Курсова робота «Основні теорії прибутку», 2001 рік

З предмету Політична економіка · додано 25.04.2010 23:34 · від Вишня · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 1. Прибуток як категорія ринкового господарства. 2. Погляди на прибуток до класичної політичної економії. 3. Теорії прибутку класичної та неокласичної політекономії. 4. Марксистська концепція прибутку. Висновки. Список використаної літератури.

Висновок

Прибуток—це одна з найважливіших категорій ринкової економіки, складна і багатогранна за своєю сутністю та конкретними формами вияву. Еволюція наукових уявлень про природу та джерела прибутку відображає розвиток теоретичних досліджень сутності та динаміки руху капіталу.

В різні часи видатні вчені та дослідники по-різному розуміли поняття прибутку і джерела його утворення. Наведемо найвідоміші думки мислителів різних епох про прибуток.

В часи Середньовіччя одержання прибутку вважалося гріхом і каралося відповідно то тогочасного законодавства. Це було викликане негативним ставленням церкви до всього земного, в тому числі до торгівлі, промисловості і економіки в цілому.

Досліджуючи торговельний капітал, меркантилізм доходив висновків, що прибуток виникає у сфері обігу, а його безпосереднім джерелом є зовнішня торгівля. Це було помилковим судженням.

Фізіократи відстоювали свою точку зору—вони вважали, що прибуток, який вони називали «чистим продуктом», може створюватися лише у сільському господарстві, оскільки в промисловості нічого не створюється, а лише змінюється зовнішня форма товару.

Прибуток, виходячи з трудової теорії вартості, А. Сміт визначив як продукт неоплаченої праці найманого робітника. В іншому випадку під прибутком він розумів дохід промислового капіталіста, що залишився після сплати ренти земельному власнику і відсотка власнику грошового капіталу.

Д. Рікардо величину прибутку розглядає через механізм перерозподілу складових суспільного продукту — заробітної плати, ренти та податків.

Ж. Б. Сей розглядав прибуток як дохід власника капіталу поряд з заробітною платою та земельною рентою, як дохода власників ресурсів ( праці і капіталу). Він поділяв прибуток на процент (дохід на капітал) та підприємницький дохід (винагороду за «талант, діяльність, дух порядку й керівництва»).

Дж. С. Мілль аналізував прибуток як винагороду підприємця за утримання від споживання.

К. Маркс досліджував прибуток як головну мету й мотив діяльності капіталіста, результат неоплаченої праці найманих робітників, похідну та перетворену форму додаткової вартості, що виступає як породження всього авансованого капіталу.

Відомі економісти другої половини XIX століття Е. Бем-Баверк та А. Маршалл звертали увагу на плату за ризик як складову прибутку.

Важливим кроком на шляху опису економічної природи прибутку стало дослідження відомого американського вченого Дж. Б. Кларка «Розподіл багатства» (1895). Розмежувавши два стани економіки (статистичний і динамічний), вчений стверджував, що у статистичній економіці формуються такі доходи, як заробітна плата, процент, рента та підприємницький дохід. Водночас, на думку американського дослідника, лише за динамічної економіки створюються необхідні умови для виникнення прибутку як специфічного виду доходу.

Коментар модератора

38 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення