Курсова робота «CОТ та її роль у лібералізації світової торгівлі», 2009 рік

З предмету Міжнародна економіка · додано 09.09.2010 15:23 · від koza4ok · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Загальна характеристика регулювання торгової політики 1.1. Регулювання міжнародної торгівлі та місце СОТ в ньому 1.2. Принципи та функції СОТ, характеристика її основної діяльності 1.3. Організаційна структура СОТ Розділ 2. Аналіз особливостей діяльності СОТ 2.1. Особливості регулювання ринків країн-членів СОТ 2.2. Роль СОТ у вирішенні проблемних питань міжнародної торгівлі Розділ 3. Особливості вступу України до СОТ 3.1. Використання основних інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі в системній трансформації економіки України 3.2. Позитивні та негативні наслідки приєднання України до СОТ в контексті державного регулювання зовнішньої торгівлі Висновки Список використаної літератури Додатки

Висновок

На підставі проведеного дослідження, необхідно виокремити наступні його основні результати. Найбільш характерною ознакою нашого часу є глобалізація політичної, економічної, інформаційної, культурної та інших сфер життя. Об’єктивні процеси глобалізації ведуть до все більш тісних взаємозв'язків національних економік, що обумовлює і формування дійових органів наднаціонального регулювання руху товарів, послуг, інвестицій міжнародними організаціями, серед яких ключову роль відіграє Світова організація торгівлі. Нові перспективи розвитку СОТ визначено в Декларації ІV Конференції міністрів країн-учасниць у м.Доха (Катар), яка передбачає проведення переговорів із широкого кола питань, стимулювання розвитку механізмів міжнародного економічного регулювання, подальше розширення сфери їх дії та поглиблення впливу на окремі національні економіки.

Кожна держава регулює зовнішньоторговельні процеси за допомогою засобів зовнішньоторговельної політики, потужний арсенал інструментів якої дозволяє активно впливати як на формування структури й напрямів розвитку власних зовнішньоторговельних відносин, так і на зв’язки й політику інших держав. Головним завданням зовнішньоторговельної політики будь-якої країни є створення сприятливих умов для забезпечення конкурентоспроможності країни у світовому торговельному просторі. З одного боку, це потребує врахування тенденцій лібералізації (ліквідація перешкод на шляху вільної торгівлі), розвитку багатонаціонального підприємництва. З іншого боку – загострення конкуренції, коливання валютних курсів, нерівновага платіжних балансів тощо справляють негативний вплив на інтернаціоналізовану національну економіку. Саме тому сучасна національна зовнішньоторговельна політика, як правило, комбінує два способи регулювання зовнішньоторговельних відносин – лібералізм та протекціонізм. Останній ставить за мету захист національних виробників, обмеження доступу на ринок країни іноземних конкурентів, у той час як лібералізація передбачає усунення відповідних перешкод. Незважаючи на “патріотичність” протекціонізму, захист від впливу світового ринку означає, на жаль, і втрату його переваг. Безперечно, що виважена політика у сфері зовнішньоторговельних відносин полягає в оптимальному поєднанні засобів лібералізації та протекціонізму відповідно до конкретної ситуації.

Еволюційний розвиток регулятивних компонентів у теоріях міжнародної торгівлі сповна відображає як загальну тенденцію лібералізації під впливом, насамперед, відповідних дій і заходів у межах ГАТТ/СОТ, так і трансформацію традиційних інструментів національного регулювання експорту та імпорту у напрямку від явного до прихованого протекціонізму. У цьому контексті принципово важливим для України є усвідомлення і урахування національних економічних інтересів і пріоритетів розвитку при вступі до СОТ.

Сучасні світогосподарські позиції України визначальною мірою залежать від зовнішньоторговельних відносин. Хоча тривалий спад виробництва та фінансова криза негативно вплинули на зовнішню торгівлю, вона, навіть за відсутності цілеспрямованої політики, домінує у міжнародних взаємовідносинах.

