Дипломна робота «Методика діагностики фінансового потенціалу підприємств споживчої кооперації України.», 2007 рік

З предмету Фінанси · додано 29.09.2010 21:32 · від Оля · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 6 Розділ 1. Специфіка функціонування агроформувань споживчої кооперації україни 11 1.1. Особливості формування економічного механізму 11 1.2. Формування фінансових ресурсів підприємств споживчої кооперації 22 1.3. Зарубіжний досвід функціонування агроформувань у контексті вступу України до СОТ 30 Розділ 2. Аналіз фінансової діяльності агроформувань споживчої кооперації у ринковій економіці 43 2.1. Аналіз та оцінка трансформаційного розвитку підприємств споживчої кооперації 43 2.2. Оцінка конкурентоспроможності агроформувань 57 2.3. Чинники впливу на формування фінансових ресурсів агроформувань 66 Розділ 3. Напрями підвищення ефективності фінансового потенціалу агроформувань споживчої кооперації 72 3.1. Організація діагностики фінансових ресурсів 72 3.2. Матеріальне стимулювання товаровиробників 90 3.3. Механізм розподілу комерційного доходу 94 Висновки 102 Список літератури 105 Додатки 110

Висновок

Сучасна аграрна політика передбачає позитивну динаміку трансформаційних процесів у сільському господарстві, яка заснована на нових формах власності та господарювання. Механізми регулювання повинні діяти системно, їх класифікація і спрямованість відображати причинно-наслідкові зв’язки, вплив на суб’єкти господарювання, перерозподіл функцій, ієрархію управління, взаємодію й підпорядкованість. Усі категорії механізмів регулювання не будуть корпускулярними. Кожний з них має доповнювати і розвивати попередній, а також цілеспрямовано впливати на стабільне функціонування агроформувань.

Нечіткість у формуванні цілей і завдань механізмів регулювання протягом останніх років не забезпечила системну та надійну економічну підтримку галузі з боку держави. Водночас стримувалась конструктивна розробка механізмів регулювання на рівні підприємств. У результаті, незважаючи на трансформаційну перебудову, більшість господарств нині функціонують без належного врахування інтересів власників-товаровиробників.

Сучасним агроформуванням у своїй діяльності більшою мірою слід враховувати вимоги ринку та наслідки ринкових відносин. Головним регулятором, який визначає напрям діяльності сільськогосподарських підприємств, є попит і пропозиція на їх продукцію, конкурентоспроможність. Запровадження ринкових відносин і елементів ринкового механізму в Україні до останнього часу здійснювалися методами, які не приносили користі. Використання ринкового механізму повинно обов'язково поєднуватися з державною підтримкою агропромислового комплексу в напрямі: досягнення паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію; зниження темпів інфляції; зменшення ставок за кредити; підвищення платоспроможного попиту населення; бюджетної підтримки; одночасного формування державного та ринкового механізмів регулювання економіки. Економічні важелі та інфраструктура ринку мають забезпечити підвищення продовольчого попиту на 20-40 % за рахунок вітчизняних сільськогосподарських підприємств при стабільних прийнятних цінах для виробників і споживачів. Реалізацію сільськогосподарської продукції на зовнішньому ринку необхідно здійснювати за цінами не нижче світового рівня, а з урахуванням якості – на 10-20 % вище.

Сільськогосподарські підприємства, які засновані на сумісному використанні землі та майна, представляють собою складні, динамічні соціально-економічні системи, що знаходяться у постійному русі в напрямі кількісних та якісних змін. Дослідження показали, що сучасні агроформування доцільно орієнтувати на більш масштабний та глибокий розподіл праці, посилення та розвиток внутрішньогосподарських, міжгосподарських і міжгалузевих зв’язків. Питома вага підприємств, сформованих на колективній організації праці, у виробництві окремих видів продукції може складати 60-90 %. Вони займуть ведуче місце при виробництві продовольчого та фуражного зерна, цукрових буряків, соняшника, продукції садівництва, свинини, м'яса птиці та яєць. В цих господарствах доцільна концентрація виробництва насіння, саджанців, племінної продукції. Великотоварні підприємства в сучасних умовах інтенсифікацію виробництва повинні базувати на інноваціях. Комплекс цих чинників як основи інтенсифікації та ефективного використання інвестицій у великих господарствах використовується на 100 %, у середніх – 40-50%, малих – 15-20 %.

Подальша трансформація агроформувань має супроводжуватися поглибленням спеціалізації та збільшенням кількості самостійних організаційно-господарських структур. У підрозділах, які зайняті виробництвом продукції рослинництва, доцільною є їх спеціалізація на виробництві озимої пшениці, насіння, цукрових буряків, соняшника, овочевих, плодоягідної продукції, кормових. Ці культури в залежності від концентрації можуть виступати типоутворюючими або в поєднанні з іншими галузями визначати спеціалізацію підрозділів і господарства. Стосовно до скотарства послідовний розподіл праці має супроводжуватися виділенням у межах підприємства самостійних організаційно-технологічних ланок галузі: виробництво молока; вирощування та відгодівля надремонтного молодняку на м'ясо; вирощування ремонтного молодняку; вирощування та відгодівля молодняку спеціалізованих м'ясних порід. Спеціалізовані організаційно-технологічні ланки доцільні у свинарстві та вівчарстві. Птахівництво і на перспективу слід базувати на створеній системі спеціалізованих господарств промислового типу, цеховій формі організації виробництва та праці.

В умовах більш досконалої спеціалізації в структурі товарної продукції підрозділів провідні галузі можуть займати: зернові – 50-55 %, цукрові буряки – 30-35 %, соняшник – 30-35 %, овочі – 30-50 %, плоди і ягоди – 50-60 %, молочне скотарство – 70-75 %, вирощування молодняку на м'ясо – 80-85 %, вирощування ремонтного молодняку – 60-80 %, свинарства – 70-80 %, птахівництва – 75-80 %, вівчарство – 50-60 %. Скорочення витрат за рахунок концентрації виробництва та підвищення рівня його спеціалізації може становити при інших рівних умовах 20-25 %, підвищення продуктивності праці – в 2-2,5 раза.

В умовах сільськогосподарських підприємств, створених на основі об'єднання майнових і земельних паїв можливе формування економічно самостійних підрозділів різних за спеціалізацією та розмірами. У середньому розміри внутрішньогосподарських підрозділів за площею сільськогосподарських угідь можуть коливатися від 500 до 2000 га, за рівнем виробництва валової продукції – від 635 тис. грн. до 3650 тис. грн., а товарної – від 508 тис. грн. до 3402 тис. грн. При функціонуванні таких підрозділів підприємства можливо здійснити комбінування, диверсифікацію, спеціалізацію і концентрацію виробництва з метою одержання максимальних доходів і прибутку.

У результаті реалізації промислових заходів можливий економічний ефект складе 450 до 650 млн. гривень.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення