Дипломна робота «Глобалізація економічних інституцій», 2009 рік

З предмету Банківська справа · додано 02.05.2010 17:08 · від Свят Журавель · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ і. Теоретичні аспекти дослідження процесу глобалізації економічних інституцій 7 1.1. Сучасні теоретичні підходи до визначення категорії «економічний інститут» 7 1.2. Формування класифікаційних ознак економічних інститутів 20 1.3. Умови та чинники глобалізації економічних інституцій 28 Розділ іі. Інституційне середовище функціонування сучасного світового господарства 35 2.1. Місце і роль транснаціональних корпорацій у структурі сучасного світового господарства 35 2.2. Міжурядові організації як ключові інститути постіндустріального суспільства 48 2.3. Інституційно-правові засади функціонування міжнародних неурядових організацій 62 Розділ ііі. Подальші перспективи україни в процесі глобалізації економічних інституцій 74 3.1. Вдосконалення інституційного інструментарію при співпраці України та ЄС 74 3.2. Формування ефективного глобального менеджменту в системі економічних інституцій 80 Висновки 92 Список використаних джерел 97

Висновок

1. На сьогодні, в економічній літературі немає повної єдності у визначенні поняття «економічний інститут», майже всі згодні з тим, що основний його зміст полягає в існуванні сталих формальних і неформальних норм і правил, які визначають поведінку людей за певної організації. При чому формальні норми і правила можуть бути юридично зміненими, тоді як неформальні досить тривалого часу зміні не підлягають, оскільки вони перетворюються у сталі звички, щодо поведінки людей. Так, економічні інститути, під впливом розвитку продуктивних сил (матеріально-технічної бази соціально-економічної системи) спроможні перетворюватися у нові за змістом і структурою інституції. На сьогоднішній день як вітчизняними, так і зарубіжними авторами здійснена умовна класифікація підходів до розуміння того, чому і на основі яких критеріїв інститути одних країн функціонують ефективніше за інститути інших. Отже, існує чотири основних підходи відповідно до зазначеного вище питання: підхід із точки зору ефективності інститутів; підхід з точки зору ідеології; підхід до інститутів як до непередбачуваного результату певних подій; підхід із точки зору соціального конфлікту.

2. В результаті ґрунтовного аналізу та систематизації широкого кола теоретичних й аналітичних праць, щодо систематизації інститутів можна зробити висновок, що класифікація інститутів, як економічної категорії, залишається актуальним питанням і донині. В економічній літературі існують декілька критеріїв класифікації інститутів. Відповідно до проведених досліджень, здійснених Інститутом розвитку в межах ОЕСР, інститути класифікують за такими критеріями: – рівнем формалізації; – відповідними ієрархічними рівнями; – сферою діяльності, яка аналізується. Найпоширенішими класифікаційними ознаками є організаційна, функціональна, ієрархічна, а також градація інститутів на формальні і неформальні. Однак у літературі відсутній комплексний підхід до класифікації інститутів.

3. Сукупність численних суджень і поглядів на процеси глобалізації економічних інститутів умовно можна поділити на два великих напрямки. Прихильники першого з них намагаються виразити суть глобалізації економічних інститутів через опис і подальше дослідження об'єктивних процесів насамперед в економічній сфері, що реально відбуваються в сучасному світі і радикально змінюють весь повсякденний спосіб життя сучасного людства. Прихильники другого напрямку, навпаки, виходячи із власного суб'єктивного тлумачення суті процесів глобалізації економічних інститутів, намагаються вивести нову ідеологію світового домінування та пропонують національним державам відповідне поводження та відповідний алгоритм їх існування в контексті розвитку глобалізації Серед чинників, що сприяють глобалізації економічних інститутів, виділяються такі традиційні фактори: рух товарів між країнами і секторами економіки; рух послуг між країнами і секторами економіки; рух фінансового капіталу між країнами; пересування людей між країнами, викликане потребами здійснення економічних функцій; валютні операції на міжнародних валютних ринках; рух інтелектуальної продукції й ідей між дослідницькими і навчальними центрами, а також між ними і їх споживачами.

