Курсова робота «Роль лібералізму, роздержавлення і приватизації державного майна у формуванні конкурентного середовища», 2006 рік

З предмету Економіка · додано 12.01.2007 00:55 · від pusy · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 РОЗДІЛ 1.Загальне поняття роздержавлення та приватизації 1.1. Зміст роздержавлення та приватизації 4 1.2. Цілі приватизації 7 1.3. Форми та методи приватизації у постсоціалістичних країнах 8 1.4. Лібералізація Розділ 2.Роздержавлення та приватизація на Україні 2.1. Причини та передумови приватизації на Україні 13 2.2. Особливості української приватизації 14 2.3. Законодавчі акти, що регулюють процеси приватизації в Україні 16 2.4. Державні органи управління, основні принципи, способи, суб’єкти й об’єкти приватизації на Україні 18 2.5. Аналіз приватизаційних процесів на Україні 21 2.6. Підсумки приватизації на Україні 24 Висновок 27 Список використаної літератури 29

Висновок

Подолання тотального одержавлення, властивого адміністративно-плановій системі, здійснюється головним чином за допомогою приватизації. Під приватизацією розуміють продаж або безоплатну передачу державної власності в руки громадян, трудових колективів і юридичних осіб.

Нині визнано не відповідним більше духу часу протиставлення державного і приватного секторів одне одному, що пов’язано зі зміною підходу до державного підприємництва, підвищенням значимості фінансових результатів його роботи. Ставиться завдання заохочувати співробітництво обох секторів змішаної економіки не тільки усередині окремих країн, але і на рівні Європейського співтовариства. Розвитку такого співробітництва сприяє часткова приватизація, яка веде до створення змішаних фірм.

Співвідношення, що укладаються, між державним і приватним капіталом не є остаточно встановленими, вони можуть змінюватися в пошуках більш ефективного сполучення, оптимуму, проникаючи одне в одного.

Процес роздержавлення ніяким чином не розглядається як поразка держави, як її демонтаж або як можливість перекладання відповідальності за вирішення задач загальнонаціонального характеру на приватний капітал. Мова йде про оцінку припустимих із погляду ефективності масштабів прямого втручання держави в економіку, перегляді функцій і сфер, що раніше знаходилися в компетенції держави, про більш чіткий поділ прав, обов'язків і відповідальності між державним і приватним секторами економіки і, нарешті, про посилення ринкових форм держрегулювання регіонів, галузей і економіки в цілому.

Усім світовим досвідом доведено, що роздержавлення може стати популярним і ефективним лише за підтримкою суспільної думки.

Процеси приватизації самі по собі не є факторами підвищення ефективності виробництва та посилення збалансованості структури виробництва, тому що в умовах переходу від монополізації виробництва приватизовані підприємства мають можливість покращувати своє фінансове становище за рахунок зростання цін та переходу на виробництво зі скороченим асортиментом продукції. У зв’язку з цим з боку держави мають бути сформовані пріоритети і стимули розвитку приватизованих підприємств.

Проведення швидкої приватизації обумовлює неможливість в короткостроковий період розпродати державне майно з прибутком. Цей висновок випливає із загального ринкового закону, за яким перевищення пропозиції над попитом призводить до падіння цін на об’єкти, які приватизуються.

Найсерйозніша група інтересів — працівники підприємства, яке приватизується. Вони стурбовані своїм майбутнім. Їм необхідно дати можливість стати співвласниками фірми.

В різних країнах механізми управління процесами приватизації, як і взагалі економікою, мають певні особливості. Так, механізм проведенням приватизації у Франції базується на сполученні централізованого регулювання та ринкових важелів. У Південній Кореї та на Тайвані, де існує значний державний сектор економіки, держава бере безпосередню участь у розвитку народного господарства, здійснюючи планування економіки. В інших випадках, наприклад, у Гонконзі та Сінгапурі державне регулювання забезпечується не прямо, а через регулювання у виробничій інфраструктурі та соціальній сфері.

Отже, не може бути універсальної моделі приватизації, яка згодилася б для різних економічних систем і, тим більше, не може існувати однакових моделей приватизації для різних країн, тому що в кожній з них є свої особливості економічного розвитку, макроекономічної політики держави, національних традицій та багатьох інших факторів. Хоча до цього необхідно додати, що незаперечність розробки власної приватизаційної моделі для кожної економічної системи не виключає подібності у застосуванні методів і способів її проведення. Але і вони суттєво відрізнятимуться в залежності від того, чи то відбувається вибіркова приватизація в країнах з розвинутими ринковими відносинами, скажімо, в Англії, Франції, Японії, чи технократична приватизація в країнах Південно-Східної Азії, чи унікальна приватизація в східних землях Німеччини, чи приватизація в умовах нерозвиненого ринку в країнах колишнього Радянського Союзу.

Відносини власності були, є і залишаться основним економічним питанням в Україні, яке треба вирішити на шляху до ринкової економіки. Вся політична боротьба із Україні точиться за право власності на засоби виробництва і кінцевий продукт, за ініціативу в суспільно-політичному та економічному житті. І основним об’єктом боротьби ставало право на власність.

Підсумовуючи різні точки зору щодо факторів і моделей економічного зростання, доходимо висновку, що в Україні потрібна власна системна соціально орієнтована приватизаційна модель як складова частина системної. реформи економіки.

Немає підстави підтримання позицій тих вчених-економістів, які стверджують, що розвиток ринкових відносин вирішить проблеми ліквідації технологічного відставання господарства країни та прискорить темпи економічного зростання. На прикладів постсоціалістичних країн, що стали на шлях економічного реформування, та, в першу чергу, в нашій країні, спостерігається протилежне явище — у процесі проведення реформи занепадає науковий потенціал, поглиблюється структурна криза, відбувається величезна втрата висококваліфікованих спеціалістів, які використовуються вже за кордоном. Йде по суті без-системна, безпланова, непослідовна приватизація загальнодержавної і комунальної власності.

Основоположним принципом, що має загальний характер, є необхідність визнання того, що роздержавлення не може бути кінцевою метою відновлення суспільства й економіки, воно є лише одним із засобів досягнення множини різноманітних цілей.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали