Курсова робота «Канадський фіскальний федералізм», 2010 рік

З предмету Податки, податкова система · додано 05.01.2011 09:16 · від Alex · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Теоретичні основи фіскального федералізму 1.1. Особливі риси фіскального федералізму 1.2. Національні схеми фіскального федералізму Розділ 2. Загальна характеристика канадського фіскального федералізму та міжбюджетних відносин в україні 2.1. Багатоступенева податкова система Канади і трансфертні платежі 2.2. Міжбюджетні відносини в Україні Розділ 3. Вдосконалення міжбюджетних відносин в україні з врахуванням особливостей канадського фіскального федералізму Висновки Список використаної літератури

Висновок

Канадський фіскальний федералізм дуже залежить від кон'юнктурних політичних факторів. Саме з цієї причини, на думку професора Дугласа Оулда, канадська податкова система, (за його словами, "якщо її взагалі можна назвати системою"), "нагадує клаптикову ковдру з видраними то тут, то там клаптями"•, "створену скоріше з перебіжних політичних міркувань, ніж на основі довготермінових економічних розрахунків"•.

Найбільш складна проблема фіскального федералізму - вирівнювання фінансових потенціалів провінцій. Дж. Стрік описує заплутану, періодично змінювану систему фіскального вирівнювання таким чином. У формулу вирівнювання входять показники: середня сума податкових надходжень на душу населення в певній провінції; всі податкові джерела бюджетних доходів (за угодою 1992 р. - 32 податки); середня національна ставка для кожного з податків. Середній дохід на душу населення від усіх податків визначається шляхом застосування національної ставки по кожному з податків до бази оподаткування в провінції та ділення на чисельність населення даної провінції. "Різниця між доходом на душу населення провінції та нормованим доходом від вказаних джерел і є сума вирівнюючих платежів".

Отже, фіскальний федералізм у Канаді - складний, періодично змінюваний комплекс міжбюджетних відносин на основі компромісного розподілу повноважень між федеральним центром і провінціями та з метою вирівнювання фіскальних потенціалів провінцій, що включає:

а) закріплені податки за певними ланками бюджетної системи;

б) федерально-провінційні податкові угоди в формі дольової участі в доходах від окремих податків ("податкові пункти"); в) систему федеральних трансфертів провінціям та спільне фінансування загальнодержавних програм.

Розробляє проекти податкових законів і несе відповідальність за здійснення фіскальної політики Міністерство фінансів Канади. Функції адміністрування податків покладено на Канадське агентство державних доходів і митниць, в основу діяльності якого покладений принцип обслуговування платників з боку податкових органів. 45 тис. співробітників у 43 територіальних підрозділах Агентства контролюють своєчасність і повноту сплати федеральних і провінційних податків по всій країні.

Створений у 1983 р. Податковий суд Канади вступає в дію при необхідності перегляду рішень Агентства за апеляцією платника. Згідно канадського законодавства податкове порушення набуває кримінального характеру у випадку, коли воно пов'язане з умисним наміром обманути податкове відомство з метою зменшення податкових зобов'язань чи одержання незаконного відшкодування податків із бюджету. Відповідальність за протиправні дії в сфері оподаткування передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі не менше 50 і не вище 200% від суми прихованого податку, або на додаток до штрафу ще й позбавлення волі на термін до двох років. Найбільш небезпечні податкові злочини, пов'язані з несплатою податків на суму більше 5 тис дол., можуть каратися тюремним ув'язненням на термін до 10 років. Слідчі дії по податкових правопорушеннях, покарання за які не перевищує двох років позбавлення волі, веде Управління розслідувань, що входить у структуру Агентства державних доходів. У інших випадках дізнання віднесено до компетенції Королівської кінної поліції Канади (кримінальної поліції).

На наш погляд, найбільш оригінальна риса канадської податкової системи полягає в тому, що держава вимагає сплати податків із будь-яких доходів, у тому числі і нелегального походження, одержаних, наприклад, від торгівлі наркотиками чи проституції. Тому слідчі органи, крім самого факту злочинної діяльності, в усіх випадках виясняють розмір одержаного доходу.

Міжбюджетні відносини в Україні— це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України (СТ.81 Бюджетного кодексу)

Система міджбюджетних відносин в Україні формувалась хаотично й непередбачувано, що значною мірою позначалось на ефективності прогнозування та управління бюджетними коштами. Від старої системи вона успадкувала низку проблем, що вимагають нагального вирішення.

Найсуттєвішою проблемою, породженою старою системою, була незацікавленість місцевих органів влади у збільшенні частки власних надходжень. Це пов'язано з тим, що приріст фактичних доходів зараховувався до бази обрахунку трансфертів на наступний рік і призводив до їх відповідного зменшення. Будь-яке збільшення місцевих надходжень, або заходи щодо зменшення видатків зводились нанівець зменшенням частки регулюючих податкових надходжень або трансфертів.

Тому, основна частка доходів місцевих бюджетів формувалася за рахунок підрахувань від загальнодержавних податків і зборів, нормативи яких щорічно змінювалися. Щорічні зміни нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, що спрямовуються до місцевих бюджетів, не стимулювали місцеві органи влади до збільшення надходжень. Відсутність стимулів до нарощування доходної бази бюджетів на місцевому рівні спричиняла негативний вплив на ефективність функціонування системи міжбюджетного фінансування.

До недоліків системи слід також віднести порядок розподілу між бюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами, а також між рівнями місцевих бюджетів. Процес щорічного розподілу дотацій місцевим бюджетам був непрозорим і відбувався на основі суб'єктивних оцінок розривів між прогнозованими обсягами доходів та видатків бюджетів. Така практика спонукала місцеві бюджети до нарощування обсягів надходжень до позабюджетних фондів, утримання неефективної соціальної інфраструктури, яка фінансувалася з бюджету, накопичення кредиторської заборгованості.

Коментар модератора

40 стор

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?