Курсова робота «Кримінальний Кодекс Франції 1810», 2005 рік

З предмету Право · додано 19.09.2010 23:47 · від Katya · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 1. Розробка Кримінального Кодексу Франції 1810р. 2. Структура Кодексу. 3. Характеристика основних положень, закріплених у Кодексі. Висновок Список використаної літератури

Висновок

Отже, на основі всього вищезазначеного можна зробити висновок,

Кримінальний кодекс Франції, затверджений в 1810 році, структурно складається з: Загальної частини, яка включає попередні положення, і 2 книги, присвячені загальним питанням покарань, їх видам, кримінальній відповідальності; 3-я і 4-я книги представляють собою особливу частину кодексу. У них міститься перелік злочинних діянь.

Як показало дослідження, Кодекс встановлює традиційну класифікацію злочинних діянь:

- Злочини - найбільш тяжкі злочинні діяння;

- Проступки.

- Поліцейські порушення.

Провівши аналіз норм Кодексу 1810 року, слід сказати, що він так само як і попередній (Кодекс 1791года) увів жорстокі покарання за щонайменше зазіхання на приватну власність і за злочини проти існуючого державного ладу. При цьому нехтували проголошеним революцією принципом: пропорційності покарання тяжкості скоєного злочину.

Болісними і ганебними покараннями були:

- Смертна кара (шляхом відсікання голови);

- Каторжні роботи довічні і термінові;

- Депортація (посилання за межі імперії);

- Лікарня для психічно хворих.

У деяких випадках одночасно з застосуванням одного з зазначених покарань допускалося таврування.

До ганебних покараннь відносилися:

- Виставляння біля ганебного стовпа в нашийнику;

- Вигнання;

- Цивільна деградація (полягала в позбавлення виборчих прав і заборону займати посади).

Серед виправних покарань Кодекс називає:

- Термінове тюремне ув'язнення у виправному закладі;

- Тимчасове позбавлення деяких прав - політичних, громадянських або сімейних,

- Штраф.

Публічне здійснення жорстоких покарань свідчить про те, що основною метою покарань як і раніше залишалося залякування.

Книга друга КК встановлює підстави відповідальності та звільнення від відповідальності (божевілля і примушення до скоєння злочину силою). Детально описуються різні форми співучасті: підбурювання, пособництво.

Право амністії й помилування розглядалося через призму «права реабілітації за законом». Право помилування, як «реабілітація за свавіллям» було скасовано, оскільки надто свіжими були спогади про королівські «листи про помилування». Зловживання цим правом створило атмосферу безкарності аристократичної верхівки й привілейованих класів. Збережено було лише право на амністію, що належало Установчим зборам й застосовувалось у вигляді «права на реабілітацію». За соціальним змістом й правовими наслідками «право на реабілітацію» відповідає, на мій погляд, сучасному інституту дострокового зняття судимості. Якщо відкинути зовнішню театральність й пишномовність цього дійства, то проглядаються паростки заохочення у вигляді благопристойної поведінки особи після відбуття покарання, прощення з боку держави його злочину у вигляді публічного акту й усунення всіх без винятку правообме-жень, що були пов'язані із вчиненим злочином. М. Ісаєв таким чином наводить цю історичну процедуру: «Засуджений повинен прожити на теренах муніципалітету не менше двох років, щоб здобути право порушувати клопотання про реабілітацію. З клопотанням засудженого знайомиться генеральна рада комуни, що збирається для відповіді засудженому — дати йому «атестацію» чи відмовити в ній. Якщо більшість членів ради таємним голосуванням висловлювалися за «атестацію», то два муніципальних службовця, з шарфами через плечі, відправлялися разом із засудженим на публічне засідання трибуналу. Після оголошення обвинувального вироку службовці генеральної ради комуни проголошували «Такий-то. .. спокутував свій злочин тим, що відбув покарання, зараз його поведінка бездоганна, просимо від імені муніципалітету, щоб пляма злочину з нього була стерта». Головуючий, не відкриваючи дебати, проголошує наступні слова: «Згідно з атестацією й клопотанням муніципалітету, закон і суд стирають пляму твого злочину».

Кодекс не встановлював мінімального віку кримінальної відповідальності. Однак до осіб, які не досягли 16 років, застосовувалось більш м'яке покарання.

Необхідно відзначити, що кримінальний кодекс 1810 існує і до цього дня. Звичайно, його торкнулися реформи, одна з них відноситься до 1832 року, коли були скасовані такі середньовічні покарання як відсікання кисті правої руки та ін. Надалі відбувалися ті зміни, які були необхідні в даний період часу і відповідали режиму влади.

Характер розвитку кримінального законодавства Франції (основу якого становить кримінальний кодекс) показує, що, найбільш суттєвих змін воно піддавалося в період загострення класових відносин і в прагненні правлячих верств до безмежної влади.

На закінчення слід сказати, що Французький Кодекс зробив помітний вплив на каральне законодавство багатьох країн світу - Іспанію, Бразилію, Швейцарію, Бельгію, окремих німецьких держав і навіть Японію, в якій в 1882 році набув чинності кримінальний закон, майже дослівно переписаний з французького.

Коментар модератора

25 стор. Є список використаної літератури, але відсутні на нього посилання у тексті роботи.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?