Курсова робота «Національність юридичної особи у міжнародному приватному праві», 2008 рік

З предмету Право · додано 19.04.2010 22:42 · від Дима · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ I Поняття і значення національності у міжнародному приватному праві 5 Розділ іі Теорії (критерії) національності у міжнародному приватному праві 2.1. Теорія інкорпорації 10 2.2. Теорія осілості 12 2.3. Теорія центру експлуатації 14 2.2. Теорія контролю 15 Розділ ііі Проблеми і перспективи розвитку правових норм щодо визначення національності юридичної особи у міжнародному приватному праві 3.1. Проблеми визначення національності ТНК 18 3.2. Уніфікація і гармонізація норм у міжнародному приватному праві щодо визначення національності юридичних осіб 23 Висновки 30 Список використаної літератури 32

Висновок

Провівши дослідження ми прийшли до наступних висновків:

Під міжнародними юридичними особами сучасна західна доктрина визнає тих юридичних осіб, які створені або на основі міжнародного договору, або на підставі внутрішнього закону однієї або двох держав, прийнятого відповідно до міжнародного договору.

У міжнародних відносинах виникає безліч питань, що стосуються юридичної особи; наприклад, як визначити, чи є те або інше утворення юридичною особою. Для того, щоб це з'ясувати, необхідно встановити до якої держави це утворення відноситься. Міжнародне приватне право висуває декілька доктрин, відповідаючи на це питання.

Класична доктрина — визначає особистий закон об'єднання залежно від його державної приналежності (США).

Під місцем знаходження юридичної особи розуміється те місце, де знаходиться орган правління цієї юридичної особи (Франція, ФРН).

Існує і третій принцип – визначення національності юридичної особи — місце діяльності (Італія).

Теорія контролю — юридична особа має національність тієї держави, де проживають (чи є громадянами) засновники даної юридичної особи.

Одним з головних питань, що виникають під час дослідження правової природи будь-якого утворення, є питання про його правосуб'єктність, тобто встановлення зв'язку з певною системою права (національного або міжнародного), щоб визначити правовий статус конкретного суб'єкта економічної діяльності, його організаційно-правову форму, порядок створення, реорганізації, ліквідації і тому подібне. В юридичній літературі проблему визначення правосуб'єктності ТНК розглядають в двох аспектах. Перший пов'язаний із спробами визначити правосуб'єктність всього транснаціонального комплексу. Другий аспект спрямований на встановлення національності підрозділів транснаціональної корпорації, діючих на території окремої держави.

При зближенні національних правових систем можуть бути задіяні два різні механізми. В одних випадках за допомогою міжнародних договорів створюється єдина міжнародно-правова норма, яка діє у всіх державах, що визнали для себе цю норму загальнообов'язковою. Створення уніфікуючих норм можливе не тільки на підставі міжнародного договору, а також у вигляді норм міжнародного звичаю і за допомогою рішень органів міжнародних організацій, що мають юридично обов'язковий характер.

Гармонізація і уніфікація — взаємозв'язані процеси. Уніфікація, що припускає уведення в національне право різних держав однакових норм, призводить до зближення національно-правових систем, до стирання відмінностей між ними. Гармонізація — більш гнучкий метод порівняно з уніфікацією. Цілеспрямоване зближення правових систем може відбуватися як шляхом уніфікації, так і гармонізації. Вибір, який з цих механізмів буде задіяний, залежить і від предмета регульованих відносин, і від існуючих відмінностей в їх регламентації, і в потребі забезпечити ту або іншу єдність правового регулювання, і запропонованих варіантів регламентації, а також готовності держав до перетворення свого законодавства тощо.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?