4. На сьогодні, ТНК перетворились в головну силу ринкового виробництва і міжнародного розподілу праці, в домінуючий чинник світової економіки і міжнародних економічних відношень. Їх здатність гнучко пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в глобальні господарюючі структури, що розглядають світове господарство як сферу застосування свого капіталу. В правових аспектах ТНК поступаються державам, але, враховуючи тенденції зрощування політики і бізнесу, можливість лобіювання інтересів і впливу на політичні рішення, ТНК трансформуються у вагомі суб’єкти міжнародних відносин, інтереси яких будуть формувати геополітичну структуру світу у майбутньому. Транснаціональні корпорації в умовах глобалізації сучасного світу стали одним з головних економічних інститутів, який контролює ситуацію на світовому ринку. На сьогодні, найбільшими активами володіють ТНК, які займаються фінансовою діяльністю. Зазначимо, що за даними Світової інвестиційної доповіді 2008 р., яку щорічно публікує Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD), найбільші іноземні активи серед ТНК, у фінансовому секторі, належать таким корпораціям, як: Citigroup Inc, General Electric Capital Corporation, Allianz Se, Bnp Paribas та Axa. Деякі іноземні дослідження до ТНК відносять компанії, які мають 25% своїх активів за кордоном. Так, за даними Світової інвестиційної доповіді 2008 р., найбільші іноземні активи серед ТНК, крім фінансового сектора, мають такі корпорації, як General Electric, British Petroleum Co, Toyota Motor Corporation, Royal Dutch/Shell Group та Exxonmobil Corporation

5. Міжнародні урядові організації покликані створювати, регулювати та контролювати тенденції розвитку світової спільноти та окремих країн на координуючому рівні, рівні окремих наднаціональних функцій та на рівні повністю наднаціональному. Таким чином, виникає особлива проблема співвідношення державного суверенітету і наднаціональності компетенції міжнародних структур, що може мати прояв у обмеженні суверенітету, застосуванні сили до держави з боку міжнародної організації, що є значним втручанням у внутрішні справи держави. Особливістю міжнародних організацій є те, що вони, поряд із державними органами, є регуляторами міжнародних відносин. На сьогодні Україна є членом переважаючої більшості міжнародних організацій глобального типу, в тому числі є країною – засновником ООН, членом Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, ОБСЄ, Ради Європи та інших впливових міжнародних організацій. За даними Щорічника міжнародних організацій, офіційного статистичного видання, кількість МУО за 2005–2006 рр. сягнула 7 350, особливо помітне зростання МУО спостерігалося з 1985 року, тоді їх кількість сягнула – 3 546 (для порівняння в 1909 році їх кількість склала – 37)

6. Говорячи про МНУО зазначимо, що:

– за останні кілька десятиліть міжнародні неурядові організації стали повноправними суб’єктами міжнародних господарських процесів та учасниками формування теоретико-практичних засад сучасної міжнародної економічної системи.

– світовою практикою до сих пip не визнано уніфікованої класифікації МНУО, так само, як і єдиного визначення дефініції. Це пов’язано, насамперед, з відсутністю у неурядових організацій статусу суб’єкта міжнародного права.

– діяльність МНУО регулюється на трьох рівнях: на міжнародному – міжнародними організаціями, на державному – нормами державного законодавства, а також на локальному – з використанням внутрішніх положень, норм, статутів і кодексів поведінки.

– альтернативним шляхом в організації роботи МНУО стає Інтернет, за допомогою можливостей якого організації об’єднуються у віртуальні мережі сітьового характеру.

Так, за даними Щорічника міжнародних організацій, офіційного статистичного видання, кількість МНУО за 2005–2006 рр. сягнула 51 509.

7. Зазначимо, що позитивні та негативні наслідки розширення ЄС слід ретельно враховувати і скористатися можливостями для реалізації власної політики розвитку, спрямованої на євроінтеграцію. Не слід зупинятися перед новими труднощами, що виникли на цьому шляху: необхідність адаптувати до євростандартів економіки нових членів ЄС; песимізм у керівництва Євросоюзу, посіяний негативними результатами референдумів у Франції та Голландії стосовно Конституції ЄС; використання українськими євроскептиками тимчасових труднощів в ЄС для посилення східного вектора інтеграції. Вибравши євроатлантичний вектор інтеграції, Україна, як центральноєвропейська держава, об’єктивно тяжіє до розбудови високоефективного соціально орієнтованого ринкового господарства. Вона прагне приєднатися до потужного економічного угруповання, яке є сьогодні світовим лідером у медичних технологіях, електроніці, енергетиці в літакобудуванні тощо. Вибравши курс на євроінтеграцію, Україна, з економічної точки зору, вибирає ефективну економіку, проте для цього наша країна має вибудувати якісний інституційний інструментарій.

8. Сучасна інституційна система світового господарства вимагає формування ефективної системи глобального менеджменту, як універсального способу вирішення глобальних економічних, фінансових і соціальних диспропорцій у міжнародних відносинах, гармонізації інтересів суб’єктів глобальної економічної системи, які запропоновано здійснити через реалізацію сценаріїв і моделей глобального розвитку та використання гнучкого інструментарію глобального співробітництва.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення