Курсова робота «Загальні положення Німецького цивільного уложення», 2008 рік

З предмету Право · додано 15.10.2010 19:08 · від Марго · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 4 Розділ1. Характерні риси права німеччини 6 1.1. Розвиток буржуазного цивільного права в Німеччині 6 1.2. Історія створення загальнонімецького цивільного кодексу 8 Розділ 2. Загальна характеристика, система й зміст німецького цивільного уложення 13 2.1. Система уложення 13 2.2. Структура Німецького цивільного уложення 14 2.3. Характерні особливості 21 Загальні висновки 27 Список використаної літератури 31

Висновок

У результаті виконаної мною роботи можна зробити наступні основні висновки. Одним з найважливіших актів у системі чинного законодавства ФРН залишається Німецьке цивільне уложення 1896 г., яке у свій час вплинуло на розвиток цивільного законодавства в багатьох країнах. НЦУ стало результатом роботи німецьких цивілістів, яка тривала більш двох десятиліть. Німецькі вчені-юристи зуміли з'єднати традиційну побудову цивільно-правових інститутів, характерну для німецької правової школи, з потребами капіталістичного розвитку Європи кінця XIX ст. Незважаючи на трохи абстрактний і зайво теоретичний характер багатьох положень, з погляду юридичної техніки НЦУ визнається досить вдалим, зокрема за структурою, раціональності викладу, єдності використовуваної термінології. У широкому розумінні НЦУ суперничає за своїм значенням і впливу із французьким Цивільним кодексом 1804 року.

У НЦУ на відміну від французького ЦК виділена Загальна частина, яка утворює книгу першу (§ 1-240). У ній сформульовані інститути й норми, загальнозначущі для всього цивільного права, частково й для інших галузей права, а також викладені норми, що стосуються статусу фізичних і юридичних осіб, визначенню правоздатності, волевиявленню, вирахуванню строків давнини, і деякі інші норми. У цілому ж структура досить об'ємна, що нараховує 2385 параграфів НЦУ, відповідає доктрині пандектного права.

Книга друга НЦУ присвячена зобов'язальному праву (§ 241 -853), книга третя - речовому праву (§ 854- 1296), книга четверта - сімейному праву (§ 1297 - 1921) і книга п'ята - спадковому праву (§ 1922 - 2385). На думку дослідників, у розділах, присвячених праву власності, і насамперед у книзі третьої, більшою мірою позначився вплив німецького загального права, а в розділі про зобов'язання - вплив римського права.

До теперішнього часу НЦУ майже не піддалося істотним змінам. У регулюванні цивільно-правових відносин беруть участь і деякі акти, що доповнюють його, найважливішим з яких вважається Закон «Про загальні умови договорів» 1978 р. У свою чергу, і Конституція 1949 р. містить норми, значимі для цивільного права. Зокрема, вона закріпила гарантії власності від довільного примусового відчуження й проголосила в якості конституційних постулатів ряд інших особистих і майнових прав, у тому числі рівноправність чоловіка й жінки, права позашлюбних дітей і право спадкування.

У книзі другий НЦУ ("Зобов'язальне право") викладені як загальні правила, що стосуються будь-яких договорів, до їхнього укладання й виконання, так і норми, що регулюють конкретні види договорів ( купівлі-продажу, міни, позики, наймання, підряду й ін.) і зобов'язання з безпідставного збагачення й неправомірних дій. Серед останніх спеціально виділені порушення "суспільної й комерційної моралі".

У книзі третьої ("Речове право") докладно розроблені інститути власності, володіння й сервітутів - прав на користування чужою нерухомістю.

В галузі шлюбного й сімейного права положення первісної редакції НЦУ, що допускали нерівність статевої ознаки і позашлюбних дітей, стосовно закононароджених, до теперішнього часу змінені законодавчими актами, що пішли за прийняттям Конституції 1949 р., зокрема Законом «Про рівноправність чоловіка й дружини в області цивільного права» 1957 р. і Законом «Про юридичний статус позашлюбних дітей» 1969 р. Федеральний конституційний суд у ряді своїх рішень також неодноразово визнавав неконституційними окремі положення НЦУ відносно правомочностей подружжя. Нині в цій галузі правового регулювання мають значення не стільки положення НЦУ, скільки самостійні акти, прийняті за останні десятиліття. У їхньому числі Закон «Про шлюб» 1946 р. з наступними змінами, Закон «Про всиновлення» 1976 р. і особливо Перший закон «Про реформу шлюбного й сімейного права» 1976 р.

Вступ в шлюбні відносини, по чинному законодавству ФРН, повинне відбуватися в ході цивільної церемонії, а розірвання шлюбу - у судовому порядку, причому одним з підстав для позову про розлучення при запереченні іншої сторони зізнається факт роздільного проживання подружжя протягом трьох років. Ті, що вступають у шлюб можуть визначити свої майнові відносини в шлюбному договорі, умови якого вони мають право змінити в період шлюбу.

Спадкування в цей час регулюється в основному нормами книги п'ятої НЦУ. Законодавство ФРН передбачає спадкування за законом і за заповітом. Черговість спадкування за законом встановлена в такій послідовності: нащадки спадкодавця, його батьки і їх нащадки, його дідусь і бабуся і їх нащадки і т.д. Особливо застережені права одного з подружжя, що пережив, визнається одним зі спадкоємців першої черги. Допускаються різні форми заповіту: нотаріальна, письмова, а також усна в присутності трьох свідків. При спадкуванні за заповітом забезпечуються права дітей і батьків спадкодавця, що й пережив чоловіка, які можуть бути позбавлені своєї частки спадщини лише за обґрунтованими мотивами.

Торговельне право ФРН регулюється нині комплексом законодавчих актів, найважливіший з яких - Німецьке торгове уложення 1897р., що замінило Загальнонімецьке тогрове уложення 1861р. у зв'язку із прийняттям НЦУ 1896р. Хоча НТУ виступає в якості доповнення до НЦУ, воно являє собою помітне явище в історії буржуазного права. НТУ вплинуло на розвиток торговельного законодавства в ряді країн. Принципове значення для цього акту має поняття "комерсант", оскільки предметом регулювання НТУ служать лише угоди, вчинені комерсантами або прирівнюваними до них торговельними товариствами.

НТУ складається із чотирьох книг. У книзі першій містяться детальне визначення понять комерсанта, торговельної фірми, торговельних представників і правила ведення торговельних книг. Книга друга містить загальні положення про торговельні товариства. Книга третя присвячена торговельним угодам ( купівлі-продажу, транспортного доставки, наймання приміщення для зберігання товарів і ін.). Книга четверта присвячена регулюванню морського права, включаючи питання торгівлі, транспорту й страхування.

Багато положень НТУ згодом були скасовані або втратили своє значення у зв'язку із прийняттям нових законів, що докладно регламентують окремі інститути торговельного права. Серед них важливе місце займає досить об'ємний Закон «Про акціонерні товариства» 1965 р., який складається з п'яти книг і регулює більшість питань, пов'язаних з установою, внутрішньою структурою, діяльністю й ліквідацією акціонерних компаній, з відповідальністю їх засновників і посадових осіб. Діють також закони «Про несумлінну конкуренцію» 1909 р. і «Про боротьбу з обмеженнями конкуренції» 1957 р. (обоє з наступними змінами), Закон «Про сприяння стабільності й зростання економіки» 1967 р., Закон «Про загальні умови продажу» 1976 р. і інші акти.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?