Глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції. Соціально-культурні аспекти глобалізації проявляються у зближенні ділової, споживчої культури між різними країнами світу, зростанні міжнародного спілкування, розширенні доступу до культур інших націй.

Дослідники дотримуються різних думок з приводу того, які наслідки веде за собою глобалізація у соціально-культурній сфері. Підсумовуючи, зазначимо основні:

І. Позитивні риси соціокультурної глобалізації:

• зростання доступу до загальнокультурних цінностей, кращих зразків світового мистецтва, культури, інформації;

• подолання глобальних світових культурних протиріч і протистоянь;

• зростання можливостей людини для трудової діяльності, навчання, відпочинку;

• можливість для різних культур вирватися за кордони своєї етнічної чи національної обмеженості.

ІІ. Негативні наслідки:

• деідентифікація особистості, як носія певної культурна;

• уніфікація цінностей, зростання впливу масової культури;

• насадження чужої культурної ідеології;

• вестернізація, американізація;

• породження конфліктів та диференціації між різними соціальними та культурними утвореннями;

• культурне зубожіння значних мас населення;

• усунення розмаїття культур, створення культури одного зразка.

Передбачити майбутні сценарії розвитку світового співтовариства нелегко, проте можна виділити тенденції, які поширюються у культурній сфері - культурна поляризація, асиміляція, гібридизація, ізоляція.

В процесі невпинного поширення явища глобалізації стає зрозуміло, що зупинити її нелегко і майже неможливо. Тому необхідно замислитись, як скористатися існуючими можливостями та уникнути або зменшити негативні наслідки глобалізації.

Держави, нації, етнічні, релігійні, культурні спільноти мають розуміти, що майбутній розвиток має відбуватися лише на основі мирного діалогу і взаємопорозуміння, з дотриманням принципів рівноправ’я, демократії, свободи, справедливості, терпимості, солідарності, співпраці, плюралізму, культурної різноманітності. Непотрібно штучно ізольовувати національні культури, а потрібно сприяти їхній модернізації за рахунок інших культур зі збереженням власних цінностей та принципів. Треба сприяти вільному доступу до інформації, здобутків інших країн в різних галузях, обміну досвідом при відповідному нормативно-правовому регулюванні. Необхідно відкривати кордони перед людиною, надавати їй можливості для розвитку, навчання, спілкування, самопізнання та вдосконалення. Треба поширювати високу культуру, високе мистецтво, яке не повинно прив’язуватись до національних кордонів. Можливості завжди існують, необхідно лише спромогтись втілити їх у життя.