Курсова робота «Механізм формування трудового потенціалу», 2009 рік

З предмету Менеджмент організації · додано 22.04.2010 10:28 · від Инна · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 4 Розділ 1. Теоретичні основи механізму формування трудового потенціалу 7 1.1. Визначення змісту соціально-економічної категорії трудового потенціалу 7 1.2. Фактори формування та розвитку трудового потенціалу 10 1.3. Державне управління формуванням трудового потенціалу 12 Розділ 2. Аналіз сучасного стану формування трудового потенціалу в Україні 15 2.1. Аналіз сучасної демографічної ситуації в Україні 15 2.2. Професійна підготовка як фактор формування трудового потенціалу України 19 2.3. Доходи населення України та їх вплив на трудовий потенціал 22 Розділ 3. Шляхи удосконалення механізму формування трудового потенціалу 26 Висновки 33 Список використаних джерел 38 Додатки 40

Висновок

Таким чином, проаналізувавши літературні джерела, трудовий потенціал можна визначити як трудові можливості підприємства (галузі, країни), реально існуючі й передбачувані на перспективу, що сформовані й формуються у певних виробничих відносинах і умовах відтворення. Вони характеризуються певною діалектичною єдністю кількісних і якісних ознак. Це складне суспільно-економічне явище, що має свою структуру, просторову і часову орієнтацію, є процесом, перебуває в кожен певний момент водночас у різних формах.

Трудовий потенціал концентрує в собі одночасно три рівні зв'язків і відносин:

- які відображають минуле: трудовий потенціал являє собою стійку сукупність наявних властивостей, накопичених трудовими ресурсами у процесі їх формування, і обумовлює їх здатність до оптимального функціонування та розвитку;

- які характеризують дійсне: трудовий потенціал актуалізує наявні здібності, їх практичне застосування та ефективне використання; тут поняття потенціалу дозволяє розрізняти можливості реалізовані й нереалізовані;

- які спрямовані в майбутнє: у процесі трудової діяльності не тільки реалізуються наявні здібності, але і з'являються нові здібності та можливості; функціонуючий трудовий потенціал містить у собі і "зародок" майбутнього розвитку.

На якість трудового потенціалу впливає багато факторів, серед яких рівень розвитку продуктивних сил, рівень розвитку виробничих відносин, розвиток загальної культури і духовності населення; реалізація екологічних програм; реалізація демографічної політики держави; покращання соціально-правового захисту населення; покращання системи охорони здоров'я населення та ін.

Відповідно до існуючих сфер суспільства фактори можна поділити на такі групи: економічні, політичні, духовні, соціальні та біологічні.

Щоб підвищити якість трудового потенціалу, потрібно визначити не тільки ці фактори, але й те, як, на які параметри якості вони впливають, чітко окреслити структурні елементи трудового потенціалу, виявити резерви підвищення його якості.

Об’єктом державного управління трудовим потенціалом суспільства є соціально-економічні та організаційні відносини, що складаються в суспільстві з приводу формування, розподілу та використання ресурсів праці. Ці відносини ґрунтуються на економічних і соціальних інтересах людей.

Система управління трудовим потенціалом є важливою складовою загальної системи державного управління країною. Мета системи управління трудовим потенціалом, по-перше, у максимальному залученні працездатних громадян до суспільно корисної праці; по-друге, постійно підвищувати рівень якості людського капіталу; і, по-третє, зробити цю зайнятість максимально продуктивною за рахунок високої якості робочої сили. Викладене свідчить про те, що процес управління трудовим потенціалом суспільства — багатопланове та складне явище, пов’язане з цілеспрямованим економічним і соціальним розвитком суспільства.

Проблема розвитку трудових ресурсів в Україні, незважаючи на певні позитивні соціально-економічні перетворення останніх років, залишається актуальною. Наявні сьогодні недоліки у цій сфері негативно позначаються на макроекономічних показниках, і, в цілому на соціально-економічній ситуації в нашій державі.

Демографічні показники є визначальним фактором кількісного складу трудових ресурсів. На сучасному етапі проявляється тенденція звуження демографічної бази відтворення трудового потенціалу через зниження народжуваності, збільшення смертності, скорочення середньої очікуваної тривалості життя, погіршення статево-вікової структури, загальне старіння населення, розширення масштабів депопуляції. Нині демографічний стан в Україні є одним з найскладніших у Європі.

Додатковим демографічним чинником, що обмежує розвиток трудових ресурсів, є міграція населення. Переважно нелегальний характер трудової міграції з України, крім погіршення трудового потенціалу нашої держави, призводить до додаткового навантаження на систему соціального забезпечення населення оскільки мігранти не сплачуючи пенсійні внески, не поповнюють пенсійний фонд та не забезпечують власної гідної пенсії в Україні.

Поступова вікова деформація населення, підвищення рівня смертності та повільне зростання народжуваності, негативні міграційні процеси зумовлюють скорочення обсягів пропозиції робочої сили та посилення конкуренції на ринку праці (з боку роботодавців) за найм працівників економічно активного віку.

Ефективність використання матеріального, технічного та інтелектуального потенціалу держави безпосередньо залежить від якості трудових ресурсів, яка визначається професійно-кваліфікаційними та освітніми характеристиками робочої сили.

Трудові ресурси України завжди відзначалися досить високим кваліфікаційним рівнем, але останнім часом професійність робочої сили почата втрачатися, і цей процес з часом може набути незворотного характеру, що значною мірою посилюватиме вже існуючу невідповідність підготовлених кадрів потребам ринку праці. Крім того, в результаті вибуття спеціалістів старшого покоління й не заповнення молодою кваліфікованою робочою силою звільнених місць з багатьох професійних груп, потерпає розвиток провідних галузей господарства, особливо наукоємних.

Розвиток трудових ресурсів держави залежить від багатьох факторів, але одним з провідних компонентів є рівень життя населення. І чим вищим є рівень життя населення, тим більше шансів у суспільства забезпечити достойний рівень професіоналізму, освіти, здоров'я, що гарантують успішний розвиток країни в цілому та відтворення працездатного населення.

На сьогоднішній день суттєво занижені стандарти оплати праці населення не відповідають реальним результатам роботи, не сприяють якісному та кількісному його відтворенню, гальмують розвиток фізичного, інтелектуального та професійного рівня трудових ресурсів, значно ускладнюють, а часом і унеможливлюють, здобуття та використання новітніх наукових знань, вдосконалення кваліфікації. Такий перебіг подій негативно позначається на економічному стані всього суспільстві в цілому.

З метою запобігання, а у подальшому й для повної ліквідації негативної ситуації, що склалася в сфері розвитку трудових ресурсів, і яка сформувалася під впливом економічної складової необхідно зробити наступне: забезпечити оптимальне співвідношення міжгалузевого, міжкваліфікаційного та міжпрофесійного розподілення заробітної плати всіх категорій робітників, привести у відповідність вартість робочої сили до її репродукованої діяльності.

Розв'язання проблеми узгодженості попиту та пропозиції робочої сили можливе лише за наявності координації регіональної соціально-економічної, фінансової та демографічної політики, яка має управляти мобільністю робочої сили з урахуванням питань забезпечення житлом у разі зміни місця роботи та одночасним удосконаленням системи професійної підготовки та перепідготовки. Відсутність виваженої політики державного управління в цій сфері перешкоджає нормальному перерозподілу робочої сили між регіонами країнами та між секторами економіки.

Значні кількісні втрати трудового потенціалу, регіональна диференціація якісних показників вимагають розробки на державному та регіональному рівнях комплексу заходів щодо збереження її розвитку трудового потенціалу на основі формування ефективної демографічної, економічної, соціальної, екологічної політики.

Значні регіональні відмінності у кількісному і якісному стані трудового потенціалу обумовлюють необхідність реалізації різних методів управління його збереженням і розвитком. Передумовою удосконалення державної регіональної політики та власної політики регіонів у цій сфері є оцінка та систематизація регіонів за основними проблемами у формуванні і розвитку трудового потенціалу з використанням окремих напрямів.

Головним засобом реалізації цілей регіональної політики має стати забезпечення людського розвитку через поліпшення демографічної бази відтворення трудового потенціалу, підвищення економічних потужностей територій, створення адекватного ринковим відносинам мотиваційного механізму реалізації населенням свого інтелектуального потенціалу, залучення інвестицій у розвиток трудового потенціалу, зростання рівня економічної активності, зниження негативного виливу забруднення навколишнього природного середовища, утвердження України як економічно розвиненої соціальної держави.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?