Дипломна робота «Договір оренди або найму», 2006 рік

З предмету Право · додано 12.01.2007 18:46 · від alika · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика договору 6 1.1. Поняття договору 6 1.2. Основні функції договору 9 1.3. Класифікація договорів 10 1.4. Способи та порядок укладення договорів 13 Розділ 2. Теоретичні та практичні аспекти укладення договору оренди.25 2.1. Сутність та загальні положення оренди 25 2.2. Об’єкти оренди. Предмет договору 27 2.3. Сторони договору оренди нерухомого майна 30 2.4. Істотні умови договору оренди нерухомого майна 31 2.5. Права та обов’язки сторін договору оренди нерухомого майна 36 2.6. Практичні рекомендації щодо укладення договору оренди нерухомості 42 2.7. Припинення, розірвання договору оренди нерухомості 44 2.8. Сутність договору суборенди 49 2.9. Особливості укладання та виконання договорів оренди транспортних засобів 54 Висновок 66 Список використаної літератури 69

Висновок

Таким чином, договір оренди нерухомого майна передбачає передачу майна у користування на певний строк, тобто надає орендарю лише правомочність користування і володіння нерухомими майном і має строковий характер, може укладатись безліч разів. Відрізняються й істотні умови цих договорів.

Для договору оренди важко встановити перелік істотних умов, який би був підходящим для всіх об’єктів нерухомого майна, які орендуються.

Тому тут важливе значення мають положення окремих законів – “Про оренду державного і комунального майна”, “Про оренду землі” тощо, і, передусім, серед істотних умов договору оренди нерухомого майна слід назвати його предмет, умови використання і повернення об’єкта оренди, строк, на який передається майно у користування та орендну плату.

Окрім цього, орендним правовідносинам присвячено доволі широке коло нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України та Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 288 ГК України, “орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди”. Стаття 22 Закону “Про оренду державного і комунального майна” від 10 квітня 1992 р. №2269-XII передбачає, що передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється. Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

Ст. 1 Закон України „Про оренду державного і комунального майна” регулює:

- організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів;

- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Стаття 10 Закону передбачає, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань – неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов має відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України.

Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затверджений наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. №1774. Відповідно до ст. 6 Типового договору орендар має право за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позичати, іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна, здавати їх у суборенду і передавати свої права та обов'язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не тягне зміни вартості підприємства і не порушує інших положень цього договору.

Наказом Фонду Держмайна “Про запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна” від 29 червня 2005 р. №1821 передбачено, що відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 2 Указу Президента України від 12 травня 2005 р. №779/2005 “Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” запроваджено мінімальний термін дії договорів оренди державного майна не менше трьох років, за умови, якщо орендар не пропонує менший термін. При цьому мають виконуватися вимоги законодавства про оренду, Цивільного та Господарського кодексів.

Слід підкреслити, що перелік істотних умов договору оренди державного і комунального майна є більш ширшим, ніж передбачено для договору оренди майна інших форм власності, відповідно до п. 1 ст. 284 ГК України, а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Суттєве значення має форма договору оренди. Так, згідно з ч. 1 ст. 793 ЦК України, договір найму (оренди) будівлі та іншої капітальної споруди укладається в письмовій формі. У випадку, якщо такий договір укладено на строк більш ніж один рік, він підлягає також нотаріальному посвідченню, а в разі укладення на один рік і більше – ще й державній реєстрації. Недотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору призводить до того, що договір визнається нікчемним у силу ч. 1 ст. 220 ЦК України, тобто його недійсність прямо встановлена законом, і визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали