Дипломна робота «Право спільної власності», 2009 рік

З предмету Право · додано 10.06.2010 20:52 · від kseniya_www · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 5 Розділ і. Права власності подружжя у сімейному законодавстві 11 1.1. Розвиток законодавства про право власності подружжя 11 1.2. Поняття і функції шлюбу, майно подружжя та види майнових правовідносин подружжя 25 1.3. Спільна власність подружжя на договірних засадах (за шлюбним контрактом) 35 Висновки по розділу і 46 Розділ іі. Спільне та роздільне майно подружжя 49 2.1. Право власності подружжя на об’єкти спільної власності 49 2.2. Право власності подружжя на об’єкти особистої (приватної) власності 63 2.3. Розпоряджання спільним та роздільним майном. Укладання угод 72 Висновки по розділу іі 82 Розділ ііі. Поділ та підстави поділу спільного майна подружжя 85 3.1. Підстави, способи та порядок проведення поділу спільного майна подружжя 85 3.2. Поділ окремих видів майна, що знаходиться у спільній власності подружжя 101 Висновки по розділу ііі 115 Висновки 117 Список використаних джерел 122 Додатки 128

Висновок

Тема дослідження дипломної роботи – майнові відносини подружжя. Підводячи підсумки виконаної роботи необхідно відзначити: пріоритетами сучасного сімейного права Україні є захист прав членів сім'ї; правове регулювання сімейних відносин; охорона прав дитини і встановлення розумного балансу між інтересами особи, сім'ї і суспільства в цілому.

В українській правовій доктрині сім'я визначається як коло осіб, зв'язаних особистими немайновими а також майновими правами і обов'язками, заснованими на шлюбі, спорідненості і прийнятті дітей на виховання.

Власність в сім'ї безумовно входить в кожний з цих пріоритетів. Проте сімейне право саме по собі не в змозі забезпечити ефективного регулювання відносин власності навіть між членами сім'ї: для цього необхідна його злагоджена взаємодія з іншими галузями права (перш за все з цивільним, податковим, земельним і ін.).

В сучасних умовах сімейна власність втратила свої колишні, виключно споживацькі риси, саме тому до Сімейного кодексу включені нові для українського законодавства інститути і норми: шлюбний договір, угода про сплату аліментів, права дітей в сім'ї, приймальна сім'я і ін. Закріплені положення, вироблені судовою і прокурорською практикою, практикою органів опіки, органів загсу. Отримав віддзеркалення позитивний досвід реформування сімейного законодавства в зарубіжних країнах.

Особисті і майнові права і обов'язки, що виникають між подружжям, складають не окремі правовідносини, як визначено в предметі сімейного права, а в сукупності зміст шлюбних правовідносин, які слідує включити як ціле в предмет сімейного права.

Взаємозв'язок особистих і майнових прав і обов'язків, реалізований через шлюбні правовідносини, побудований на пріоритеті особистих прав, що відрізняє його від цивільних правовідносин і зумовлює регулювання цих правовідносин окремою галуззю права.

Аналізуючи регулювання майнових відносин подружжя на підставі режиму, встановленого законом, можна дійти до висновку про необхідність уточнити підстави розмежування спільної і сумісної власності подружжя. Пропонується закріпити в законі положення про те, що доходи від використання роздільного майна подружжя слід відносити до сумісної власності, а на предмети професійної діяльності розповсюдити критерій цільового використання, розмежувавши їх з предметами професійного хобі і захоплення одного з подружжя. Останні при законному режимі майна повинні відноситися до спільною сумісної власності, як і предмети розкоші, які пропонується визначати виходячи з критерію їх необхідності для задоволення насущних потреб подружжя.

Відносно здійснення правочинів по розпорядженню спільною власністю подружжя, Сімейний Кодекс, закріплюючи презумпцію згоди іншого чоловіка на здійснення правочину по розпорядженню спільним майном, не містить способів дозволу ситуацій, коли отримати згоду не представляється можливим (він ухиляється від дачі згоди, або не бажає її давати). Потрібно передбачити в законі можливість в таких випадках звернутися до суду з позовом про дозвіл здійснення правочину. Присудження, виходячи з інтересів сім'ї, може містити дозвіл або заборону на здійснення конкретного правочину.

Правова конструкція шлюбного контракту істотним чином відрізняється від конструкції будь-якого цивільно-правового договору, у тому числі заснованого на особисто-довірчих відносинах між суб'єктами. Це припускає певну специфіку регулювання майнових відносин подружжя шлюбним договором, порівняно з договірним регулюванням відносин в цивільному праві. Перелік регульованих шлюбним контрактом майнових відносин між подружжям пропонується розширити за рахунок надання можливості визначати об'єм прав на житлове приміщення, що знаходиться у власності одного з подружжя, що дозволить захистити інтереси чоловіка-власника. Представляється доцільним, по аналогії з Французьким Цивільним кодексом, передбачити в Сімейному кодексі типові варіанти режимів майна, визначених шлюбним контрактом, замість законного. Це спростить судово-правову практику і сприятиме розповсюдженню інституту шлюбного договору.

Ґрунтуючись на специфіці відносин між сторонами шлюбного договору, пропонується, з урахуванням практики зарубіжних країн, розширити перелік питань, регульованих шлюбним контрактом, за рахунок надання подружжю можливості регулювати немайнові права і обов'язки, закріплені диспозитивними нормами гл. 6 Сімейного Кодексу.

Підстави зміни і розірвання шлюбного договору пропонується доповнити можливістю в судовому порядку змінити або розірвати договір за ініціативою однієї із сторін на підставі істотної зміни її матеріального або сімейного положення, по аналогії з угодою про сплату аліментів.

Відносно майна, нажитого подружжям під час шлюбу, передбачено, що воно є їх сумісною власністю, якщо договором між ними не встановлений інший режим цього майна. Подружжя в шлюбному контракті може віднести це майно або до спільно часткової власності, або до роздільної власності кожного з них.

Аналогічний правовий режим розповсюджується на роздільне майно, отримане одним з подружжя під час шлюб в дар або по спадку, а так само на речі індивідуального користування (окрім предметів розкоші), хоча б вони і були придбані під час шлюб за рахунок загальних засобів. До роздільного майна слід віднести і приватизовану одним з подружжя квартиру, якщо інший чоловік, хоча і дав згоду на приватизацію, але її учасником бути не побажав, або подружжя і після висновку шлюб продовжували проживати роздільно. Правовий режим цього майна як роздільного в шлюбному договорі також може бути змінений. На нього в цілому або в частині може бути поширений правовий режим спільної власності, сумісної або часткової.

Проте майно, що належить одному з подружжя, може бути визнано об'єктом їх сумісної власності за умови здійснення в нього в період шлюб вкладень за рахунок загального майна або майна іншого чоловіка, значно що збільшили вартість цього майна. Частіше всього в таких випадках йдеться про об'єкти нерухомості (житловий будинок, дача і т. д.). Разом з тим подружжя може своїм договором виключити дію цього правила, зберігши реальність свого майна навіть за наявності вказаних умов.

В раніше діючому законодавстві правовий режим майна подружжя був визначений в сімейно-шлюбному законодавстві, причому проводився принцип нарізності дошлюбного майна подружжя і принцип спільності майна, спільно нажитого подружжям в період шлюбу, - вказане майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності. Проте теперішнє законодавство зазнало істотних змін в самому підході до правової регламентації майнових відносин між подружжям. По-перше, цілий ряд норм, що регламентують ці відносини, включені до Цивільного кодексу. А по-друге, подружжю надані достатньо широкі можливості самим визначити правовий режим майна, нажитого під час шлюбу.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали