Дипломна робота «Поняття підприємницької діяльності»

З предмету Право · додано 26.04.2010 17:12 · від Пурдяк Петро · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ І. Загально-правова характеристика підприємництва та підприємницької діяльності 9 1.1. Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи 9 1.3. Поняття та види підприємств 16 1.4. Суб’єкти підприємницької діяльності 18 Розділ ІІ. Організація діяльності підприємств 33 2.1. Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності у державних органах 33 2.2. Перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності 56 2.3. Ліцензування і патентування підприємницької діяльності 61 Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи правового регулювання діяльності підприємств 82 Висновки 95 Список використаної літератури 101

Висновок

Держава впливає на підприємницьку діяльність багатьма засобами – за допомогою планування, стимулювання наукових досліджень, виробництва, маркетингу та ін. Особливості державного регулювання суб’єкта підприємницької діяльності залежать від конкретної сфери підприємництва, розміру суб’єкта підприємництва, його місцезнаходження, типу продукції, що випускається, характеристик ринку, де він діє.

Основним способом, за допомогою якого держава здійснює регулювання в сфері підприємництва, є видання нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємців. Закони та інші нормативно-правові акти створюють необхідний юридичний режим забезпечення публічних інтересів у сфері економіки. Об’єктами охорони можуть бути інтереси національної економіки; державні потреби; економічні інтереси територіальних утворень; вимоги до видів діяльності, якості товарів і послуг; інтереси об’єднань груп власників або власників взагалі; інтереси споживачів.

При здійсненні регулюючої дії на підприємницьку діяльність за допомогою норм господарського права задається певний напрям розвитку і встановлюються її межі. Зокрема, визначається поняття державного регулювання в певній сфері, встановлюється мета, форми державного регулювання.

Публічно-правове регулювання підприємницької діяльності здійснюється на основі імперативних правових норм. Переважно це норми, які встановлюють певні обов’язки, а також заборонні норми. В основному правові обмеження в державному регулюванні підприємницької діяльності виражаються у встановленні різних правових обтяжень суб’єктів підприємництва. Сюди можна віднести необхідність легітимації суб’єктів підприємницької діяльності (Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 p.), ліцензування (Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 p.), дотримання правил про забезпечення безпеки і якості товарів, робіт і послуг (Закон України “Про підтвердження відповідності” від 11.07.2001 p.), численні заборони встановлені Законом України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 р. та ін. За допомогою таких норм здійснюється обмежуюча дія на підприємницьку діяльність.

В набагато меншому ступені, в порівнянні з правовими обмеженнями, законодавством передбачені правові стимули. Суть стимулюючої дії полягає в деякому розширенні свободи для суб’єктів підприємницької діяльності, наданні ним нових можливостей. Стимулююча дія проводиться відносно лише певних категорій суб’єктів підприємницької діяльності (малих підприємств, іноземних інвесторів, підприємців у вільних економічних зонах і т. п.).

На підставі проведеного аналізу правового забезпечення регулювання підприємництвом в Україні можна зробити наступні висновки і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства на різних рівнях:

на державному рівні:

1) забезпечення рівних прав і створення рівних можливостей підприємцям різних рівнів для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів;

2) забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою (здійснюється тільки за умови виконання підприємцем робіт і поставок для державних потреб);

3) забезпечення недоторканості майна і забезпечення захисту прав власності підприємців;

4) відшкодування збитків, завданих підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відповідно до чинного законодавства;

5) здійснення заходів щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності;

6) забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності

7) практична реалізація державної системи підтримки всіх напрямів підприємництва (завершення формування належної ринкової інфраструктури; реалізація системи фінансової підтримки підприємництва, включаючи формування стартового капіталу; створення умов для зовнішньо-економічної діяльності; започаткування прогресивної системи підготовки кадрів для сучасного бізнесу; і максимально можлива активізація малого підприємництва).

на регіональному рівні:

1) створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва (надання земельних ділянок, передача підприємцю державного майна, необхідних для здійснення підприємницької діяльності);

2) стимулювання модернізації технології, інноваційної діяльності, освоєння нових видів продукції та послуг за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо);

3) надання у необхідному обсязі підприємцям цільових кредитів та інших видів допомоги;

4) здійснення науково-технічних, економічних та соціальних регіональних програм;

5) спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності;

6) скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають одержання сертифікатів та будь-яких інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності;

7) лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб’єктів підприємництва;

8) спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні експортно-імпортних операцій.

на місцевому рівні:

1) забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт;

2) встановлення цін і правил ціноутворення у можливих випадках; цільових дотацій; розмірів економічних санкцій;

3) заключения договорів на виконання робіт і поставок для державних потреб формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого підприємництва з урахуванням потреб територіальної громади;

4) вдосконалення спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

5) активізація фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва за пропозицією місцевого самоврядування.

Від засобів державного регулювання підприємницької діяльності слід відрізняти його способи.

Державне регулювання підприємницької діяльності здійснюється різними способами. Нормативні правові акти передбачають використання для цієї мети таких інструментів: норми, нормативи (наприклад, норми амор-тизаційних відрахувань); ліміти (наприклад, викидів забруднюючих речовин у природне середовище); розміри ставок податків, інших обов’язкових платежів; квоти (наприклад, при експорті товарів); коефіцієнти (наприклад, зміна регульованих цін або тарифів); резерви (наприклад, встановлення сум, що резервуються комерційними банками); розміри капіталів і фондів (наприклад, установлення мінімального розміру статутного капіталу).

На мою думку, перелік засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання не повинен мати вичерпного характеру, оскільки зазначені засоби не вичерпують усього різноманіття інструментів впливу на господарську діяльність.

Зокрема, серед засобів державного регулювання господарської діяльності у ст. 12 ГК України не зазначено державну реєстрацію суб’єктів господарювання. Разом із тим у літературі наголошується на значущості державної реєстрації як елемента легітимації суб’єктів підприємництва, умови здійснення підприємницької діяльності, тобто засобу її державного регулювання.

Велике значення має надання законного статусу і державна регламентація організаційно-правових форм суб’єктів підприємницької діяльності або, іншими словами, державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності в установлених державою організаційно-правових формах. Це означає офіційний доступ до участі в торговельному обороті [6, с 80].

Створення суб’єкта підприємницької діяльності неможливе без використання публічних засобів впливу. Публічно-правові засоби і методи впливу використовуються з метою реалізації публічних інтересів. Сфера створення суб’єктів підприємництва є сферою, в якій приватні та публічні інтереси об’єктивно можуть вступати у протиріччя. Крім того, публічні методи впливу, імперативні норми необхідні для закріплення юридичної рівності економічно нерівних осіб. На стадії державної реєстрації державний вплив виявляється, по-перше, при встановленні імперативних правил і процедур реєстрації, по-друге, визначенням компетентного органа, що здійснює дії щодо реєстрації суб’єкта.

На сучасному етапі в основному сформована і продовжує активно формуватися система засобів державного регулювання підприємницької діяльності, в якій кожний із засобів виконує свою роль. Важливе місце серед цих засобів посідають засоби регулювання входження суб’єктів підпри-ємництва на ринок, передусім державна реєстрація суб’єктів підприємництва, ліцензування і патентування певних видів підприємницької діяльності, що у даний час досить розрізнені і потребують систематизації й уніфікації.

Таким чином, проаналізувавши вище викладений матеріал, слід зазначити, що на сьогоднішній день у законодавству, яким регулюється діяльність підприємств притаманні певні проблеми, а саме:

По-перше, необґрунтовано велика кількість неузгоджених нормативно-правових актів унеможливлює задіяння оптимальних організаційно-правових засобів і механізмів, а також зумовлює наявність колізій і дублювання і, як наслідок, неякісність та неефективність законодавства, що регулює підприємництво. Це законодавство, як і будь-яке інше, має бути зручним для тих, хто його використовує, та зрозумілим для тих, кого називають суб’єктами підприємницької діяльності, тобто воно має бути несуперечливим, прозорим та чітко структурованим.

По-друге, постійні зміни у законодавстві. Наприклад, до Закону України “Про податок на додану вартість” (прийнято 03.04.97 р.) – 84 зміни та доповнення; “Про оподаткування прибутку підприємств” (28.12.94 р.) – 76 змін і доповнень. Зрозуміло, що це спричиняє нестабільність організаційно-правового впливу держави на підприємництво, що конкретизується у неефективності законодавства.

По-третє, переважна кількість підзаконних нормативно-правових актів. Це призводить до нівелювання регулятивного впливу законів та розпорошення їх дієвості у підзаконних нормативно-правових актах. Динаміка зростання масиву підзаконних нормативно-правових актів свідчить про відсутність науково обґрунтованого підходу до організаційно-правових засад державного регулювання підприємництва, а гіпертрофовані обсяги відомчого нормотворення – про постійне бажання втручатися в економічні процеси та будь-якими засобами їх “регулювати”, що нагадує “відповідь на подразнення”, тобто намагання негайно прореагувати на вже існуючі реалії або відносини, що динамічно розвиваються. У результаті – неякісність та неузгодженість масиву законодавства, що регулює підприємництво.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?