Курсова робота «Особливості сучасного персонального тексту як складової деміургійної практики (на матеріалі роману Л. Дереша "Культ")», 2007 рік

З предмету Література · додано 22.04.2010 00:45 · від tina · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ І. Поняття текстового „персонального” світу як деміургійної практики 6 1.1. Поняття „літературної деміургії”6 1.2. Поняття текстового „персонального” світу та його ознаки 8 Розділ ІІ. Особливості сучасної української „літературної деміургії”13 2.1. Стан сучасної української літературної ситуації 13 2.2. Передумови виникнення сучасного українського "персонального" тексту, його специфічні ознаки 16 Розділ ІІІ. Прикмети „персональних” світів у романі Любка Дереша „Культ”22 3.1. Ознаки реального (дійсного) світу 22 3.2. Ознаки „персонального” світу 26 Висновки 34 Список використаної літератури 37

Висновок

Слід підсумувати весь масив поданої інформації. Адже назріло питання, яке змушує нас створити концепцію сучасного українського „персонального” тексту, а також довести існування деміургійних практик в сучасній українській літературі.

Отже, автор „звичайного” тексту може вирізнити в його образах і сюжетних побудовах „своє”, „внесене у наявність”, автор тексту деміургіного говорить про текст як про тотальну провокацію свого персонального світу, як про енциклопедію назв, що передує гнозису, пізнанню: текст – це „Я”! Автор „звичайного” тексту присутній у ньому метаісторично, так само, як метаісторично присутня у ньому історична наявність, історичне тут-буття, в котрому відбувається його екзистенційна рефлексія. Автор тексту деміургійного не розмежовує своєї метаісторичної присутності в ньому з рефлексивним простором іншого буття, як з при-сутністю.

Також ми з’ясували, що значна кількість відомих письменників і за кордоном, і в Україні „народжують” у своїх творах найрізноманітніші персональні (індивідуальні) світи (реальності). І це в них досить-таки непогано виходить.

Створення „персонального” світу – це непоодиноке явище у світовому масиві літератури. Воно потребує досконалого дослідження. Його не можне ні в якому разі залишати поза увагою, за „бортом”, сучасної критики. Витворенням „такого” світу саме і займається ряд молодих письменників-початківців.

Також ми зробимо висновок, що сучасну українську літературу можна назвати мінімум „двобічною”. З одного боку розташувались „велетні” літератури з десятками своїх творів та великою кількістю премій, а з іншого – молодіжні письменники (без премій, і часто без визнання). І останні набувають у читачів все більшої і більшої популярності.

Крім того критики, які не відмовляються звертати свою увагу на так званих „двотисячників” засновником (або початківцем) молодіжної прози вважають Л. Дереша. Вони одноголосно стверджують, що „Культ” – це таки щось „нове” у літературі.

Отже, ми можемо повноправно стверджувати про створення нової концепції літератури, в основі якої лежить творення „персонального” світу. Доказом цього є ряд згаданих у роботі ознак: яскраво виражена індивідуальність автора; кінцесвітні апокаліптичні мотиви; „безчасся”; саморефлексія; особливе місце „Бога – Диявола”; завжди трагічний фінал.

Однією із найважливіших особливостей твору (паралельно і ознакою присутності „реального” світу у творі) є іронія. Нею просякнутий весь роман.

Тобто Дереш, сміючись та іронізуючи з цього світу, цим самим частково залишається в ньому. Він на підсвідомому рівні намагається виправити його. Адже іронія та гумор покликані звернути увагу читачів на вади реальності. Причому висміює та іронізує Любко різноманітні сфери життя: мистецтво, журналістику, науку (зокрема біологію), навіть політику.

Важливе місце приділяється поняттю „любові”. Це слово у творі має дуже багато значень. Найширше: Любов – це Бог.

Саме вона утримує героя від того, щоб абсолютно і беззастережно відмовитись від реального світу. Тільки над цим (справжнім) почуттям не насміхається і не іронізує автор. Отже, поряд з усіма проявами „реального” світу, які Дереш відкидає і засуджує, лишається один єдиний „острівець” – любов.

Також ми сміливо можемо зазначити, що форма зображення (краще відтворення) „персонального” світу дуже нагадує комп’ютерну гру по сітці. А для сучасних „комп’ютерних” підлітків ця зручна форма відтворення „персонального” світу буде надзвичайно цікавою і близькою.

Для „персонального” світу також характерне зовсім інше трактування опозиції („Бога – Диявола”). Його абсолютно не можна зіставити з жодною сучасною релігією. Це щось зовсім чуже сучасній людині. Щось недосяжне для атрофованого буденністю мозку. Тут, в „індивідуальному” світі, ця опозиція переростає у конфлікт протилежних енергій, у боротьбу двох сил, у віртуальну битву.

Як висновок, можемо зазначити, що у „Культі” Дереша присутні три якісно несхожі світи (дійсність, "персональний" світ, потойбіччя), які відрізняються абсолютно усім: фізичними законами, формами існування матерії, принципами сприйняття і трактування опозиції „Добра – Зла”. Але потойбічний (перехідний до „Утопії”) світ дещо ближчий все-таки до „персонального” світу.

„Утопія” ж – це місце, яке знаходиться поза будь-якою реальністю і поза уявою. Невідомо, які там діють закони, і чи діють взагалі. Саме в такому місті автор-герой і бачить порятунок від реальності, порятунок через забуття.

Отже, ми маємо право стверджувати, що в сучасній українській літературі з’явилася зовсім нова концепція, в основі якої лежить створення „персонального” світу.

Коментар модератора

Вікторія.Робота нормальна

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?