Курсова робота «Імплементація європейських стандартів в державну етнонаціональну політику Україну», 2009 рік

З предмету Політика, політологія · додано 20.11.2010 18:45 · від Макс · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Поняття, принципи та особливості державної етнонаціональної політики України. 6 Розділ 2. Основні документи європейських інституцій щодо захисту прав і свобод національних меншин 17 Розділ 3. Впровадження європейських стандартів у державну політику України в сфері захисту прав національних меншин 25 Висновки Список використаних джерел 37

Висновок

Одним з головних аспектів євроінтеграції України і прийняття нашої країни на міжнародній арені як повноправного, надійного партнера є імплементація міжнародно-правових норм щодо захисту державою національних меншин, а також захисту прав людини загалом. В міжнародно-правовій доктрині імплементації норм міжнародного права в національні правові системи, нині надається більша увага, ніж створенню нових міжнародних норм щодо захисту етнічних груп, які проживають на чужій території.

Входячи до континентальної системи права, Україна, як і інші держави, має свої особливості у питаннях застосування міжнародного права. Хоча після проголошення незалежності України було визнано пріоритет міжнародного права над національним, ця пріоритетність норм міжнародних договорів перед нормами національного законодавства після прийняття Конституції 1996 р. ставиться під сумнів. Конституційні підстави для обґрунтування пріоритетності норм ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів, що стосується регулювання етнонаціональної політики, перед нормами національного законодавства України дає закріплений у Конституції України принцип верховенства права.

Разом з тим аналіз різних поглядів на природу та способи імплементації міжнародно-правових норм у правове регулювання в Україні свідчить про брак тут єдиних критеріїв їх класифікації та єдиної термінології для позначення цих понять. Очевидною є необхідність уніфікації термінології, що належить до механізму імплементації міжнародно-правових приписів і норм у національну правову систему.

Правове регулювання становища національних меншин в Україні має дві особливості:

1) законодавство України не встановлює жодних критеріїв для визначення національних меншин, за винятком виявлення почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою;

2) титульна українська нація, яка за результатами перепису становить 78%, в декількох регіонах України фактично є меншиною, а отже, також потребує захисту.

Статус України як, з одного боку, національної держави, а з іншого, - багатонаціональної, полікультурної, було закріплено в Конституції України, де в Преамбулі дається визначення Українського народу як громадян України всіх національностей, тобто в основі такого визначення української політичної нації є елементи як громадянської нації, так і етнічної.

Після проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України 1 листопада 1991 р. було прийнято Декларацію прав національностей України. Першим законодавчим актом незалежної України у сфері міжетнічних взаємин був Закон “Про громадянство” 1991р., який передбачав “нульовий варіант” щодо набуття громадянства України – кожен мешканець України автоматично отримав право на громадянство України [16, с. 470]. Закон України “Про національні меншини в Україні” 1992 р. імплементував норми міжнародно-правових актів з прав національних меншин, а в дечому і перевершив їх. Закон визначає національні меншини як групи громадян України, які не українцями за національністю, виявляють почуття національно самоусвідомлення та спільності між собою, а отже, не встановлюють жодні критерії визначення меншин на кшталт розміру, тривалості проживання на території України тощо. Держава гарантує всім національним меншинам права на національну культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій тощо.

Попри прогресивне законодавство щодо прав національних меншин в Україні, його недоліком є декларативність, брак механізмів реалізації задекларованих прав. Законодавство України безпідставно критикують за недостатні гарантії політичного представництва національних меншин. Однак, як засвідчили останні парламентські вибори, політичні партії, сформовані за національним принципом, не дістали підтримки виборців.

Вагомим кроком у сфері імплементації міжнародних стандартів в етнонаціональну політику України стало прийняття Верховною Радою у грудні 1997 р. Закону “Про ратифікацію Рамкової конвенції про захист національних меншин”, прийнятої у Страсбурзі 18 квітня 1995 р. Ця Конвенція є першим спеціальним, юридично обов’язковим багатостороннім документом, присвяченим здебільшого спеціальним позитивним правам та питанню захисту національних меншин у цілому.

Отже, імплементація міжнародних стандартів у етнонаціональну політику України явище багатогранне і потребує чіткого аналізу і вивчення. Наша країна за роки незалежності ратифікувала ряд основних документів з даної проблематики і на даний момент гостро постає питання і належному виконанні узгоджених міжнародних норм не тільки на папері, але й на практиці, заради належного розвитку українського етносу у взаємодії з іншими націями, які населяють українську територію.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?