Курсова робота «Особливості правоохоронних відносин», 2008 рік

З предмету Право · додано 27.11.2010 11:35 · від bolgarka · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Поняття првоохоронних відносин та їх співвідношення з правозахисними відносинами 5 2. Види правоохоронних правовідносин 12 3. Особливості структури та змісту правоохоронних відносин 14 3.1. Особливості структури правоохоронних відносин 14 3.2. Особливості змісту правоохоронних відносин18 Висновки 29 Список літератури 32

Висновок

У курсовій роботі здійснено теоретичне узагальнення і вирішення завдання щодо розкриття змісту, з’ясування особливостей структурних елементів та видів правоохоронних відносин як самостійного явища правової дійсності. Проведене дослідження правоохоронних відносин дало можливість сформулювати такі висновки:

• Правоохоронні відносини – це правова форма соціальної взаємодії право-дієздатних суб’єктів, яка носить владний характер, детермінована фактом вчинення правопорушення і має на меті відновлення порушеного права, притягнення правопорушника до певного виду юридичної відповідальності та уможливлює примусове виконання ним суб’єктивного юридичного обов’язку, передбаченого законом або договором і опосередкованого правозастосовним актом.

• Особливості суб’єктного складу правоохоронних відносин обумовлені правовим статусом їх учасників, а також чинниками, що мають визначальний вплив на нього, зокрема:

1) юрисдикційними повноваженнями державних органів, їхніх службових і посадових осіб, які здійснюють правоохоронну діяльність;

2) галузевою приналежністю норм права, на підставі яких вчинене діяння кваліфікується як суспільно небезпечне (тобто, злочин) чи суспільно шкідливе (тобто, проступок), що в подальшому відбивається на процесуально-правовому статусі суб’єктів правовідносин;

3) станом фізичного та психічного здоровя суб’єкта в момент та після вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що є одним із визначальних факторів у виборі передбачених законом заходів державного впливу (примусу), що застосовуються до нього;

4) фактом притягнення суб’єкта до юридичної відповідальності в минулому, з яким закон пов’язує виникнення особливого правового стану (наприклад, судимість у разі притягнення до кримінальної відповідальності);

5) віком фізичної особи, що значною мірою впливає на обсяг її дієздатності й особливо деліктоздатності;

6) фактом відсутності або приналежності до громадянства іншої держави, від якого залежить можливість застосування до суб’єкта, котрий вчинив правопорушення, окремих заходів державного впливу (наприклад, адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства).

• Альтернативою визначенню поняття об’єкта правовідносин як матеріального чи нематеріального блага або ж спробам його конкретизації, які б враховували особливості правоохоронних відносин, на думку автора, може послугувати його визначення як явища матеріального чи нематеріального характеру, з приводу якого та заради досягнення чого суб’єкти вступають у правовідносини, наділяючись взаємними юридичними правами та юридичними обов’язками. Такий підхід до розуміння об’єкта правовідносин дозволяє врахувати як подвійний смисловий зміст досліджуваного нами поняття, так і всі аспекти їхнього можливого розвитку: момент виникнення правовідносин у запропонованій нами дефініції відбивається словосполученням «з приводу якого», а час їх зміни і припинення – словосполученням «заради досягнення чого». При цьому необхідно дещо обмежити філософську категорію, словесним символом якої є явище, натомість збагативши її зміст такою суттєвою ознакою, як відсутність достатньо високого рівня свідомості, який притаманний людині як суб’єкту права та учаснику правовідносин.

• Об’єктом правоохоронних відносин є правова поведінка суб’єктів та її результати. Означений дуалістичний підхід до об’єкта правоохоронних відносин певною мірою узгоджується з моністичною та плюралістичною його концепціями і має важливе не лише теоретичне, але й практичне значення, оскільки акцентує увагу на двоаспектному характері взаємодії суб’єктів правоохоронних відносин та її результаті.

• Особливістю юридичного змісту правоохоронних відносин є те, що правоохоронний чи то юрисдикційний орган, будучи переважно уповноваженою стороною вищезазначених правовідносин, для вирішення поставлених перед ним завдань та здійснення обумовлених цими завданнями функцій, наділений державно-владними повноваженнями, що являють собою діалектичну єдність юридичних прав та юридичних обов’язків державного органу, посадової чи службової особи цього органу. Зобов’язана сторона правоохоронних відносин (фізична чи юридична особа, яка вчинила правопорушення), відповідно, наділяється кореспондуючими юридичним правам та юридичним обов’язкам державного органу, посадової чи службової особи цього органу суб’єктивними юридичними правами та суб’єктивними юридичними обов’язками.

• Зважаючи на положення ч. 4 ст. 55 Конституції України, що є додатковою гарантією міжнародного захисту прав і свобод людини, закріплених Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод, а також факультативними протоколами до неї та сучасний розвиток прав людини, який супроводжується активним використанням конституційного права людини і громадянина на звернення до Європейського Суду з прав людини, в структурі змісту вищезгаданих суб’єктивних юридичних прав, на думку автора, доречно виокремлювати п’ять структурних елементів. Додатковим елементом, всупереч усталеному в загальнотеоретичній юридичній науці підходу щодо чотиричленної структури змісту суб’єктивного юридичного права, є можливість використання міжнародного захисту конвенційних прав і свобод людини кожним, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?