За торговельними показниками інтернаціоналізації економіки Україна виглядає досить відкритою та інтегрованою у світовий товарний ринок. Так, експортна квота становить більше 40% (в країнах Європейського Союзу – 32%, а в Польщі – 26%), а зовнішньоторговельна – близько 90%. Однак це відображає, по-перше, порівняно невеликий обсяг ВВП, а по-друге – законсервовані структурні диспропорції – експорт переважно низькотехнологічної продукції, залежність по імпорту енергоносіїв тощо.

Інтенсифікація зовнішньої торгівлі, її цілеспрямована товарна та географічна диверсифікація потребують, з одного боку, якісних внутрішніх структурних перетворень, а з іншого – дійової системи регулювання експорту та імпорту. Дослідження показало, що у її становленні можна виокремити три основні етапи:

1) У 1994 – 1996 рр. ліквідовано кількісні обмеження експорту, усунуто державну монополію на зовнішню торгівлю, суттєво зменшено ставки митних тарифів. Дії уряду диктувалися початком співпраці з міжнародними фінансовими організаціями й завданнями подолання від’ємного сальдо платіжного балансу. Але ні уряд, ні підприємства до лібералізації торгівлі не були готові. Почали зароджуватись явно негативні тенденції в експортній діяльності, пов’язані, зокрема, із втратою традиційних ринків збуту та стихійним виштовхуванням української неконкурентоспроможної продукції на нові зарубіжні ринки.

2) У 1996 – 1999 рр. в Україні спостерігався відхід від впроваджуваної раніше лібералізації й перехід до загальної протекціоністської політики за всіма напрямами. Зроблено спробу повернення до адміністративного контролю експорту з допомогою індикативних цін, українські експортери були обмежені у використанні валютного виторгу тощо. Наприкінці 1998 р. за стрімкої девальвації гривні експортери зазнали значних збитків. Почалось освоєння складних і дорогих процедур стандартизації й сертифікації, що спричинило зниження цінової конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Розширилося застосування методів регулювання за допомогою тарифів, податків, субсидій і дотацій. Це сформувало відповідну сировинну й географічну орієнтацію експорту.

3) З 2000 р. активізувались зусилля уряду щодо вступу до СОТ, обмежено промисловий протекціонізм, запроваджено “антипільгову” політику, значно лібералізовано експортну діяльність, особливо в плані тарифного регулювання. У 2008 році цей етап завершився вступом України до СОТ.

Вітчизняні та зарубіжні експертні оцінки показують, що вступ України до СОТ має системні наслідки з очевидними як позитивними, так і можливими негативними впливами.

Слід, насамперед, вказати на такі позитивні наслідки для українських виробників як отримання: полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, технологій, капіталів; міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках; зниження комерційних ризиків, підвищення конкурентоспроможності та пожвавлення виробництва в окремих експортно орієнтованих галузях економіки; зменшення втрат від дискримінаційних заходів; зменшення транспортних витрат тощо.

Позитивні наслідки макроекономічного плану можна пов’язувати із: появою додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ; створенням передумов для захисту конкурентного середовища та боротьби з корупцією; розвитком нових технологій і посиленням стимулів для інновацій внаслідок кращого захисту інтелектуальної власності; покращенням інвестиційного клімату і зростанням обсягу та покращенням структури інвестицій; загальним зростанням виробництва та зайнятості, доходів виробників; зниженням рівня тінізації зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Разом із тим є певні обмеження в отриманні переваг завдяки членству в СОТ, оскільки лібералізація більшою мірою стосується ринків з переважно ціновою конкуренцією (сировинна продукція і стандартизовані масові готові вироби), а високотехнологічні ринки, на які прагне вийти Україна, мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Крім того, як показує досвід, із зниженням тарифів збільшується вага нетарифного регулювання, не усуваються повністю антидемпінгові розслідування, не гарантується врегулювання усіх двосторонніх торговельних проблем (наприклад, українсько-російських).

Загалом, серед науковців та експертів-практиків превалюють позитивні оцінки наслідків вступу України до СОТ.

Коментар модератора

50 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?