Дипломна робота «Венесуела Росія – відносини на сучасному етапі», 2010 рік

З предмету Історія · додано 14.11.2010 20:11 · від Sphinx · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Перелік умовних скорочень 3 Вступ 5 Розділ 1.співробітництво, як основа міждержавної взаємодії 12 1.1. Теоритичний аналіз поняття співробітництво 12 1.2. Стратегічні сфери міждержавного співробітництва 20 Розділ 2. Військово – політичне співробітництво 27 2.1. Ключові аспекти військово – політичного співробітництва в період з 2000 по 2008 роки 27 2.2. Особливості співробітництва у військово політичній сфері на сучасному етапі 31 Розділ 3. Співробітництво в економічній сфері 39 3.1. Період покращення економічних взаємовідносин, як одного з перспективних напрямків двосторонніх відносин 39 3.2. Новий вимір економічного співробітництва на сучасному етапі 45 Висновки 54 Посилання 59 Список використаних джерел та літератури 76

Висновок

При виконанні дослідження, автор простежив еволюцію взаємовідносин і співробітництва Венесуели та Росії в період з 2000 по 2010, визначив джерела та причини покращення відносин, з’ясував сутність, мотиви та позицію обох країн щодо перспектив співробітництва, проаналізував наслідки діяльності президентів Уго Чавеса в Венесуелі та Володимира Путіна і Дмитра Медведєва у РФ, визначив основні тенденції, позиції і пріоритети у стратегічних сферах співробітництва таких як військово – політична та економічна. Були досягнуті поставленні завдання при написанні роботи.

По закінченні дослідження, автор дійшов висновків щодо відносин Боліварианської Республіки Венесуела та Російської Федерації на сучасному етапі.

По-перше, щодо поняття співробітництво, то на сьогоднішній момент, воно беззаперечно являється одним з ключових моментів взаємодії акторів міжнародних відносин, і надає поштовх до подальшого розвитку та налагодження конструктивної (в більшості випадків взаємовигідної) співпраці. Таким чином співробітництво передбачає широкий і взаємовигідний підхід до інтеграційних питань, надає нового розуміння взаємовигідної співпраці, вкладаючи в міждержавне співробітництво не тільки вміння спільними зусиллями знаходити найбільш раціональні рішення, а й надання гарантій окремій державі як невід'ємній частині загального процесу, які б відповідали інтересам не тільки даної країни, а й усіх держав в цілому. Прикладом такого всебічного співробітництва є Європейське співтовариство, метою якого є досягнення всебічного співробітництва в економічній, політичній і військовій областях; постійний і рівномірний розвиток; швидке підвищення рівня життя; більш тісні зв'язки народів, що входять у дану співдружність держав. Щодо співробітництва між двома конкретними країнами, як наприклад Венесуела та Росія, зазвичай виділяються і розвиваються не всі сфери співробітництва, насамперед розвиваються стратегічні сфери. До стратегічних сфер в конкретному випадку відносяться військово – політична та економічна, які є найбільш прогресивними та перспективними, і надають можливість країнам отримувати бажані результати. Щодо політичної співпраці між державами то вона здійснюється на всіх рівнях державної влади: міжпарламентському, міжурядовому, та на рівні органів місцевого самоврядування. Військова співпраця надає можливість продемонструвати готовність держави до будь – яких викликів та загроз особистої безпеки, безпеки громадян і певним чином забезпечує відносно стійку позицію в діалогах з іншими державами. В свою чергу економічні відносини між державами потрапляють в зростаючу залежність. Це проявляється в різноманітті зв'язків, які складаються між країнами. Зараз окрема держава практично не може існувати відокремлено від інших країн, не вступаючи з ними в різноманітні взаємозв'язки, особливо економічні, які є базою подальшого розвитку кожної держави. Венесуєльсько – Російські відносини на даному етапі демонструють стійкість, прогнозованість та подальшу перспективність їхнього розвитку, що являються прикладом багатосторонньої співпраці для інших держав.

По-друге, проаналізувавши значення військового співробітництва та впливу енергетичного фактору на відносини між Боліварианською Республікою Венесуела та Російською Федерацією, чітко прослідковується переорієнтація відносин в більш продуктивному напрямку. З приходом до влади в РФ Володимира Путіна співробітництво з Венесуелою виходить на перший план порівняно з іншими країнами регіону, оскільки Венесуела, є однією з ключових держав Латиноамериканського регіону, та є прихильником не тільки зовнішньополітичного курсу РФ, а й політики цієї держави в цілому. Налагодження співробітництва (особливо в стратегічних сферах) надає можливість Росії закріпити свою присутність в даному регіоні, та налагодити відносини з іншими країнами Латинської Америки. Про нарощення темпів співпраці свідчить той факт, що лише протягом останнього офіційного візиту Путіна до Венесуели було підписано 31 договір, що надає уявлення про об'єм сьогочасного співробітництва. Найбільш перспективними галузями співробітництва залишаються військово – політичне та економічне, що становлять основу теперішніх та майбутніх відносин. Характерною особливістю співробітництва в військовій сфері, являється не однозначна позиція Росії, щодо присутності США в Латиноамериканському регіоні, що стимулює подальший динамічний розвиток експорту зброї до Венесуели. Такими методами РФ намагається впливати на подальше становище в даному регіоні, цим самим демонструючи важливість Венесуели як партнера.

