Дипломна робота «Чинники етнополітичного розвитку сучасного Китаю», 2008 рік

З предмету Політична економіка · додано 21.11.2010 09:06 · від nick · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Формування етнополітичних характеристик Китаю 6 1.1. Історичні та економіко-географічні передумови етнополітичного розвитку Китаю 6 1.2. Зовнішні впливи та внутрішні чинники етнічного розвитку Китаю 12 Висновки до розділу 16 Розділ 2. Особливості етнополітики в Китаї на сучасному етапі 18 2.1. Етнічний склад Китаю 18 2.2. Релігійні аспекти етнополітичного розвитку Китаю 26 2.3. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасному Китаї 31 Висновки до розділу 41 Розділ 3. Етнонаціональний чинник в українсько-китайських відносинах 43 3.1. Передумови та сучасний стан культурного обміну між Україною та Китаєм 43 3.2. Можливості застосування китайського досвіду етнополітики для України 50 Висновки до розділу 55 Висновки 57 Список використаної літератури 60 Додатки 65

Висновок

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки та узагальнення.

Етнічність відіграє вирішальну роль у сучасних етнополітичних про-цесах у сучасному світі. У більшості конфліктів з етнічним забарвленням етнічність не виступає визначальним конфліктогенним чинником, проте надає гостроти конфлікту та ускладнює його розв’язання.

Етнонаціональна політика – це цілеспрямована діяльність держави з урегулювання взаємовідносин між націями, етносами, етнічними групами, національними меншинами, зафіксована у відповідних політичних доку-ментах та нормативно-правових актах. Між етнонаціональною політикою та етнонаціональними процесами існують діалектичний взаємозв’язок і взаємозалежність. Етнонаціональні процеси, з одного боку, коригуються за допомогою етнонаціональної політики, а з іншого – самі впливають на неї та задають вектор її подальшого розвитку.

У кожній із країн світу модель етнонаціональної політики є унікальною і неповторною. Вона складається з балансу багатьох елементів (зведена або розпорошена законодавча база, різноманітні механізми впливу на етнонаціональні процеси), які можуть бути присутні в етнонаціональній політиці однієї країни і повністю відсутні в іншій.

Вивчення особливостей реалізації моделі етнонаціональної політики кожної країни повинно ґрунтуватися на всебічному врахуванні середовища її функціонування – як внутрішнього, так і зовнішнього. Внутрішнє – це національний склад, наявність активних або пасивних, історично тривалих міжетнічних конфліктів у країні, менталітет етносів, що її населяють, традиції їх співіснування, особливості економічного розвитку тощо. Зовнішнє – політика щодо вироблення і спрямованості моделі етнонаціональної політики держави інших країн-сусідів та наднаціональних утворень.

Особливості формування моделі етнонаціональної політики Китаю зумовлені насамперед історичним досвідом. Соціально-політичні процеси, які мали місце в Китаї впродовж ХХ ст., суттєво вплинули на сім’ю, її характер і функції. Починаючи з революції 1911 року, вся система життя китайців сприяла ліквідації і спрощенню традицій. Однак з часом, особливо в роки „культурної революції” (1966-1976 рр.), уряд почав застосовувати для здійснення цієї мети адміністративно-директивні методи. Організатори комун намагались залучити народ до нових форм трудових відносин, суспільного життя, побуту, сім’ї, моралі. Вважалось, що комуна з часом стане універсальним виробничим і побутовим осередком існування кожної людини, усі інші суспільні і особисті форми відносин, у т.ч. сім’я, будуть зруйновані, а особисті стосунки – контролюватися державою.

Китайський уряд проводить національну політику на основі рівності, згуртованості, взаємодопомоги і спільного розвитку всіх національностей, поважає і охороняє свободу віросповідання національних меншин, їх вдачі і звичаї.

Введення національної районної автономії є однією з важливих політичних настанов Китаю. В умовах єдиного централізованого державного керівництва в районах компактного мешкання національних меншин здійснюється регіональна національна автономія. Вона спрямована на створення органів самоврядності, що діють під єдиним керівництвом держави і що наділені правами здійснення автономії в своєму регіоні. Держава гарантує проведення в життя законів і політику в національних автономних районах відповідно до їх власних умов; у цій політиці передбачено: підготувати якомога більше національних кадрів, фахівців різного профілю і технічних працівників; під керівництвом Компартії Китаю представники всіх національностей, що проживають в національних автономних районах, разом з народом всієї країни докладають спільних зусиль для здійснення соціалістичної модернізації, прискорення темпів розвитку в економічній і культурній галузях автономних районів, для здійснення їх згуртованості і процвітання.

Китайський досвід етнополітики можу бути корисним і для України. Основними політичними та правовими чинниками, що сприяють виходу із складних етнополітичних ситуацій, які серйозно гальмують розвиток країни і консервуються наявною моделлю етнонаціональної політики, є:

- концептуальне осмислення особливостей етнонаціональних відносин у країні на основі сучасних етнополітологічних теорій;

- створення адекватної етнополітичній ситуації нормативно-правової бази з урахуванням світового досвіду;

- гармонізація національного законодавства із нормами міжнародного права щодо забезпечення прав представників національних меншин;

- інституціональне закріплення мети, завдань, функцій, основних напрямів державної етнонаціональної політики та координація діяльності етносуб’єктів щодо її послідовного здійснення;

- уникнення дискримінаційних заходів для радикального коригування міжетнічних взаємин; всебічне вивчення і врахування вимог, претензій, прав усіх етносуб’єктів, національних меншин на основі демократичних принципів.

Коментар модератора

робота нормальна

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?