Дипломна робота «Правове регулювання власності на нерухоме майно», 2009 рік

З предмету Право · додано 10.06.2010 20:51 · від kseniya_www · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ і. Загальні засади права власності на нерухоме майно в україні 6 1.1. Поняття і види нерухомого майна за законодавством України 6 1.2. Характеристика права власності різних видів нерухомого майна в Україні 14 1.3. Особливості правового регулювання права власності на нерухоме майно за суб’єктним складом 25 Розділ іі. Особливості набуття, припинення та захисту права власності на нерухоме майно в україні 2.1. Особливості набуття права власності на нерухоме майно 42 2.2. Особливості припинення права власності на нерухоме майно 54 2.3. Особливості захисту права власності на нерухоме майно 64 Розділ ііі. Напрями вдосконалення правового регулювання права власності на нерухоме майно 70 3.1. Зарубіжний досвід правового регулювання права власності на нерухоме майно 70 3.2. Перспективи розвитку права власності на нерухоме майно в Україні 82 Висновки 98 Список використаних джерел 101 Додатки 107

Висновок

Отже, нерухоме майно (нерухомість) – об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: а) будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями. Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі; б) споруди, а саме: об'єкти нерухомості, відмінні від будівель

Право власності на нерухоме майно за суб’єктом може поділятися на право власності українського народу, право державної власності, комунальної та приватної. Основними нормативно-правовими актами що регулюють право власності на нерухомість в Україні є Конституція та Цивільний і Земельний кодекси України.

Право власності на житлові будинки і квартири виникає внаслідок їх будівництва, приватизації, купівлі-продажу, міни, дарування спадкування та на інших підставах не заборонених законом. Право власності на створене нерухоме майно може виникати тільки з моменту її державної реєстрації. Громадяни України як суб'єкти права власності набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (ст. 81 ЗК).

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток історії та культури; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Припинення права власності на земельну ділянку, як правило, може бути добровільною або примусовою. Воно здійснюється на підставі: добровільної відмови власника від права на земельну ділянку; смерті власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскації за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений законом строк.

Основним принципом у сфері захисту права власності є положення про те, що держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України). Основним речово-правовим засобом захисту права власності є віндикаційний позов.

Системи реєстрації прав на нерухоме майно Австрії, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Словенії, Хорватії та, звичайно ж, Естонії, а також держав колишньої Югославії – мають базові спільні принципи, а саме: внесення всіх речових прав, достовірність поземельних (кріпосних) записів, гласність, принцип старшинства раніше зареєстрованих речових прав, принцип спеціальності поземельного запису, принцип взаємозв'язку поземельної книги з земельним кадастром та принцип відповідальності держави та компенсації збитків.

Україна уже протягом багатьох років усе ще залишається єдиною країною на пострадянському просторі, де не прийнято закон про кадастр. До переліку законів, які б регулювали процеси формування та ведення державного земельного кадастру, насамперед, відносяться Закон України "Про державний земельний кадастр" та Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Необхідно, щоб Закон України "Про державний земельний кадастр" узгоджувався з чинним законодавством і базувався на наступних концептуальних положеннях : Кадастр в Україні повинен бути державним; реєстрація прав на нерухоме майно та їх обмежень повинна здійснюється у складі державного земельного кадастру; трьохрівнева модель ведення кадастру; на місцевому рівні державний земельний кадастр повинен вестися в межах кадастрового (реєстраційного) округу (ця норма встановлена Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"); повинен бути єдиний кадастр земельних ділянок та об'єктів нерухомого майна; інтегрована база даних державного земельного кадастру; автоматизована система державного земельного кадастру (кадастрово-реєстрацій-на система); Обов'язковість державного кадастрового обліку всіх земельних ділянок у межах території України; дані державного земельного кадастру повинні бути публічними, тобто відкритими для широкого загалу в межах, передбачених законом; база даних державного земельного кадастру повинна бути цілісною і актуальною; першочергове забезпечення органів місцевого самоврядування кадастровою інформацією; державний земельний кадастр України повинен відповідати європейським та світовим стандартам побудови кадастрово-реєстраційних систем, зокрема, Кадастр 2014, ISO 19100, EULIS, Open GIS тощо; державний земельний кадастр повинен базуватись на єдиній сучасній системі геодезичних координат; бази даних державного земельного кадастру повинні використовуватись як базові просторові дані при формуванні Національної інфраструктури геопросторових даних (НІГПД).

Таким чином, можна сказати, що важливою передумовою запровадження в Україні сучасного земельного кадастру є розробка та прийняття законодавчого та нормативно-методичного забезпечення, яке базувалося б на єдиній концепції і повною мірою відповідало сучасним вимогам до кадастрово-реєстраційної діяльності та враховувало позитивний світовий досвід, з метою наближення України до європейських стандартів життя.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали