Дипломна робота «Суспільна нерівність як феномен соціального процесу в контексті трансформації українського суспільства», 2008 рік

З предмету Соціологія · додано 19.04.2010 18:22 · від Viki · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ I. Методологічні принципи дослідження соціальної нерівності 1.1. Соціальна нерівність як проблема. Становлення пост економічного суспільства 1.2. Визначальні чинники економічної нерівності в Україні Розділ II. Зміна рівня життя та трансформація соціальної структури в Україні 2.1. Майнова нерівність як основний стратифікаційний елемент 2.2. Соціально-економічна структура суспільства та її особливості в Україні Розділ III. Спрямованість вектора розвитку українського суспільства в постіндустріальну цивілізацію 3.1. Освітньо-професійні ресурси як чинник соціальної диференціації 3.2. Аналіз статистичних даних щодо узагальнюючих показників стратифікації населення України Висновки Список використаної літератури та джерел

Висновок

Таким чином, розкриваючи проблему нерівності та спонукальних чинників, завдяки яким вона існує як у часі, так і в просторі, автор доходить висновку:

1) Соціальна нерівність індивідів соціальних груп є первинною ознакою соціальної структури будь-якого суспільства, за будь-яких політичних режимів і форм державного правління. В рамках соціальної структури взаємодіють різні соціальні групи і критерієм їх диференціації чи інтеграції є їх позиція щодо певних суспільних ресурсів (влада,власність), виконувані у суспільстві функції (соціальна роль), соціальний статус (ієрархічне місце в суспільстві), єдність культурних норм і цінностей (культурна ідентичність) та ін.

2) Соціальну нерівність соціологічна наука розглядає як результат соціальної стратифікації, котра забезпечує виокремлення соціальних верств за певними, важливими для конкретного суспільства ознаками (критеріями): характером власності, розміром доходів, обсягом влади, освітою, престижем, національними рисами. Соціально стратифікаційний підхід є одночасно методологією і теорією розгляду проблеми нерівності в рамках соціальної структури суспільства.

3) Соціальна нерівність, її подолання пов’язані з досягненням реального добробуту – рівнем задоволення потреб індивіда, соціальної групи, населення в цілому, що в свою чергу пов’язано з формуванням та розподілом доходів. Задоволення таких потреб обумовлене різними чинниками:

- історичними – традиційний спосіб життя соціальної спільності, народності. Це і форми спілкування, ставлення до предметів особистого споживання, дотримання відповідних моральних та релігійних норм, системи дозволу і заборон;

- економічними – виробництво і нагромадження благ, їх розподіл і перерозподіл, в тому числі позаекономічний, насильницький, що є домінуючим у функціонуванні підсистеми економічних чинників добробуту;

- політичними – зумовленими класовою боротьбою, профспілковим рухом, демократичними перетвореннями, які впливають на «суспільний вибір» (насильницьким чи ненасильницьким шляхом) вирівнювання рівня добробуту членів суспільства;

- географічними – пов’язаними з природним середовищем проживання. Кліматичні умови, природні, енергетичні ресурси, родючість земельних угідь значною мірою визначають загальне багатство країн і добробут їх громадян;

- фізіологічними – зумовленими біологічною природою людини, компоненти якої (біофізіологічні) суттєво впливають на процес формування і задоволення потреб, а також є об’єктивним фактором нерівності не лише у здібності людей, але і в споживанні.

4) Сучасна соціально – економічна структура українського суспільства віддзеркалює недостатню соціальну спрямованість економічних трансформацій і характеризується високим ступенем економічної нерівності та розшарування. В даній ситуації створення середнього класу, який охоплюватиме найрізноманітніші верстви населення (включаючи соціально вразливі групи) слід визначити як головний соціальний інтерес України, як стратегічну соціальну мету реформування економіки і суспільства.

5) Перехід до нової моделі соціально-економічного розвитку та рух до інформаційного суспільства значно актуалізували й активізували пошук чинників сталого економічного зростання в Україні, а саме:

- посилилась залежність оплати праці від рівня освіти, освіченості і кваліфікації працівника, зросли суспільна значущість та престиж функцій, що передбачають інтелектуальну діяльність, можливість самостійно організувати роботу, управляти людьми;

- розпочалося випереджальне зростання у складі працюючого населення чисельності професіоналів, менеджерів, спеціалістів, які мають високий рівень освітньо-професійної підготовки і завдяки цьому входять до найбільш високооплачуваної та впливової частини зайнятих;

- стало очевидним, що освітньо-професійний чинник сприяє визначальний вплив на класові відносини, соціальну нерівність тощо, формуючи нову вісь соціально-класового поділу сучасного суспільства, з якою тісно пов’язана більшість інших критеріїв соціальної диференціації;

- значно пожвавився науковий інтерес до освітньо-професійного чинника соціальної структури й динаміки, стимульований з одного боку, загостренням проблем соціально-економічної нерівності, з іншого – необхідністю формування інноваційної моделі економічного розвитку, прискорення руху до постіндустріального суспільства.

Отже, припинення процесу поглиблення нерівності в українському суспільстві передбачає цілеспрямоване залучення до суспільних перетворень випробуваних світовим співтовариством демократичних засад функціонування різних сфер суспільного життя; перехід до плюралістичної моделі організації й діяльності економічної, соціальної й духовної сфер; створення умов для повної реалізації особистісного потенціалу кожної людини з одночасним наданням державних гарантій суспільно-позитивної спрямованості такого процесу.

Коментар модератора

Робота на 100 сторінок

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?