Економічна співпраця представлена найбільш прибутковими галузями такими як нафтогазовий комплекс, гірничорудна промисловість та машинобудівний комплекс. Більшість заключених проектів в вище названих галузях оцінюються як економічно вигідні, що в майбутньому можуть стати основними в економічній співпраці Венесуели та Росії. Велике значення має прагнення Венесуели реалізувати можливості та відкрити нові ринки в нафтовій сфері, що надає можливість РФ інвестувати кошти в розробку та подальший видобуток нафти, для закріплення своїх позицій в регіоні на світових ринках. Особливо продуктивними стали роки президентства Медведєва, який приділив більше уваги Латиноамериканському регіону, та насамперед Венесуелі. Першочерговим завданням у відносинах обох країн постало відновлення економіки після світової фінансової кризи, яка нанесла збитків в першу чергу банківській системі, та економіці в цілому. Для вирішення цієї проблеми було підписано безліч різних економічних угод, що в подальшому виявилось стимулом для налагодження економічного становища кожної з країн. Важливо відзначити, що жоден латиноамериканський глава держави не відвідував Росію з такою інтенсивністю, що звичайно демонструє важливість РФ як партнера Венесуели. Разом з тим, необхідно відзначити, що наявний потенціал співробітництва у сфері економіки використовується явно недостатньо.

По-третє, проаналізувавши місце та роль Венесуели у зовнішньо політичному курсі Росії, ясно прослідковується, що Венесуела займає провідне становище порівняно з іншими країнами Латинської Америки, в першу чергу завдяки схожості поглядів на світо устрій. Зовнішньополітичний курс Венесуели базується на необхідності побудови багатополярного світу, виходячи з цього У. Чавес обґрунтовує особливе значення розвитку всебічних зв'язків з Росією. Зв'язки і контакти між обома країнами значно активізувались після приходу до влади у Венесуелі і в Росії порівняно молодих енергійних, динамічних президентів Уго Чавеса і Володимира Путіна.

Росія в особі Венесуели знайшла в Латинській Америці надійного стратегічного партнера, з яким виявляється єдність підходів до вирішення ключових питань світової політики і міжнародних відносин. Колись стратегічним союзником Радянського Союзу на латиноамериканському континенті була Куба. Але на відміну від тих часів, коли альянс базувався на спільності ідеології, а в економічному плані носив виключно витратний характер, нині він заснований на взаємній вигоді. Уго Чавесу імпонує теперішній курс РФ, орієнтований на підвищення авторитету і значущості Росії на міжнародній арені, всесвітнє зміцнення національного суверенітету і державності, рішучу протидію спробам втручатися ззовні у внутрішні справи, нав'язати англосаксонську модель демократії. Венесуельського президента захоплює здатність керівництва РФ проводити самостійну лінію без оглядки на єдину наддержаву, тим більше що це співзвучно його власним поглядам.

Отже, на формування зовнішньополітичної стратегії співробітництва Росії та Венесуели вплинуло багато факторів, які в більшості випадків стимулювали подальший розвиток взаємовідносин. Співробітництво в період з 2000 року по 2010 характеризується економічною та політичною стабільністю. Інтерес Росії до Венесуели проявляється в першу чергу через енергетичний фактор, а саме співробітництво в нафтовій галузі, яке становить майже половину всіх Російських інвестицій на сьогоднішній день. Ще одним важливим фактором є бажання Росії до утвердження як одного зі світових лідерів, саме тому Латиноамериканський регіон і Венесуела насамперед, як наближені до США, викликають беззаперечний інтерес як стратегічно важливі аспекти подальшої зовнішньої політики Росії. Саме тому Росія намагається стати для Венесуели майже безальтернативним стратегічним партнером партнером. Зважаючи на вище згадані інтереси РФ щодо Венесуели спостерігається набуття позитивної динаміки у відносинах з приходом до влади Володимира Путіна, і на даний момент такі ж тенденції спостерігаються в політиці Дмитра Медведєва відносно Венесуели.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення