Дипломна робота «Юридична практика: її поняття, види та значення в правозастосовчій діяльності», 2006 рік

З предмету Право · додано 11.01.2007 23:06 · від аноним · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. 1.Загальна характеристика юридичної діяльності. 1.1. Внесок римських юристів у світову юридичну практику. 1.2. Англо-саксонька правова система та ї вплив на сучасну юридичну практику. 2. Поняття і загальна характеристика юридичної практики. 3. Структура юридичної практики. 4.Види юридичної практичної діяльності. 4.1. Суддівська діяльність. 4.2. Прокурорська діяльність. 4.3. Слідча діяльність. 4.4. Адвокатська діяльність. 4.5. Нотаріальна діяльність. 4.6. Юридична консультативна діяльність. 4.7. Юридична виконавча діяльність. 5. Значення юридичної практики в правозастосовчій діяльності. Пропозиції. Висновок. Список використаної літератури.

Висновок

В цій роботі розглянуті питання юридичної практики, її видів та значення в правозастосовчій діяльності, як одного з розділів науки теорії держави і права.

Теорія держави і права є основою всього пласту юридичних наук. Розділ юридичної практики вивчає право в динаміці, його дію. Тому це дуже важлива тема, без розуміння якої неможлива діяльність жодного юриста.

Юридична практика - це діяльність юристів — професійних знавців права щодо безпосереднього захисту прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права (особи, держави, суспільства), надання їм допомоги у складанні правових документів, консультуванні щодо вибору найбільш оптимальних варіантів поведінки відповідно до норм права, посвідчення юридичних фактів тощо, в процесі яких забезпечується здійснення норм права.

У системі освіти майбутні фахівці набувають спеціалізованих знань, умінь, навичок правової роботи, формують свою правову свідомість, формально-логічне мислення

Функціонування системи юридичної освіти неможливе без узагальнення юридичної практики, виявлення закономірностей, методів та форм її здійснення, без вироблення правових концепцій соціального розвитку, без формулювання окремих юридичних термінів – тобто без наукового дослідження правової дійсності, яке разом зі всією системою засобів та умов вироблення нових знань становить окремі форму та напрям юридичної діяльності.

Значний вплив у світову юридичну практику мали римські юристи, які дали можливість сформувати у майбутньому світську юриспруденцію. Відхід від божественних начал у римському праві знизив роль понтифiкiв як єдиних знавців права та підвищив значення світських юристів, які намагалися на відміну від понтифiкiв давати поради всім бажаючим, робити юридичні знання надбанням широкого кола осіб. Після цього юридична діяльність починає швидко розвиватись. Римське право вплинуло на формування права в Україні.

В Англії народилося прецедентне право, за яким закони хоча і не регулюють окремі області суспільних відносин, але не з'єднані в одну систему. Ті області, що не урегульовані законом, тлумачення і застосування законів визначені в загальному праві.

Загальне право - це така правова система, головним джерелом якої є судовий прецедент.

В Україні судовий прецедент не є джерелом права, але він безпосередньо впливає на її національну правову систему.

Розвиток юридичної практики, як самостійного виду соціальної практики започаткував розвиток та функціонування цілісної правової системи суспільства взагалі. Саме така практика відіграє важливу інтегруючу роль в цій системі, пов`язуючи в одне ціле правові норми та індивідуально-конкретні приписи, суб`єктивні права та юридичні зобов`язання, правові ідеї і рішення, що приймаються на їхній основі.

Юридична практика сприяє цільовій юридичній зміні суспільного життя.

Юридична практика - явище багато структурне, що включає в себе, зокрема, логічну, просторову, часову та інші структури.

Основоположними елементами змісту юридичної діяльності виступають її об`єкти, суб`єкти та учасники, юридичні дії та операції, засоби і способи їх здійснення, прийняті рішення та результати дій.

Головне місце серед взаємозв`язків та відносин юридичної практики займають правові відносини, які з огляду на свою нормативну визначеність, персоніфікованість, гарантованість в кожній соціально-правовій ситуації, визначають індивідуалізовану право чинність та обов`язки, конкретну спрямованість дій суб’єктів та учасників юридичної практики

Існують різні види юридичної практики.

За змістом юридичної роботи, у межах поняття юридичної практики слід виокремлювати певні напрями її здійснення: суддівську (судову), прокурорську, слідчу, консультативну та ін.

Суддівська діяльність. Відповідно до Конституції, правосуддя в Україні здійснюється виключно судом.. Судові рішення приймаються від імені держави, судді є носіями судової влади в Україні й ця діяльність здійснюється лише у сфері публічного інтересу.

Прокурорська діяльність. Робота органів прокуратури, отже і прокурорська діяльність, незважаючи на її загальний характер, здійснюється за окремими напрямами, що закріплюється в законодавстві як функції прокуратури та дає можливість уявити масштабність вищого нагляду. Реагування працівників прокуратури на факти порушення закону здійснюється у певних процесуальних формах та документах, серед яких розрізняють протести, приписи, подання, постанови, що видаються та вносяться до органів, посадових осіб залежно від характеру порушення.

Слідча діяльність. Основним завданням слідства є розкриття злочину. В ході вирішення цього завдання, вирішують ще цілу низку інших завдань, передбачених кримінальним законом. Слідчий - це спеціальний юрист, працівник спеціального відомства, який у встановленому законом порядку здійснює досудове розслідування кримінальних справ для їх подальшого розгляду в органах правосуддя — судах.

Адвокатська діяльність. Адвокатура в Україні є одним з видів юридичної практики, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Адвокатом слід вважати особу, що в рамках передбачених законом організаційних форм реалізує передбачені законодавством права адвоката та обтяжена відповідними обов’язками і обмеженнями.

Нотаріальна діяльність. Нотаріат, під яким розуміють систему органів та посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти iншi нотаріальні дії, передбачені законодавством, з метою надання їм юридичної вiрогiдностi. Посадових осіб нотаріату називають нотаріусами, а їх дії нотаріальними.

Юридична консультативна діяльність - це професійна діяльність юристів, — фахівців з різних галузей права, основною функцією яких є правове забезпечення різноманітних форм та методів діяльності тієї організаційної структури, яка користується правовими послугами юрисконсульта.

Юридична виконавча діяльність. Основним завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і не утверджене примусове виконання рішень суду та інших органів. Характерною рисою діяльності державних виконавців є застосування примусових заходів, що зумовлено небажанням боржників виконувати свій обов’язок.

. Особливе значення на теперішній час набувають питання удосконалення правозастосовчої практики, оскільки саме з її допомогою формується нормативно-правова база радикально нового економічного, політичного та іншого перетворення українського суспільства як незалежної правової держави, вводяться в правову систему якісно нові засоби, форми і методи юридичного впливу на процеси, які відбуваються в Україні.

Правозастосування — це рішення конкретної справи, життєвого випадку, визначеної правової ситуації у багатогранній повсякденній юридичній практиці. Це “додаток” закону, загальних правових норм до конкретних осіб, конкретним обставинам. Дії правозастосовця чи особи відповідного органу спрямовані на те, щоб розвиток відносин між людьми і їхніми формуваннями йшло в руслі закону

Зміни в механізмах правового регулювання, розширення договірних відносин зумовлені набутим досвідом в тому числі і в юридичній практиці. В державі відбувається незворотній процес повернення до розширення сфери саморегуляції відносин між різними суб`єктами права, перехід від обмежувально-заборонних способів впливу на приватне життя до загально дозвільного, а в публічній сфері - до дозвільного порядку діяльності державних органів та посадових осіб, що потребує перегляду всього діючого законодавства, приведенню його у відповідність з міжнародними нормами щодо прав людини та іншими актами міжнародного права.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?