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень – накопичувальна система, яка функціонуватиме на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді. Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтуватиметься на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

В останні роки в Україні зростає частина пенсіонерів у загальній кількості населення. Спостерігається тенденція “старіння нації”, а відповідно зміниться співвідношення працюючих і пенсіонерів. Тобто не буде необхідної кількості працездатного населення, яке б із своєї заробітної плати сплачувало страхові внески в сумі, достатній для забезпечення виплати пенсій пенсіонерам.

Багато громадян досягають того віку, коли вони вже не можуть продовжувати трудову діяльність, щоб забезпечити своє існування. Через це пенсійні системи мають надавати послуги двох типів. По-перше, це створення надійних і привабливих умов для заощадження коштів з метою самозабезпечення у пенсійному віці, а по-друге – гарантування громадянам похилого віку такого рівня життя, який був би не нижчим за прийнятий в країні мінімальний стандарт (незалежно від того, чи була у них можливість заощаджувати кошти протягом трудової діяльності).

В роботі проведений аналіз цілої низки проблем, що стоять перед нашою державою в галузі пенсійного страхування її громадян. Вияснення місця, яке займає Пенсійний фонд у фінансовій системі держави та в структурі пенсійного страхування дозволило розділити проблему на дві складових: джерела формування коштів фондів соціального страхування та механізм їхнього розподілу за призначенням. Аналіз кожної із складових дозволяє зробити певні узагальнення, висновки та пропозиції.

Стосовно першого аспекту, то внаслідок проведеного аналізу змін в законодавчій базі було виявлено ряд позитивних тенденцій, а саме: поетапне зниження рівня обов’язкових відрахувань на соціальне страхування, починаючи з 61% (від фонду заробітної плати) в 1991 році до 33,2% з 1997 року по сьогодні. Позитивність цих змін полягає в тому, що зниження тарифів сприяє збільшенню надходжень до Пенсійного фонду, оскільки зменшення “податкового тягаря” стимулює підприємницьку діяльність та виробництво, звідки і поступають основні кошти до ПФ. Другим позитивним аспектом є надання значних пільг в оподаткуванні організаціям інвалідів – до Пенсійного фонду вони сплачують лише 4% від фонду заробітної плати (до 1993 року вони сплачували 37%). Спостерігається поетапний перехід від фіскальної функції податкового законодавства до стимулюючої.

Пенсійний фонд як самостійну фінансову структуру було створено для виконання Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Кошти фонду не входять до Державного бюджету України і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомог. Бюджет цього фонду формується передусім за допомогою коштів, які відраховують підприємства, установи та організації. Крім того, до надходжень фонду належать обов’язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1–5% від заробітної плати, а також кошти Державного бюджету України на виплату окремих видів пенсій та допомог, добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження.

Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для роботи громадян за угодами, а також ті, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, релігійні громади сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України у розмірах, установлених чинним законодавством.

Проте та частина законодавчої бази, що стосується пенсійного страхування громадян, все ще володіє рисами, притаманними попередньому командно-адміністративному режиму, тобто явно виражений дисбаланс, що склався в сфері призначення пенсій між категоріями громадян, які тим чи іншим чином були задіяні в державній структурі управління чи в силових структурах з однієї сторони та всіма іншими з іншої.

Враховуючи досвід Великобританії, Німеччини, Угорщини та Польщі в проведенні пенсійної реформи, на нашу думку, Україна може використати такі елементи: використовувати досвід Великобританії, а саме запровадження системи професійних пенсій; застосування персональних пенсійних планів і пенсій; зробити те ж саме, що і Польща, а саме – не використання умовних рахунків при визначенні розміру пенсій. Україні, на нашу думку, доцільно скористатися угорським досвідом більш раннього запровадження недержавного пенсійного забезпечення третього рівня для випробування всього комплексу питань, пов’язаних з накопичувальною пенсійною системою. Тим більше, що в нас уже функціонують недержавні пенсійні фонди. Однак для цього потрібно створити надійну законодавчу, регулятивну та адміністративну структури цієї системи. При доопрацюванні нових законопроектів з пенсійного страхування можна також використати досвід Угорщини щодо юридичного захисту активів учасників приватних пенсійних кас.

Узагальнюючи вище викладений матеріал слід визнати, що в Україні необхідне подальше вдосконалення діяльності органів Пенсійного фонду України, яке передбачає такі моменти:

— створення єдиного механізму розрахунку пенсії залежно від трудового вкладу, тобто професійного рівня і, відповідно, одержуваної зарплати в період роботи, яка б відображала кваліфікацію кожної людини, значущість її діяльності для суспільства і стаж роботи;

— розширення бази нарахування страхових внесків, у тому числі за рахунок легалізації зарплати та підвищення її рівня, скорочення неповної зайнятості та безробіття;

— поступове зростання пенсійного віку з 55 та 60 років, відповідно для жінок та чоловіків, до 62 років для обох статей до 2013 року;

— ліквідація пільг при сплаті внесків до бюджету Пенсійного фонду та впровадження ефективного механізму компенсації витрат Фонду;

— сприяння підвищенню інвестиційної привабливості боргових зобов’язань і ліквідності акцій вітчизняних емітентів.

Унаслідок виконання вище викладених заходів очікується, що дані реформи поступово зменшать обсяг солідарної пенсійної системи, державний дефіцит, а також покращить діяльність органів Пенсійного фонду України.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?